Рішення № 90646659, 28.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5078/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1108 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини А1108 (далі – відповідач, в/ч А1108), в якому, просить:

- визнати протиправними дії відповідача у щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 30.10.2017;

- стягнути з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.10.2017 у сумі 64 171 грн 42 к.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після звільнення 30.10.2017 позивача з військової служби, у травні 2020 року ним до відповідача подано заяву про виплату індексації грошового забезпечення. Вказує, що гарантована чинним законодавством України індексація грошового забезпечення йому не виплачувалася протягом 2016-2017 років. Відповідач листом від 20.05.2020 №1576 повідомив про неможливість виплати такої індексації за вказаний період через відсутність в Міноборони на це коштів. Посилаючись на те, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань. Вважає такі дії відповідача протиправними. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть якого полягає у такому. Відповідач, посилаючись на роз`яснення Мінсоцполітики, вказує про відсутність механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за попередні періоди. У межах наявного фінансового ресурсу у Міністерстві оборони України не було можливості виплати індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у період з січня 2016 року по жовтень 2017 року. Крім цього, зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки відповідачем не вчинялося жодних дій щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення в розмірі 64 171 грн 42 к., зазначив, що суд не має повноважень визначати складові елементи нарахування індексації та здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем, а також суд не вправі перебирати на себе функцію обрахунку сум індексації грошового забезпечення, оскільки ця функція належить відповідачу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 03.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем через канцелярію суду 21.07.2020 (вх.№36128) подано відзив на позовну.

Представником позивача на адресу суд 21.07.2020 (вх.№35885) надіслано відповідь на відзив.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в в/ч А1108, де отримував грошове забезпечення.

Наказом командира в/ч А1108 від 11.10.2017 №37-РС позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10.12.2008 №1153/2008 та на підставі підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Наказом командира в/ч А1108 від 30.10.2017 №219 позивача виключено з списків особового складу в/ч А1108.

За період проходження служби в в/ч А1108 з січня 2016 року по жовтень 2017 року ОСОБА_1 не нараховувалася індексація грошового забезпечення, що підтверджено довідкою в/ч А1108 від 20.05.2020 №63.

ОСОБА_1 в травні 2020 року звернувся до відповідача з заявою про виплату йому індексації грошового забезпечення.

Листом від 20.05.2020 №1576 відповідач відмовив у виплаті такої по причині відсутності в Міністерства оборони України фінансового ресурсу.

Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 № 1282-ХІІ (далі – Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено підстави для проведення індексації, зокрема індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону № 1282-XII цифри « 101» замінено цифрами « 103».

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078).

Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

При цьому, відповідно до абзаців другого-третього пункту 1-1 Порядку № 1078, в редакції, що діяла до 01.01.2016, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 і від 09.12.2015 № 1013» від 11.02 2016 р. № 77 абзац другий пункту 1-1 Порядку № 1078 викладено в наступній редакції: «Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка». Вказана норма застосовується з 01.01.2016.

Відповідно до абзацу третього пункту 1-1 Порядку № 1078 індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку № 1078).

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Разом з тим, Законом №1282-ХІІ та Порядком № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 23.03.2002 №5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

З огляду на викладене, відсутність коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.

Ураховуючи викладене, дії відповідача щодо ненарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 30.10.2017 ОСОБА_1 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, порушують право позивача на отримання такої індексації, тому є протиправними.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на роз`яснення Мінсоцполітики, оскільки вказаний документ не є нормативно-правовим актом та має виключно рекомендаційний характер.

Окрім цього, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується в/ч А1108, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.

Верховним Судом в постанові від 12.12.2018 у справі № 825/874/17сформована правова позиція в подібних правовідносинах, яка полягає в тому, що реалізація особою права, пов`язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Ураховуючи норми частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, судом врахована вказана правова позиція при вирішенні даної справи.

Вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку з 01.01.2016 по 30.10.2017.

Щодо тверджень відповідача щодо дискреційних повноважень військової частини щодо розрахунку індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Верховний Суд у справі №1640/2594/18 виніс постанову від 06.03.2019, де зазначив, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певного свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених-нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

При цьому, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

У даному випадку, дискреційними повноваженнями військової частини міг би бути варіант між вибором того виплачувати чи не виплачувати індексацію грошового забезпечення.

Водночас, враховуючи вищенаведені висновки суду, відповідач наділений обов`язком по нарахуванню та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо неправильного вибору способу захисту позивачем, оскільки засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем вказаного обов`язку не виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача на відповідність вказаним критеріям, суд дійшов висновку, що не вчинення військовою частиною жодних дій по нарахуванню та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 30.10.2017 свідчить про бездіяльність відповідача, яка призвела до порушення права позивача на отримання такої індексації, тому таку слід визнати протиправною, задовольнивши першу позовну вимогу.

Друга позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.10.2017 у сумі 64 171 грн 42 к. є похідною від першої, у зв`язку з чим суд зазначає таке.

На підтвердження розміру індексації грошового забезпечення позивача з 01.01.2016 по 30.10.2017 ним надано висновок судово-економічної експертизи від 10.06.2020 №3948, складений судовим експертом Сухолитким В.В ОСОБА_2 (далі – висновок експерта).

Відповідно до статті 101 КАС України експерта попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок згідно ст. 384 КК України.

