Рішення № 90646492, 29.07.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року № 320/4208/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суду визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 06.02.2020 №Ф-3512-52 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 2754,18 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач 03.06.2020 подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 10.04.2017 та на час звернення до суду, він є найманим працівником та перебуває у трудових відносинах з Малим приватним підприємством «Агропромфірма «Мрія». Вказує, що він є застрахованою особою, єдиний внесок за яку сплачується платником єдиного внеску, тобто, його роботодавцем. Вважає дії відповідача щодо здійснення позивачеві нарахування єдиного соціального внеску як особі, що провадить незалежну професійну діяльність - адвокатську, враховуючи наявність трудових відносин на посаді юрисконсульт в Малому приватному підприємстві «Агропромфірма «Мрія», незаконними. У зв`язку з чим, вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2020 №Ф-3512-52, протиправною та такою, що підлягають скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просив в задоволенні позову відмовити на тій підставі, що позивач відповідно до пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки останній проводить таку незалежну професійну діяльність як адвокатську діяльність, внаслідок здійснення якої допущено утворення заборгованості по єдиному соціальному внеску за IV квартал 2019 року. Вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-3512-52 від 06.02.2020 у розмірі 2754,18 грн. правомірною.

На адресу суду 10.07.2020 від позивача надійшла заява про розгляд даної адміністративної справи у порядку письмового провадження.

16.07.2020 представником відповідача подане клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою від 16.07.2020, керуючись приписами ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст.205 КАС України, суд вирішив, подальший розгляд справи проводити у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4655/10 від 27.10.2011, виданого Київською обласною кваліфікаційною-дисциплінарною комісією адвокатури та з відомостей з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з квітня 2017 року по даний час працює, як найманий працівник, на посаді юрисконсульта в Малому приватному підприємстві «Агропромфірма «Мрія», дане підтверджується наявними в матеріалах справи наказом Малого приватного підприємства «Агропромфірма «Мрія» №45 від 10.04.2017 та довідкою №12 від 05.03.2020.

Згідно з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування за позивача, починаючи з квітня 2017 року Малим приватним підприємством «Агропромфірма «Мрія», щомісячно сплачується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 в розмірі не менше мінімального від суми нарахованої йому заробітної плати за місяць. Дане також підтверджується і довідкою №12 від 05.03.2020.

Проте, ГУ ДПС у Київській області була сформована та надіслана позивачеві вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3512-52 від 06.02.2020, якою контролюючий орган вимагає позивача сплатити недоїмку (борг) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 2754,18 грн.

Згідно інформаційних даних облікової картки позивача податковим органом здійснено нарахування позивачеві єдиного внеску за провадження незалежної професійної діяльності, а саме нараховано ЄСВ за ІV квартал 2019 - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 2754,18 грн.

Надалі, після отримання оскаржуваної вимоги, позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою в якій просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2020 №Ф-3512-52 з єдиного внеску як особи, що проводить незалежну професійну діяльність (адвокатську) з огляду на те, що ОСОБА_1 є найманими працівником та єдиний соціальний внесок за нього сплачується його роботодавцем.

Державна податкова служба України після розгляду скарги ОСОБА_1 , прийнято рішення №13664/6/99-00-08-06-01-06 від 16.04.2020, яким вирішив вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2020 №Ф-3512-52 ГУ ДПС у Київській області залишити без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Позивач вважаючи вказану вимогу протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно з вимогами п. 12 ст. 1 Закону № 2464-VІ основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Відповідно до вимог п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Частиною 1 та 2 ст. 12 Закону № 2464-VI визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Як вбачається з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків. інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як убачається з ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Приписами пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як убачається з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Суд зазначає, що системний аналіз пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України та статей 4, 7 Закону № 2464-VI свідчить, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише за умови, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності. Із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Крім того, суд зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності як самозайнята особа та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з вимогами ст. 13 вказаного вище Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Судом встановлено, що позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України, де також зазначено, що позивач отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4655/10 від 27.10.2011.

Крім того, у період з 10.04.2017 по теперішній час позивач працює у Малому приватному підприємстві «Агропромфірма «Мрія» дане підтверджується наказом №45 від 10.04.2017 про прийняття на роботу та довідкою Малого приватного підприємства «Агропромфірма «Мрія» №12 від 05.03.2020, згідно якої позивачу виплачувалася заробітна плата та здійснювалися відповідні утримання сум податків та зборів/внесків із цієї заробітної плати. Отже, дана довідка підтверджує той факт, що єдиний внесок за застраховану особу (позивача) сплачено страхувальником - його роботодавцями, а саме: Малим приватним підприємством «Агропромфірма «Мрія».

Таким чином, в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального страхового внеску, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником і не здійснював адвокатської діяльності як самозайнята особа, не отримував доходу від цієї діяльності.

При цьому, представником відповідача до суду не надано належних та допустимих доказів того, що позивач здійснював та здійснює незалежну професійну діяльність поза межами роботи у Малому приватному підприємстві «Агропромфірма «Мрія», як самозайнята особа та отримує дохід від такої діяльності.

Враховуючи те, що позивач як самозайнята особа (адвокат) поза межами Малого приватного підприємства «Агропромфірма «Мрія» не працює, відповідно доходів від незалежної професійної діяльності не отримує, тому визначена в оскаржуваній вимозі ГУ ДФС у Київській області від 06.02.2020 №Ф-3512-52 сума єдиного соціального внеску у розмірі 2754,18 грн. фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.

Указана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 28.03.2019 у справі № 820/6324/17, від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та від 04.12.2019 у справі №440/2149/19. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2020 №Ф-3512-52, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що винесена відповідачем податкова вимога є протиправною. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 06.02.2020 №Ф-6512-56 про сплату боргу (недоїмки).

3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.