Рішення № 90647024, 28.07.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2020 року м. Рівне №460/3383/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді У.М. Нор розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2019 № Ф-16512-17У на суму 17572,72 грн та від 13.05.2019 № Ф-16512-17У на суму 2754,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме юридичну практику, в тому числі адвокатську та отримують дохід від цієї діяльності. Вказує, що у загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація щодо позивача, як про фізичну особу-підприємця. Натомість, у загальнодоступному Єдиному реєстрі адвокатів України міститься інформація, що видане адвокату ОСОБА_1 Свідоцтво № 1 від 25 грудня 1993 року зупинено у зв`язку з несумісністю згідно з заявою від 15 липня 2015 року. Відтак стверджує, що оскаржувані вимоги контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 18.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та призначено розгляд справи по суті на 10.06.2020.

Ухвалою від 10.06.2020 суд задовольнив клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області та замінив відповідача - Головне управління ДФС у Рівненській області на Головне управління ДПС у Рівненській області в порядку правонаступництва; судовий розгляд відкладено до 08.07.2020.

Відповідач позову не визнав, представник відповідача подала відзив на позовну заяву (а.с.32-33), у якому зазначила, що відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність, є самозайнятою особою, а відповідно до норм Податкового кодексу України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Тому адвокатська діяльність визнається незалежною професійною діяльністю. Покликаючись до положень статей 31 та 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначає, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом відповідної заяви про зупинення адвокатської діяльності, а право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Проте право позивача на заняття адвокатською діяльністю є зупиненим (а не припиненим). Одночасно зазначає, що згідно з пунктом 1 розділу V Порядку № 1162 у разі прийняття особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, рішення про припинення такої діяльності, платник єдиного внеску зобов`язаний у десятиденний строк з дня прийняття рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ згідно з додатком 5 до Порядку № 1162 та копію розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи. Відтак стверджує, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» невизначено зупинення права на адвокатську діяльність як підставу для звільнення від сплати єдиного соціального внеску. Зазначає, що контролюючий орган не отримував відповідної заяви від позивача, а відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України право позивача на зайняття адвокатською діяльністю є зупиненим, а не припиненим. Тому зауважує, що базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначити платники, вказані у пункті 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» як ті, що отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності. Оскільки позивач є платником єдиного внеску у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та не виконав обов`язку зі сплати єдиного внеску, відповідачем підставно винесено спірні вимоги, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Ухвалою від 08.07.2020 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

У відповіді на відзив представник позивач зазначив, що самозайнятими особами, а відповідно і платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є не всі адвокати, а лише ті, хто здійснює адвокатську діяльність індивідуально. Стверджує, що адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність не індивідуально, а в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання не являються ні самозайнятими особами, ні платниками єдиного соціального внеску. Пояснює, що у загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань наявна інформація про те, що ОСОБА_1 з січня 2006 року являється засновником (учасником) Адвокатського об`єднання «Павло Луцюк і Партнери». Вказані дані свідчать про те, що незалежно від того, чи зупинено Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1 від 25 грудня 1993 року, видане адвокату ОСОБА_1 , він не являється адвокатом, який здійснює (здійснював) адвокатську діяльність індивідуально, а тому, на підставі викладених вище правових норм, не являється ні самозайнятою особою, ні платником єдиного соціального внеску (а.с.39-41).

Розглянувши позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 набув права на зайняття адвокатською діяльністю на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1, виданого 25.12.1993 Рівненською обласною КДКА.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру адвокатів України адвокатську діяльність зупинено відповідно до заяви від 15.07.2015 у зв`язку з несумісністю.

22.02.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області сформовано спірну Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16512-17У, відповідно до якої позивача зобов`язано сплатити суму боргу зі сплати ЄСВ у розмірі 17572,72 грн (а.с.34).

Зі змісту вказаної Вимоги від 22.02.2019 встановлено, що сума боргу сформована станом на 31.01.2019.

Також, 13.05.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області сформовано спірну Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16512-17У, відповідно до якої позивача зобов`язано сплатити загальну суму боргу зі сплати ЄСВ станом на 30.04.2019 у розмірі 20326,90 грн (а.с.35).

Доказами в матеріалах справи підтверджено, що оспорювані вимоги надсилалися позивачу, однак не були вручені (а.с.34-35).

Як свідчать долучені до позову докази, позивач дізнався про існування вимоги з матеріалів виконавчого провадження, з огляду на те, що отримав постанову державного виконавця Корецького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про прийняття виконавчого провадження від 28.04.2020 ВП № 58834361 (а.с.5) та постанову державного виконавця Корецького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про прийняття виконавчого провадження від 28.04.2020 ВП № 60020773 (а.с.6).

Згідно з обліковою карткою платника єдиного соціального внеску станом на 30.04.2019 за позивачем рахується заборгованість за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 20326,90 грн (а.с.36-37).

Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Статтею 2 Закону № 2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі статтею 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 частини третьої статті 31 Закону).

Положеннями статті 32 цього Закону встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту частин 5, 6 статті 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (частина перша статті 17 Закону № 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

З огляду на зазначене, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю, а тому зазначені обставини вказують на те, що поняття «зупинення» та «припинення» адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, як наслідок суд дійшов висновку, що дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов`язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Як свідчить витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, право позивача на зайняття адвокатською діяльністю зупинено на підставі заяви позивача від 15.07.2015.

Таким чином позивач із 15.07.2015 не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Аналогічна думка викладена у постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у адміністративній справі № 820/1538/17.

При цьому суд зазначає, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 № 1 від 25.12.1993 лише посвідчує його видачу та право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності станом на період, за який були винесені оскаржувані вимоги.

Аналіз встановлених судом обставин за результатом дослідження доказів в матеріалах справи дає підстави для висновку, що позивач не здійснював адвокатської діяльності та на дату винесення оскаржуваних вимог та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав та повноважень для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні чинного законодавства.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних вимог від 22.02.2019 № Ф-16512-17У та від 13.05.2019 № Ф-16512-17У у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими, тому позов слід задовольнити повністю.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.3) суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2019 № Ф-16512-17У та від 13.05.2019 № Ф-16512-17У.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 28 липня 2020 року.

Суддя У.М. Нор