Вказаний висновок складений на основі таких документів: копії відповіді в/ч А1108 від 20.05.2020 №1576; копії довідки про доходи за період з 2016 року та січень-жовтень 2017 року; копії витягу з наказу командира в/ч А1108 про виключення військовослужбовця зі списків особового складу в/ч А1108, що відображено у вступній частині.

Згідно з висновком експерта розмір індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 30.10.2017 складає 64 171 грн 42 к.

У висновку експерта зазначено, що базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації позивача є лютий 2008 року, тобто місяць наступний за місяцем набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294, а саме з січня 2008 року.

При цьому, суд зазначає, що пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013 визначено завдання міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних. Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премії спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

При цьому, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації згідно описаного вище законодавства здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку 1078 визначено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плази, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

У випадку зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

Відповідно до пункту 5 Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (в редакції, що застосовується з 01.12.2015) у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 28.04.2016 №201/10/137-16 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Підвищення посадових окладів військовослужбовцям Міністерства оборони України до грудня 2015 року відбулось відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294.

Вказана постанова втратила чинність 01.03.2018 на підставі Постанови Кабінету міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких Інших осіб» від 30.08.2017 № 704, відповідно до якої відбулось чергове підвищення посадових окладів військовослужбовцям Міністерства оборони України.

Отже, суд погоджується з висновком експерта, що базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації позивача є лютий 2008 року, тобто місяць наступний за місяцем набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294, а саме з січня 2008 року.

Відповідно до вимог абзацу 2 статті 4 Порядку №1078 оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2016 рік встановлено у відповідності до вимог статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VIII, в таких розмірах: з 1 січня 2016 року - 1 378 грн, з 1 травня - 1 450 грн, з 1 грудня - 1 600 грн.

Тоді як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2017 рік встановлено у відповідності до вимог статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 №1801-VIII, в таких розмірах; з 1 січня 2017 року - 1 600 грн, з 1 травня - 1 684 грн, з 1 грудня - 1 762 грн.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року – місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 №491-IV.

Як вже зазначалося, для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цій починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації у 103%,

Таким чином, дослідженням поданих позивачем документів підтверджується документально розмір індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 30.10.2017 в розмірі 64 171 грн 42 к.

У відзиві на позовну заяву відповідач жодним чином не заперечив проти висновку експерта та викладеному у ньому розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною другої вказаної статті ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Оскільки висновок судово-економічної експертизи від 10.06.2020 №3948 ґрунтується на документах, виданих відповідачем та наявних у матеріалах справи, і нормах законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд бере до уваги розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 30.10.2017 у розмірі 64 171 грн 42 к., виходячи із того, що лютий 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для проведення такої індексації.

Ураховуючи викладене, друга позовна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 30.10.2017 у розмірі 64 171 грн 42 к., з урахуванням податків, зборів та інших платежів відповідно до вимог чинного законодавства.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо обґрунтованості кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з проведенням судово-економічної експертизи, суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд встановив, що між ОСОБА_1 (замовник) таЛЬвівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (виконавець) укладено договір на проведення судово-економічної експертизи від 04.06.2020 №3948, згідно з умовами якого виконавець зобов`язується на підставі листа (заяви) замовника від 28.05.2020 надати послуги з проведення судово-економічної експертизи у порядку та на умовах, передбачених вказаним договором. Відповідно до пункту 3.2. вказаного договору вартість проведення експертизи визначається на підставі рахунку. Розрахунок вартості проведення судово-економічної експертизи оформляється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1994 № 710 та наказу Міністерства юстиції України від 30.01.2020 № 328/5.

У квитанції від 09.06.2020 №N1A2E4059M зазначено вартість, що сплачена за складення висновку економічного експертного дослідження в розмірі 1 961 грн 30 к.

Відповідно до акта здачі-приймання висновку експерта №3948 виконавець приступив до роботи 04.06.2020 та закінчив роботу 10.06.2020; затрачено годин 12.00; ціна складає: 12.00 год. х 163,44 грн = 1 961 грн 30 к; виконавець передав, а замовник прийняв надані послуги з проведення судово-економічної експертизи щодо визначення суми індексації грошового забезпечення.

Таким чином, понесені позивачем витрати на проведення судово-економічної експертизи є витратами, що безпосередню пов`язані із розглядом справи, тобто є судовими витратами, тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача шляхом стягнення 1 961 грн 30 к. на користь позивача.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для його відшкодування відповідно до частини першої статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1108 (вул. Трускавецька, 64, м. Дрогобич, Дрогобицький район, Львівська область, 82100, код ЄДРПОУ 08113287) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1108 (вул. Трускавецька, 64, м. Дрогобич, Дрогобицький район, Львівська область, 82100, код ЄДРПОУ 08113287) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 30.10.2017.

Зобов`язати Військову частину А1108 (вул. Трускавецька, 64, м. Дрогобич, Дрогобицький район, Львівська область, 82100, код ЄДРПОУ 08113287) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 30.10.2017 у розмірі 64 171 (шістдесят чотири тисячі сто сімдесят одна) грн 42 к., з урахуванням податків, зборів та інших платежів відповідно до вимог чинного законодавства.

Стягнути з Військової частини А1108 (вул. Трускавецька, 64, м. Дрогобич, Дрогобицький район, Львівська область, 82100, код ЄДРПОУ 08113287) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 961 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) грн 30 к. судових витрат у вигляді витрат на проведення судово-економічної експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома