Рішення № 90645743, 23.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року Справа № 804/3020/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-а) про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

17.05.2017 ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та, з урахуванням уточненого позову від 04.07.2017, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС України у Дніпропетровській області №138 о/с від 18.04.2017 про звільнення за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції в частині, що стосується звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції з 18 квітня 2017;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме з 18 квітня 2017 року по дату набрання рішення суду законної сили;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати середньої заробітної плати за один місяць.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 було відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31.03.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 - скасовано.

Адміністративну справу № 804/3020/17 направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

15.04.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Верховного Суду надійшла адміністративна справа № 804/3020/17.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2020 адміністративну справу № 804/3020/17 розподілено судді Захарчук-Борисенко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 адміністративну справу № 804/3020/17 прийнято до свого провадження. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

14.05.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав, вважає його необґрунтованим та безпідставним, виходячи з наступного.

Обставини справи, а саме матеріали службового розслідування, підтверджують наявність у діях майора поліції ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року, Присяги працівника поліції, абзаців 1,2 , пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що виразилось у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського.

Одже, відповідач вважає, що ОСОБА_1 , скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження держаного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків, у зв`язку з чим такі дії є несумісними з вимогами, що пред`являються до особистих та моральних якостей працівника поліції, оскільки нормами юридичними та моральними пред`являються підвищені вимоги до поліцейських.

Відповідач просив врахувати суд, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача - ОСОБА_1 ґрунтується на самостійних правових підставах.

Набрання законної сили рішення суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення є підставою для звільнення поліцейського із служби відповідно до п. 10 ч.1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».

ОСОБА_1 звільнений зі служби відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

17.06.2020 до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просить: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 14.04.2017 №1550 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП», яким позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

19.06.2020 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що в своєму запереченні проти позову представник ГУНП в Дніпропетровській області посилається на те, що наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, тобто відсутність або наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності, не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від дисциплінарної відповідальності та ніяким чином не може ототожнюватись з наявністю фактів порушення службової дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої було притягнуто позивача.

Однак, на думку позивача, відповідач не зазначає який саме дисциплінарний проступок скоїв ОСОБА_1 якщо не брати до уваги вручення останньому повідомлення про підозру. У встановленому законом порядку ОСОБА_1 не визнано винним в інкримінованому йому діянні, а тому твердження ГУНП в Дніпропетровській області, що ОСОБА_1 порушив вимоги Статуту та вчинив дисциплінарний проступок, пов`язаний із кримінальним провадженням, відкритим щодо нього -є порушенням презумпції невинуватості. Службовим розслідуванням фактично встановлено винуватість позивача в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні без постановленого вироку суду, який набрав законної сили, що свідчить про перевищення своїх службових повноважень.

26.06.2020 від представника відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про залишення без розгляду.

23.07.2020 ухвалою суду було задоволено клопотання представника відповідача про залишення без розгляду, у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду -відмовлено.

У судове засідання сторони не з`явились про дату, час та місце розгляду справи справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представником позивача надано клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 в період з 08 січня 2010 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Згідно з наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 07 листопада 2015 року № 1 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу до органів Національної поліції на посаду оперуповноваженого Красногвардійського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції.

На підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 09 грудня 2015 року № 352 о/с, у зв`язку з проведенням реорганізації ОСОБА_1 переміщено оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 23 березня 2017 року № 1148 "Про організацію проведення службового розслідування" призначено службове розслідування за фактом неправомірних дій окремих поліцейських Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП.

За результатами службового розслідування складено висновок з пропозицією про накладення на оперуповноваженого СКП Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівників поліції, абзаців 1, 2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейських та вчиненні дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського.

У вказаному висновку зазначено, що "під час проведення службового розслідування встановлено, що 16 березня 2017 року зареєстровано інформацію про те, що цієї доби працівниками прокуратури Дніпропетровської області та УВБ Дніпропетровської області ДВБ НПУ у рамах кримінального провадження № 42017040000000157, відритого 16 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, за фактом незаконного придбання, зберігання, збуту поліцейським Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП бойових припасів та вогнепальної зброї, проводяться слідчі дії у приміщенні Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП. Крім того, у провадженні прокуратури Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 42016040000001065 від 06 грудня 2016 року за частиною першою статті 307 КК України. Під час досудового розслідування було встановлено, що 21 січня 2017 року лейтенант поліції ОСОБА_2 , діючи умисно з корисних мотивів, прибув на автомобілі "Nissan Bluebird" н.з. НОМЕР_1 , під керуванням старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4, до магазину АТБ, розташованого на перехресті вул. Володимира Антоновича та вул. Робочої, де зустрівся з громадянином ОСОБА_3 , який діяв з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області, прийняв від ОСОБА_2 шприц, у якому згідно висновку експерта № 7-99 від 01 лютого 2017 року знаходилась психотропна речовина "метамфетамін" та "амфетамін" маса якої складає 0,0007г. та 0,0006г".

