Рішення № 90646465, 29.07.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року № 640/21477/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

Головне управління Держгеокадастру у Київській області звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.10.2019 ВП№60351195;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 21.10.2019 ВП №60351195 у розмірі 16692,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 21.10.2019 ВП №60351195 у розмірі 195,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанови є протиправними та прийняті без урахування усіх фактичних обставин. Зокрема, позивач зауважив, що державний виконавець не взяв до уваги те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 №810/1420/18 було повторно розглянуто клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, та повідомлено заявника листом від 10.12.2018 №2029/0-11886/0/17-18 про результат розгляду. Однак, незважаючи на добровільне виконання судового рішення, 21.10.2019, відповідачем прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження №60351195, стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. та стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 195,30 грн.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2019 справу передано за підсудністю на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Матеріали справи №64/21477/19 надійшли на адресу Київського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Василенко Г.Ю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

В силу приписів пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі № 810/1420/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1.0000 (один гектар) для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в адміністративно-територіальних межах Новооржицької сільської ради Згурівського району.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) вчинити дії щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1.0000 (один гектар) для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в адміністративно-територіальних межах Новооржицької сільської ради Згурівського району, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) судові витрати у сумі 352 (триста п`ятдесят дві) грн. 40 коп.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі № 810/1420/18 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 р. - без змін.

Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі № 810/1420/18 набрало законної сили 05.11.2018.

26.04.2019 Київським окружним адміністративним судом були видані два виконавчі листи № 810/1420/18 щодо зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1.0000 (один гектар) для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в адміністративно-територіальних межах Новооржицької сільської ради Згурівського району, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, та щодо стягнення на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) судові витрати у сумі 352 (триста п`ятдесят дві) грн. 40 коп.

21.10.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозовою А.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60351195 з виконання виконавчого листа №810/1420/18 виданого 26.04.2019 Київським окружним адміністративним судом щодо зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) вчинити дії щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1.0000 (один гектар) для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в адміністративно-територіальних межах Новооржицької сільської ради Згурівського району, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, та надано боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду.

Після відкриття зазначеного виконавчого провадження, 21.10.2019, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозовою А.І. в рамках такого виконавчого провадження були винесені: постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн., та постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 195,30 грн.

Вважаючи вказані постанови протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі № 810/1420/18, яке набрало законної сили 05.11.2018, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 10.12.2018 повторно розглянуто клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1.0000 (один гектар) для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в адміністративно-територіальних межах Новооржицької сільської ради Згурівського району, та за результатами повторного розгляду, листом №2029/0-11886/0/17-18, повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до наявної у Головного управління інформації бажана до відведення земельна ділянка знаходиться у масиві який включено до переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення права на які буде виставлено на земельні торги.

Вищевказана інформація щодо включення бажаної до відведення ОСОБА_1 земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення права на які буде виставлено на земельні торги підтверджується наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06.12.2018 №115 "Про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права на які виставляються на земельні торги".

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов`язковими до виконання.

Згідно частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ), відповідно до ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності (ст. 2 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В свою чергу вимоги до виконавчого документа визначені ч.1 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку (ч.3 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ).

Судом встановлено, що виконавчий лист №810/1420/18, виданий Київський окружним адміністративним судом 26.04.2019, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП №60351195, містить всі необхідні реквізити та відповідає встановленим ст. 4 Закону №1404-VІІІ вимогам, що не заперечується позивачем.

Водночас, в позовній заяві позивач наголошує на тому, що постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки рішення суду було виконано ще до відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Так, з вищевказаних норм чинного законодавства України убачається, що виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження не є підставою для повернення виконавчого документа стягувача.

Крім того, суд звертає увагу, що нормами Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено вчинення державним виконавцем будь-яких дій спрямованих на перевірку факту виконання рішення, яке підлягає примусовому виконанню.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження винесена головним державним виконавцем у відповідності до вимог Закону №1404-VII, у зв`язку з чим підстави для її скасування відсутні.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Водночас, суд звертає увагу на те, що частиною дев`ятою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як було встановлено судом, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №60351195 з виконання виконавчого листа №810/1420/18, виданого Київським окружним адміністративним судом 26.04.2019 на виконання рішення суду від 12.06.2018 у справі №810/1420/18, яке набрало законної сили 05.11.2018, була винесена головним державним виконавцем 21.10.2019.

Разом з тим, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області здійснено повторний розгляд клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1.0000 (один гектар) для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в адміністративно-територіальних межах Новооржицької сільської ради Згурівського району на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду - 10.12.2018, що підтверджується листом №2029/0-11886/0/17-18 від 10.12.2018.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі №810/1420/18, яке набрало законної сили 05.11.2018, в добровільному порядку та до винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у виконавчому провадженні №60351195, а тому оскаржувана постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.10.2019 ВП №60351195 підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 42 Закону №1404-VIІІ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до абзаців 2 та 3 частини 3 статті 42 Закону №1404-VIІІ, витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Аналогічна норма передбачена частиною 10 статті 31 Закону №1403-VIІІ.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1300/29430, затверджені Види та розміри витрат виконавчого провадження.

Відповідно до розділу І "Види витрат виконавчого провадження" Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5, належать:

1. Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.

2. Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку.

3. Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів, спеціалістів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.

4. Послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум.

5. Проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини.

6. Послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.

7. Банківські послуги при операціях з іноземною валютою.

8. Сплата судового збору.

9. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

10. Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до розділу ІІ "Розміри витрат виконавчого провадження" Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5, визначено:

1. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Розміри витрат за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року №967/1218/869 "Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2013 року за №1887/24419.

2. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта".

3. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 5 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості розшукових дій, визначених законодавством.

4. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 8 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до ставок судового збору, затвердженого Законом України "Про судовий збір".

5. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.

6. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п`яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження.

Розміри витрат виконавчого провадження, які стягнуті до проведення процедури закупівлі відповідних товарів і послуг, визначаються на підставі вартості раніше придбаних товарів і послуг.

Приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг.

Водночас, пунктом 2 розділу VI Інструкції передбачено, якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9 - 15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника, незалежно від до того чи виконано рішення боржником у добровільному порядку.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 05.04.2019 у справі №296/3226/17, від 29.11.2018 у справі №748/1049/17.

З оскаржуваної постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, винесених головним державним виконавцем на підставі статті 42 Закону України "Про виконавче провадження", стягнуто з позивача 195,30 грн. витрат виконавчого провадження.

В оскаржуваній постанові від 21.10.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження наведено розрахунок витрат, відповідно до якого сума, що підлягає стягненню, складається з наступного:

- папір А4 в кількості 29 шт. за ціною 0,23 грн. / шт. на суму 6,67 грн.;

- поштові відправлення: рекомендоване з повідомленням про вручення (згідно тарифів ДП "Укрпошта") в кількості 2 шт. за ціною 31,00 грн. / шт. на суму 62,00 грн.;

- рекомендоване (згідно тарифів ДП "Укрпошта") в кількості 1 шт. за ціною 15 грн. / шт. на суму 15,00 грн.;

- конверт не маркований С5 в кількості 6 шт. за ціною 0,66/шт на суму 3,96 грн.;

- друк на принтері папір А4 в кількості 29 шт. за ціною 0,23 грн. / шт. на суму 6,67 грн.;

- плата за відкрите виконавче провадження інформація про яке вноситься до АСВП в розмірі 69,00 грн.

При цьому, Закон №1404-VIII не покладає на державного або приватного виконавця обов`язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Таким чином, відповідачем правомірно зазначено в оскаржуваній постанові суму витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 195,30 грн., враховуючи розрахунок витрат про зазначення обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, отже спірна постанова прийнята на підставі та у відповідності до приписів чинного законодавства України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позивачем є суб`єкт владних повноважені, а судові витрати складаються виключно з витрат на сплату судового збору, суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат між сторонами.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про стягнення виконавчого збору від 21 жовтня 2019 року ВП №60351195.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.