Рішення № 90646943, 29.07.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2478/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2020 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 103711,70 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 871,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем у 2019 році не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування вказаних вище сум адміністративно-господарських санкцій та пені.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2478/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості.

23 червня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 45-50/, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що ним створено два робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та протягом 2019 року позивачем щомісячно подавалась до Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості звітність "Інформація про попит на робочу силу" форми №3-ПН, у якій були вказані назви та кількість вакантних посад для осіб з інвалідністю на ФОП ОСОБА_1 . Пояснює, що особи з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості до ФОП ОСОБА_1 у 2019 році відмовилися від роботи, ФОП ОСОБА_1 не допускав безпідставної відмови у працевлаштуванні особам з інвалідністю. На переконання відповідача, ним у повній мірі виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що виключає можливість застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені.

26 червня 2020 року до суду подано відповідь на відзив /а.с. 96/, у якій представником позивача зазначено, що ФОП ОСОБА_1 зробив позначки у корінцях направлень на працевлаштування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відмову особи та визначив, що особа не може працювати за станом здоров`я, проте медичних довідок щодо підтвердження цих обставин не надав. Вказує, що у відзиві не наведено норм законодавства, які б визначали перелік підстав для звільнення роботодавця, який не виконує норматив, від сплати адміністративно-господарської санкції та пені.

Відповідач не скористався правом на надання заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 26.06.2014, номер запису в Єдиному державному реєстрі 2 588 000 0000 034817 /а.с. 11-13/.

28.02.2020 ФОП ОСОБА_1 подав до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ) від 26.02.2020 (вх. № 3436 від 28.02.2020) /а.с. 4/.

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2019 році становила 53 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (код рядка 02) складає 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) (код рядка 03) становить 2 особи.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарські санкції у розмірі 103711,70 грн. (за 2 особи) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 871,08 грн. (за 28 днів (з 16.04.2019 по 13.05.2019)) /а.с. 5/.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з частинами 1, 2 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини 3 статті 217 Господарського кодексу України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 4 статті 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб`єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною 1 статті 18 цього Закону встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування осіб з інвалідністю, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

Отже, стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов`язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Частиною 3 статті 18 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 липня 2013 року та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

На виконання вимог ухвали суду від 20 травня 2020 року листом Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 25.05.2020 вих. №16/468/1511-20 суд повідомлено, що протягом 2019 року ФОП ОСОБА_1 подавав звіти до Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості по формі №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" про наявність вільних робочих місць про працевлаштування осіб з інвалідністю" /а.с. 20/: 03.01.2019, 01.02.2019, 13.02.2019, 01.03.2019, 01.04.2019, 14.05.2019, 04.06.2019, 01.07.2019, 01.08.2019, 03.09.2019, 11.10.2019, 14.11.2019, 05.12.2019 з вакансіями для осіб з інвалідністю /а.с. 20-23/ та надано до суду копії вказаної звітності "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" форми №3-ПН із зазначенням вакансій для осіб з інвалідністю: вх. №36 від 03.01.2019 /а.с. 30/, вх. №358 від 01.02.2019 /а.с. 31/, вх. №461 від 13.02.2019 /а.с. 32/, вх. №629 від 01.03.2019 /а.с. 33/, вх. №926 від 01.04.2019 /а.с. 34/, вх. №1353 від 14.05.2019 /а.с. 35/, вх. №1585 від 04.06.2019 /а.с. 36/, вх. №1808 від 01.07.2019 /а.с. 37/, вх. №2149 від 01.08.2019 /а.с. 38/, вх. №2473 від 03.09.2019 /а.с. 39/, вх. №2960 від 11.10.2019 /а.с. 40/, вх. №3270 від 14.11.2019 /а.с. 41/, вх. №3434 від 05.12.2019 /а.с. 42/.

Матеріалами справи підтверджено, що Полтавською міськрайонною філією Полтавського обласного центру зайнятості до ФОП ОСОБА_1 направлено:

- ОСОБА_3 на робоче місце (вакансію): "сортувальник у виробництві харчової продукції (молочні продукти)". У корінці направлення на працевлаштування ОСОБА_3 від 15.11.2019 зазначено: відмова особи "за станом здоров`я" /а.с. 24/.

- ОСОБА_4 на робоче місце (вакансію): "сортувальник у виробництві харчової продукції (молочні продукти)". У корінці направлення на працевлаштування ОСОБА_4 від 13.06.2019 зазначено: відмова особи "недостатній рівень заробітної плати" /а.с. 25/.

- ОСОБА_5 на робоче місце (вакансію): "сортувальник у виробництві харчової продукції (молочні продукти)". У корінці направлення на працевлаштування ОСОБА_5 від 27.05.2019 зазначено: відмова особи "протипоказання довідки МСЕК" /а.с. 26/.

- ОСОБА_6 на робоче місце (вакансію): "сортувальник у виробництві харчової продукції (молочні продукти)". У корінці направлення на працевлаштування ОСОБА_6 від 21.05.2019 зазначено: відмова особи "не підходять умови праці" /а.с. 27/.

- ОСОБА_7 на робоче місце (вакансію): "сортувальник у виробництві харчової продукції (молочні продукти)". У корінці направлення на працевлаштування ОСОБА_7 від 20.02.2019 зазначено: відмова особи "відмова особи" /а.с. 28/.

- ОСОБА_8 на робоче місце (вакансію): "сортувальник у виробництві харчової продукції (молочні продукти)". У корінці направлення на працевлаштування ОСОБА_8 від 24.01.2019 зазначено: відмова особи "не влаштовують умови" /а.с. 29/.

Листом Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 25.05.2020 вих. №16/468/1511-20 також підтверджено, що причинами відмов у працевлаштування осіб з інвалідністю, які направлялися на працевлаштування до ФОП ОСОБА_1 у 2019 році, були виключно відмови таких осіб.

Отже, особи з інвалідністю, які направлялися на працевлаштування до ФОП ОСОБА_1 у 2019 році, самостійно відмовилися від запропонованої роботи в ФОП ОСОБА_1 , про що наявні відповідні відмітки у корінцях направлень на працевлаштування. Матеріали справи не містяться доказів того, що ФОП ОСОБА_1 відмовляв в прийнятті на роботу особам з інвалідністю протягом 2019 року.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За приписами статті 2 Кодексу законів про працю України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Зважаючи на вищевикладене, суд критично оцінює доводи позивача про те, що медичними довідками не підтверджено обставин протипоказань для виконання роботи за станом здоров`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки погоджуватися на запропоновану працю або відмовлятися від неї є правом особи, корінцями направлень на працевлаштування підтверджено, що відповідачем не було відмовлено у прийнятті на роботу особам з інвалідністю, натомість, особи з інвалідністю самостійно відмовилися від запропонованих їм вакансій, доказів того, що ФОП ОСОБА_1 відмовляв в прийнятті на роботу особам з інвалідністю протягом 2019 року позивачем до суду не надано, а тому мотиви, з яких особи з інвалідністю самостійно відмовилися від запропонованої їм роботи у даному випадку не мають жодного значення та не можуть бути підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Суд враховує, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.

Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Підприємство, установа, організація, фізична особа, яка використовує найману працю, не несуть відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо вони розробили необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створили робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформували відповідні установи, але фактично не працевлаштували інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Юридична відповідальність у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.18 Закону №875-XII, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ст. 18, ч. 2, 3 та 5 ст. 19 Закону № 875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №824/643/18-а.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач вживав необхідні заходи для працевлаштування інвалідів у 2019 році, а саме, виділив робочі місця у відповідній кількості та щомісячно подавав до центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач безпідставно не відмовляв у працевлаштуванні інвалідам, які направлялися до нього державною службою зайнятості, а тому позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 103711,70 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 871,08 грн. - необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 6-10, 77, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 13937406, вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич