Рішення № 90646933, 28.07.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2380/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання дій неправомірними, визнання неправомірною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про:

- визнання незаконними дій Головного управління ДФС у Полтавській області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску;

- визнання неправомірною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18378-17У від 05 червня 2018 року /а.с.1-5/.

Позов обґрунтований тим, що позивач перебуває на податковому обліку як особа, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, проте доходів від провадження незалежної професійної діяльності (адвокатської) у спірний період не отримувала та з квітня 2017 року перебуває у трудових відносинах з Полтавською спеціалізованою мистецькою школою-інтернатом І-ІІІ ступенів "Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки" ім. Софії Русової Полтавської обласної ради і єдиний внесок за неї сплачує її роботодавець, що виключає обов`язок позивача зі сплати єдиного внеску ще і як особою, яка має право провадити незалежну професійну діяльність.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року допущено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Полтавській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області/.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 82-84/ зазначив, що позивач перебуває на обліку в податковому органі як самозайнята особа (з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності) з 08 лютого 2013 року, а тому є платником єдиного внеску відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". 08 лютого 2018 року позивачем подано до ДПІ у м. Полтаві "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік" та таблицю 3 до нього "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які провадять незалежну професійну діяльність" (вх №29755 від 08 лютого 2018 року), в якій позивач самостійно визначила щомісячні нарахування єдиного внеску за період з квітня 2017 року по грудень 2017 року на загальну суму 7292,67 грн. Суми, які відображені позивачем у звітності, 02 травня 2018 року в автоматичному режимі інтегрувалися в інтегровану картку платника та станом на 31 травня 2018 року за позивачем рахувалася заборгованість по ЄСВ у сумі 7292,67 грн. Тож 05 червня 2018 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18378-17У.

У відповіді на відзив /а.с.98-100/ позивач вказала, що з квітня 2017 року вона працює на посаді юриста Полтавської спеціалізованої мистецької школи-інтернату І-ІІІ ступенів "Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки" ім. Софії Русової Полтавської обласної ради та не провадить незалежну професійну діяльність як самозайнята особа. У Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік позивачем було зазначено в якості доходу отриману у 2017 році заробітну плату у сумі 31964,04 грн та ЄСВ у сумі 7292,67 грн, який був сплачений її роботодавцем. Оскільки єдиний соціальний внесок у зазначеній сумі сплачений за позивача її роботодавцем, у неї відсутній обов`язок зі сплати єдиного внеску ще і як особою, яка має право провадити незалежну професійну діяльність.

У запереченнях на відповідь на відзив /а.с.106/ відповідач зазначив, що у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" роботодавці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є окремими платниками єдиного внеску, а тому особи, які провадять незалежну професійну діяльність є платниками єдиного соціального внеску незалежно від того чи є такі особи одночасно й найманими працівниками.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини

ОСОБА_1 має право на здійснення адвокатської діяльності відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1310 від 31 серпня 2012 року /а.с. 41/.

24 січня 2013 року ОСОБА_1 взято на облік як платника податків з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності та 08 лютого 2013 року як платника єдиного внеску, що підтверджується відповідними даними з інформаційної бази ДПС України /а.с. 92/.

Відповідно до записів №№ 45-47 у трудовій книжці серії БТ-ІІ № 2545039 /а.с. 123-125/, наказу Полтавської спеціалізованої мистецької школи-інтернату І-ІІІ ступенів "Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки" ім. Софії Русової Полтавської обласної ради №08-ТК від 18 квітня 2017 року /а.с.122/ та довідки щодо сплати єдиного соціального внеску Полтавської спеціалізованої мистецької школи-інтернату І-ІІІ ступенів "Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки" ім. Софії Русової Полтавської обласної ради №263 від 12 червня 2020 року /а.с. 101/ ОСОБА_1 працює на посаді юриста Полтавської спеціалізованої мистецької школи-інтернату І-ІІІ ступенів "Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки" ім. Софії Русової Полтавської обласної ради з 19 квітня 2017 року.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2017 рік /а.с. 117/ Полтавською спеціалізованою мистецькою школою-інтернатом І-ІІІ ступенів "Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки" ім. Софії Русової Полтавської обласної ради нараховано та виплачено ОСОБА_1 за ІІ - ІV квартали 2017 року дохід /код ознаки 101 - заробітна плата/ на загальну суму 31964,04 грн, а згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) /а.с.118-121/ Полтавською спеціалізованою мистецькою школою-інтернатом І-ІІІ ступенів "Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки" ім. Софії Русової Полтавської обласної ради утримано з заробітної плати ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень (ІІ - ІV квартали) 2017 року.

Наведене також підтверджується довідкою щодо сплати єдиного соціального внеску Полтавської спеціалізованої мистецької школи-інтернату І-ІІІ ступенів "Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки" ім. Софії Русової Полтавської обласної ради №263 від 12 червня 2020 року /а.с. 101/, згідно якої ОСОБА_1 за період з квітня 2017 року по грудень 2017 року нараховано заробітну плату у сумі 31964,04 грн, та утримано з неї за вказаний період єдиний соціальний внесок у сумі 7292,67 грн.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за 2017 рік /а.с. 117/ вбачається, що доходів від провадження незалежної професійної діяльності (адвокатської) ОСОБА_1 за 2017 рік не отримано.

08 лютого 2018 року ОСОБА_1 подано до контролюючого органу "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік" (за формою №5Д(річна) із позначкою "початкова") та таблицю 3 до неї "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які провадять незалежну професійну діяльність за 2017 рік" (вх №29755 від 08 лютого 2018 року) /а.с.90/, в якій ОСОБА_1 самостійно визначено суму доходу - 31964,04 грн; суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної бази нарахування єдиного внеску, - 31964,04 грн; та суму нарахованого єдиного внеску - 7292,67 грн.

Згідно рішення Ради адвокатів Полтавської області (протокол №4) від 27 лютого 2018 року /а.с.10/ зупинено право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 за її заявою з 12 лютого 2018 року.

05 червня 2018 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформована вимога про сплату (боргу) недоїмки №Ф-18378-17-У за платежем з єдиного внеску на суму 7292,67 грн /а.с. 55/.

Вказана вимога направлена ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_1. 12 червня 2018 року та повернута до органу ДФС з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням встановленого строку зберігання" /а.с. 85/.

Єдиний внесок визначено ОСОБА_1 до сплати за період з ІІ кварталу 2017 року по IV квартал 2017 року (квітень 2017 року - грудень 2017 року) на загальну суму 7292,67 грн /а.с.55, 83, 85/.

Як зазначає у позовній заяві /а.с. 1, 4/ позивач, про існування цієї вимоги вона дізналася після отримання 04 травня 2020 року її роботодавцем постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 23 квітня 2020 року у виконавчому провадженні № 58254587 та на підтвердження цьому надала копії супровідного листа Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) №47152 від 23 квітня 2020 року із відповідною відміткою щодо дати його отримання та вхідного номеру /а.с.45-47/, а також журналу обліку вхідної кореспонденції Полтавської спеціалізованої мистецької школи-інтернату І-ІІІ ступенів "Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки" ім. Софії Русової Полтавської обласної ради, в якому зареєстровано відповідну вхідну кореспонденцію /а.с. 48-50/.

З вимогою про сплату (боргу) недоїмки №Ф-18378-17-У від 05 червня 2018 року та діями відповідача щодо нарахування єдиного соціального внеску позивач не погодилася та 08 травня 2020 року звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України /далі - ПК України/ та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI /далі - Закон № 2464-VI (у відповідній редакції закону)/.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI /далі - Закон № 5076-VI/ адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Платників єдиного внеску перелічено у статті 4 Закону № 2464-VI.

Так, згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Особливості нарахування ЄСВ в залежності від категорії його платників закріплено у статті 7 Закону №2464-VI.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від такої діяльності. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування єдиного внеску. Проте, з метою забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, законодавцем встановлено, що за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу особа, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, зобов`язана самостійно визначити цю базу, але розмір єдиного внеску при цьому не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Таким чином, задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законом встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Оскільки відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи у трудових відносинах та наявності у неї права на провадження незалежної професійної діяльності Законом №2464-VI не врегульовано, суд в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України вважає за необхідне керуватися правовими висновками Верховного Суду, сформульованими у постановах від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19, від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19, від 27 лютого 2020 року у справі № 0440/5632/18 та від 01 квітня 2020 року у справі №140/2475/19.

Так, Верховний Суд дійшов висновків, що самозайнята особа зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Якщо особа є найманим працівником, то така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску самозайнятими особами та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби як самозайнятої особи не впливає на викладені висновки суду, оскільки взяття на облік самозайнятих осіб здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 у період з ІІ кварталу 2017 року по ІV квартал 2017 року була найманим працівником в Полтавській спеціалізованій мистецькій школі-інтернату І-ІІІ ступенів "Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки" ім. Софії Русової Полтавської обласної ради та у вказаний період її роботодавець сплачував за неї єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується відомостями органу пенсійного фонду /а.с.118-121/.

Те, що позивач є застрахованою особою в розумінні Закону №2464-VI і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував її роботодавець, виключає обов`язок позивача зі сплати у цей період єдиного внеску ще й як самозайнятою особою.

Не змінює вищенаведеного і факт подання позивачем до податкового органу звітності "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік" та факт перебування позивача на обліку в органі податкової служби як самозайнятої особи (з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності).

За викладених обставин суд доходить висновку про протиправність вимоги ГУ ДФС у Полтавській області №Ф-18378-17У від 05 червня 2018 року та наявності підстав для її скасування.

Позовну вимогу щодо визнання незаконними дій Головного управління ДФС у Полтавській області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску суд вважає такою, що задоволенню не підлягає з огляду на те, що вчинення дій суб`єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дій являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб`єкту владних повноважень. Водночас самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе вимога ГУ ДФС у Полтавській області №Ф-18378-17У від 05 червня 2018 року, оскільки саме зазначена вимога має вплив на її права та інтереси.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову до суду позивач понесла витрати у вигляді сплати судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову у сумі 1471,41 грн, що підтверджується квитанціями за кодом 1954-4054-3802-2138 від 08 травня 2020 року та за кодом 1954-4050-0420-5381 від 08 травня 2020 року /а.с.6/.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 735,70 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд.4, Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) про визнання дій неправомірними, визнання неправомірною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18378-17-У від 05 червня 2018 року задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Полтавській області №Ф-18378-17У від 05 червня 2018 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 735,70 грн (сімсот тридцять п`ять гривень сімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень та пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк