Рішення № 90645118, 27.07.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1686/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код 42206328 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код 07923280 про стягнення 9 379,43 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків заборгованості за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №14059 від 31.03.2009 в розмірі 9 379 грн. 43 коп., що складається з: 3% річних в розмірі 1090,63 грн. та пені в розмірі 8288,80 грн. на п/р НОМЕР_1 в АТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ: 42206328.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем укладеної між Акціонерною компанією "Харківобленерго", Військовою частиною А-1215 та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії № 14059, за якою сторони змінили в п. 4.5 додатка 2 до Договору "Порядок розрахунків" слово "Споживач" на "Платник", відповідно до умов якої відповідач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії.

Судові витрати в сумі 2 102,00 грн. сплаченого судового збору просить також стягнути з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2020 р. було відкрито провадження та розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Також до участі у справі було залучено в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військову частину А-1215.

Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві .

Відповідач 17.06.2020 р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх. №13688), в якому просить суд відмовити в задоволенні позову та зменшити розмір пені на 90%. В наданому відзиві вказує на те, що невиконання Відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги сталось внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами та на те, що позивачем не виставлялися відповідачу рахунки на оплату послуг.

Позивач 24.06.2020 р. через канцелярію суду надав відповідь на відзив (вх. №14452), в якій зазначає, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Ухвалою суду від 03.06.2020 було роз`яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.

Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між АК "Харківобленерго" та Військовою частиною А-1215 було укладено договір про постачання електричної енергії № 14059 від 31.03.2009 р.

18.11.2013 р. у зв`язку з прийняттям нової редакції Правил користування електричної енергії згідно Постанови НКРЕ № 105 від 04.02.2010 р., заявник уклав додаткову угоду про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 14059 від 31.03.2009 р.

05.01.2015 р. між АК "Харківобленерго", Військовою частиною А-1215 та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 14059, за якою сторони змінили в п. 4.5. додатка 2 до договору "Порядок розрахунків" слово "Споживач" на "Платник".

Тобто, згідно умов додаткової угоди Відповідач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії один раз за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Відповідно п. 9 додаткової угоди, вона набирає чинності з моменту підписання та дія якої розповсюджується на відносини між сторонами з 01.01.2015 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У зв`язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії", з 01.01.2019 р. ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії з вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.06.2018 р. № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 р. № 1268.

ПрАТ "Харківенергозбут" як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 р. в порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.

Відповідно до п. 13 розділу XVII Закону, у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків, зокрема пов`язаних з провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та з провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Згідно ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Ч. 1 ст. 63 Закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Законом України № 2628 від 23.11.2018 р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" тимчасово на період з 01.01.2019 р. по 31.12.2020 р. універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов`язки, передбачені Законом України "Про ринок електричної енергії" для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг, передбачених ст. 63 Закону.

Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму веб-сайті.

Згідно абз. 5 п. 13 розд. XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

П. 8 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 р. визначено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунку, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

У відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Так за адресою: смт. Рогань, позиції військової частини (4 точки комерційного обліку за об`єктами споживача) фактично спожито електричну енергію, та подано заяву-приєднання, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним на умовах договору № 14059 від 01.01.2019 р. з Військовою частиною А1215, дані до якого передані від попереднього постачальника АТ "Харківобленерго".

Згідно п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. № 312: "укладання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною в додатку до цієї постанови", а відтак споживачем за укладеним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є Військова частина А1215, а платником - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова.

Відповідно до п. 4.12, 4.13 розд. IV "Правил роздрібного ринку електричної енергії", затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312, розрахунки між споживачем та електропостачальником здіснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

П. 4.3. Правил передбачено, що необхідні для формування платіжних документів, у т.ч. щодо обсягів електричної енергії надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або надання послуг.

Порядок розрахунків за договором про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг визначаються відповідно до комерційної пропозиції, яка є невід`ємним додатком до договору. Останнім встановлено, що розрахунковим періодом є календарних місяць, оплата електричної енергії, в т.ч. послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в т.ч. послуги з розподілу електричної енергії.

Відповідно до п. 6.2. договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно умов договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 4 комерційної пропозиції, рахунок за спожиту енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунку споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків, постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. В такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Так, проведені нарахування та сформовані рахунки за електричну енергію за жовтень-грудень 2019 р. та січень-лютий 2020 р.

У відповідності п. 5.11. договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу в порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню в розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

П. 7 комерційної пропозиції передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, в т.ч. послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, в т.ч. за день оплати: пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування від суми боргу, за кожний день прострочення; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційні зазначаються в розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання та сплачуються споживачем на рахунок постачальника.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

П. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення грошових зобов`язань передбачені штрафні санкції у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги наведене, дослідивши поданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 1090,63 грн., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 8288,80 грн., суд перевіривши наданий позивачем розрахунок, на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», суд дійшов висновку, що він є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві заявив клопотання про зменшення розміру пені на 90 %, в обґрунтування посилається на складне матеріальне становище Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова та зазначає, що останній є неприбутковою організацією, яка фінансується за рахунок державного бюджету України, здійснює безпосереднє квартирно - експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено - житлового фонду, об`єктів соціально культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, а тому несвоєчасна оплата відповідачем рахунків за спожиту електроенергію пов`язана з невчасним надходженням коштів з державного бюджету, в чому немає прямої вини відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16).

Втім, додані до відзиву довідка від 16.01.2019 № 02-29/98 та рішення від 23.01.2017 № 932 підтверджують лише повне фінансування відповідача з державного бюджету та факт присвоєння відповідачу ознаки неприбутковості.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів, зокрема, знаходження у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв`язку із сплатою пені в установленому договором розмірі, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення нарахованої позивачем пені.

Щодо посилання у відзиві на відсутність у відповідача підстав для оплати за використану електричну енергію, суд зазначає наступне.

Обов`язок сплати передбачено умовами додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 14059 від 01.01.2019 р., згідно якої: "Оплата електричної енергії в тому числі послуги розподілу електричної енергії, здійснюється Платником один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного показами розрахункових засобів обліку (або за розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунку Споживачу Постачальником, в якому зазначається сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії".

В даному випадку, позов пред`явлено про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 14059 від 01.01.2019 р., а не №48 від 15.02.2019, а в п. 1.1 зазначеного відповідачем договору №48 сторони чітко передбачили, що в разі виникнення спірних питань між умовами цих договорів, пріоритет має договір про постачання електричної енергії ПУП.

Також, суд зазначає, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об`єктивні обставини чи суб`єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів сплати відповідачу річних те пені не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Інших судових витрат позивачем заявлено не було.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код 42206328) заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №14059 від 01.01.2019 у розмірі 9 379,43 грн., що складається з 3% річних в розмірі 1090,63 грн. та пені в розмірі 8288,80 грн. на поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ 42206328.

Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код 42206328) 2102,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено "27" липня 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров