Ухвала суду № 90646643, 28.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5312/20

У Х В А Л А

28 липня 2020 року м. Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мричко Н.І., перевіривши позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробниче підприємство «Ременерго» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

09.07.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі – ГУ ПФ України у Львівській області, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробниче підприємство «Ременерго» (надалі – відповідач), в якій позивач просить постановити рішення про стягнення з відповідача на користь ГУ ПФ України у Львівській області 39586,92 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за період з квітня 2020 року по червень 2020 року за Списком № 1 та Списком № 2.

Ухвалою від 13.07.2020 позовну заяву ГУ ПФ України у Львівській області залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

27.07.2020 на адресу суду від ГУ ПФ України у Львівській області надійшло клопотання (Вх. № 37206), згідно з яким просить суд звільнити ГУ ПФ України у Львівській області від сплати судового збору. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до частини 1 статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України використовуються на виплату пенсій, передбачених вказаним Законом; надання соціальних послуг, передбачених вказаним Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду. Посилається на частину 2 статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

При вирішенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суддя виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Відповідно до частини першої цієї статті суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може звільнити позивача від сплати судового збору, є його майновий стан. При цьому Закон передбачає вичерпний перелік умов, за яких суд може звільнити учасника справи від сплати судового збору з підстави врахування його майнового стану. Інших підстав для постановлення судом ухвали про звільнення від сплати судового збору ані Закон «Про судовий збір», ані КАС України не передбачають.

Крім наведеного, Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 23.01.2015 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зокрема, звільнення відповідних органів від сплати судового збору не узгоджується з пунктом 1 частини 1 статті 129 Конституції України, яким передбачено, що однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Звільнення від сплати судового збору відповідних органів як сторін в окремих категоріях справ може розцінюватися як надання їм певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу, зокрема, юридичними та фізичними особами, які, безперечно, зобов`язані сплачувати відповідний збір. Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, вказаною у постанові від 23.01.2018 у справі № К/9901/3468/17.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11.09.1997, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

Таким чином, наведені ГУ ПФ України у Львівській області обставини не свідчать про неможливість сплати ним судового збору, інших доказів неплатоспроможності суду не надано, а тому відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частиною 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211, зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20.05.2020 №392, зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX (надалі - Закон №540-IX) у Кодексі адміністративного судочинства України, зокрема розділ VI «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту: « 3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Враховуючи наведене, суддя вважає за необхідне продовжити позивачу строк, встановлений ухвалою від 13.07.2020 для усунення недоліків позовної заяви, тривалістю п`ять днів з моменту закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Керуючись статтями 121, 133, 243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Продовжити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області строк, встановлений ухвалою від 13.07.2020 для усунення недоліків позовної заяви, тривалістю 5 (п`ять) днів з моменту закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.