На підставі висновку службового розслідування, наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 14 квітня 2017 року № 1550 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП" на оперуповноваженого СКП Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

18 квітня 2017 року наказом ГУНП в Дніпропетровській області № 138 о/с "По особовому складу" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції, з 18 квітня 2017 року, за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Не погоджуючись з оскаружуваним наказом позивач звернувся до суду з даним позовом.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд, зокрема, вказав наступне.

Зокрема, при касаційному розгляді справи було виявлено розбіжності в обставинах справи, які встановлені судом першої інстанції, та фактичними обставинами, які випливають з матеріалів справи. Це чітко прослідковується у даті вручення позивачу підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яких судом, зазначені дві - 16 березня та 12 квітня 2017 року.

Натомість, у спецповідомленні ГУ НП в Дніпропетровській області, яке слугувало підставою для призначення службового розслідування, слідує, що станом на 16 березня 2017 року ОСОБА_1 підозра не вручалась, запобіжний захід не обирався.

Крім того, постанова суду першої інстанції містить посилання на наявність кримінального провадження, де ОСОБА_1 є підозрюваним у незаконному придбанні, зберіганні та збуті бойових припасів та вогнепальної зброї. Але, вказані обставини не мають жодного відношення до вручення підозри позивачу у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України та проведення службового розслідування. Тому, відтворення цих обставин є безпідставним у рамках розгляду даної адміністративної справи.

Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 надавав письмові пояснення по суті службового розслідування. Однак і ці обставини не підтверджуються матеріалами справи. Зокрема, в письмових поясненнях позивача від 13 квітня 2017 року лише вказано причини його невиходу на роботу в період з 16 березня по 12 квітня 2017 року та нічого не зазначено по суті службового розслідування.

У свою чергу, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд не усунув допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права.

Що стосується звільнення позивача у період його тимчасової непрацездатності, то це питання також не було належним чином проаналізовано під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Так, у свій постанові Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав необґрунтованими доводи позивача про те, що він не відмовлявся від підпису та ознайомлення з наказом про звільнення, як указано в акті комісії від 18 квітня 2017 року, оскільки з того часу та по 25 квітня 2017 року перебував на лікарняному. Суд зазначив, що вказані доводи не спростовують наявності порушення позивачем службової дисципліни за яке позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, що є предметом даного спору.

Суд апеляційної інстанції з приводу цього зазначив, що відповідно до положень частини 2 статті 18 Дисциплінарного статуту ОВС не виключається можливість звільнення особи з органів внутрішніх справ у період її тимчасової непрацездатності, передбачено можливість виконання після прибуття особи до місця проходження служби.

Верховний Суд вважає, що в даному випадку доречно звернутися до конструкції статті 18 Статуту, яка визначає, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Отже, за наявності в матеріалах справи довідки ДУ "ТМО МВС України по Дніпропетровській області" про тимчасову непрацездатність поліцейського ОСОБА_1 в період з 18 по 25 квітня 2017 року, судам першої та апеляційної інстанцій необхідно було врахувати зазначені вище положення статті 18 Дисциплінарного статуту ОВС.

Таким чином, зіславшись на правильну норму матеріального права, суд апеляційної інстанції не застосував її до спірних правовідносин та/або навів мотиви неможливості такого застосування.

Під час нового розгляду суд повинен повно та всебічно з`ясувати фактичні обставини справи та з урахування викладених у цій постанові висновків встановити чи прийнято наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 18 квітня 2017 року № 138 о/с у частині, що стосується звільнення позивача, в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України. Надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного висновку.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України; Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут ОВС), Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 (далі - Правила етичної поведінки поліцейських) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону № 580-VIII регламентовано, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" законодавець поширив на поліцейських дію Дисциплінарного статуту ОВС до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції". Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII Про Дисциплінарний статут Національної поліції України набрав чинності 07 жовтня 2018 року.

У частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту ОВС визначено поняття "службова дисципліна" як дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно з частиною другою цієї ж статті службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності;

дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

Визначення дисциплінарного проступку міститься у статті 2 Дисциплінарного статуту ОВС та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють тощо.

Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов`язків поліцейський, серед іншого, повинен:

неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України;

поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з статтею 12 Дисциплінарного статуту ОВС на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Таким чином, нормами чинного законодавства, яке регулює особливості проходження служби в органах внутрішніх справ, убачається, що однією з підстав для звільнення з органів внутрішніх справ є дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, є окремими підставами для звільнення із органів внутрішніх справ, не пов`язаними (не зумовленими) із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності.

Суд звертає увагу на те, що вчинення працівником органів внутрішніх справ діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення з органів внутрішніх справ. Проте це інші підстави і їх не слід ототожнювати з підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до працівників органів внутрішніх справ, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС.

Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів внутрішніх справ, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

У свою чергу, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової кваліфікації діяння особи чи інших аспектів кримінального провадження, у тому числі дій слідчого чи прокурора в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження.

Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) з учиненим особою діянням.

При цьому, вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд зазначає, що в силу статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ОВС підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги.

Судом встановлено, що службове розслідування розпочато за фактом надзвичайної події за участі окремих поліцейських Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП, зокрема старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1

Згідно з висновком службового розслідування за фактом події, що сталася за участю позивача, та розпочатого за вказаним фактом кримінального провадження за частиною другою статті 307 КК України, інформація, що стала підставою для проведення службового розслідування знайшла своє підтвердження. На думку відповідача, позивачем порушено службову дисципліну, вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівників поліції, абзаців 1, 2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейських та вчиненні дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського.

Суд звертає увагу, що відповідач у своєму висновку за результатами службового розслідування відтворив виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, який міститься у письмовому спецповідомленні, та які у своїй сукупності дали органам досудового розслідування підстави допускати, що позивач учинив кримінальне правопорушення та надав йому правову кваліфікацію. Жодних інших діянь порушення позивачем дисциплінарного проступку, визначених Дисциплінарним статутом ОВС, у висновку службового розслідування не зазначено. Відповідач не зазначив, які дії позивача є несумісними з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського. Більше того, висновок службового розслідування здебільшого містить опис діянь лейтенанта поліції ОСОБА_2 , а також обставини намагання посадових осіб ГУНП в Дніпропетровській області встановити причини відсутності ОСОБА_1 на роботі.

Також не вбачається за можливе посилатися на конкретну дату висновку службового розслідування (коли його було затверджено), оскільки така у висновку не зазначена.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у спецповідомленні ГУ НП в Дніпропетровській області, яке слугувало підставою для призначення службового розслідування, слідує, що станом на 16 березня 2017 року ОСОБА_1 підозра не вручалась, запобіжний захід не обирався.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 надавав письмові пояснення по суті службового розслідування. Зокрема, в письмових поясненнях позивача від 13 квітня 2017 року лише вказано причини його невиходу на роботу в період з 16 березня по 12 квітня 2017 року та нічого не зазначено по суті службового розслідування.

Що стосується звільнення позивача у період його тимчасової непрацездатності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст. 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

З наявної в матеріалах справи довідки ДУ "ТМО МВС України по Дніпропетровській області" про тимчасову непрацездатність поліцейського ОСОБА_1 вбачається, що в період з 18 по 25 квітня 2017 року позивач звільнений від служби, оскільки перебував на лікарняному.

На підставі висновку службового розслідування, наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 14 квітня 2017 року № 1550 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП" на оперуповноваженого СКП Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Так, наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 18 квітня 2017 року № 138 о/с "По особовому складу" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції, з 18 квітня 2017 року, за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Таким чином, позивача звільнено без врахування зазначеної довідки в день початку перебігу лікарняного ОСОБА_1 .

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 14 квітня 2017 року № 1550 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП" на оперуповноваженого СКП Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби є необґрунтованим, оскільки прийнятий на підставі правової оцінки фактичних обставин кримінального правопорушення, який міститься у письмовому спецповідомленні, та які у своїй сукупності дали органам досудового розслідування підстави допускати, що позивач учинив кримінальне правопорушення та надав йому правову кваліфікацію. Жодних інших діянь порушення позивачем дисциплінарного проступку, визначених Дисциплінарним статутом ОВС, у висновку службового розслідування не зазначено. Відповідач не зазначив, які дії позивача є несумісними з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського. Більше того, висновок службового розслідування здебільшого містить опис діянь лейтенанта поліції ОСОБА_2 , а також обставини намагання посадових осіб ГУНП в Дніпропетровській області встановити причини відсутності ОСОБА_1 на роботі.

З метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 14.04.2017 №1550 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП», яким ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Також суд дійшов висновку щодо протиправності наказу ГУ Національної поліції України у Дніпропетровській області №138 о/с від 18.04.2017 про звільнення за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції в частині, що стосується звільнення ОСОБА_1 .

З приводу позовної вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до п. 6 Розділу 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, зокрема у випадках вимушеного прогулу, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з абз. 3 п. 3 Порядку № 100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 5 Порядку № 100 визначено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз. 1 п. 8 цього порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд, приймаючи до уваги викладене вище, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З огляду на це, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції з 19 квітня 2017 та стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме з 19 квітня 2017 року по дату набрання рішення суду законної сили.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ст. 139 КАС України, п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору, як позивач у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується та судові витрати у справі не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-а) про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу-задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП України у Дніпропетровській області №138 о/с від 18.04.2017 про звільнення за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, (НОМЕР_3) оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Дніпровського відділу поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Дніпропетровській області № 1550 від 14 квітня 2017 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП", яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_3) оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Дніпровського відділу поліціїв Дніпропетровській області було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції в Дніпропетровській області з 19 квітня 2017.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул. Троїціка, 20-а, м.Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме з 19 квітня 2017 року по дату набрання рішення суду законної сили, з розрахунку середньоденного грошового забезпечення згідно довідки Головного управління Національної поліції в Дніпропетроівській області від 17.06.2020 №1151.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати середньої заробітної плати за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VIIПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко