Рішення № 90644852, 23.07.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2020 справа № 914/433/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного комунального підприємства “Луцьктепло”, м. Луцьк

до відповідача: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м. Львів

про: стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 104 402,48 грн.

В судове засідання з`явились:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Пришляк Ю.В. – представник, довіреність за № 1034/13 від 27.05.2020 р.

ВСТАНОВИВ:

21.02.2020 р. Державне комунальне підприємство “Луцьктепло” звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 104 402,48 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і підготовче засідання призначено на 25.03.2020 р.

Ухвалою викликом Господарського суду Львівської області від 25.03.2020 р. підготовче засідання відкладено на 29.04.2020 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2020 року у зв`язку з неявкою представників сторін в судове засідання, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 27.05.2020 року.

19.05.2020 р. представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву за вх. № 18026/20 від 19.05.2020 р. із додатками в обгрунтування складного фінансового стану відповідача, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.05.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу №914/433/20 до судового розгляду по суті на 24.06.2020 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.06.2020 р. розгляд справи по суті відкладено на 23.07.2020 р.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

23.07.2020 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

23.07.2020 р. на електронну адресу суду надійшла заява від позивача (за вх. № 22380/20 від 23.07.2020 р.), у якій представник позивача просить суд провести 23.07.2020 р. розгляд справи № 914/433/20 без участі представника позивача за наявними матеріалами справи.

23.07.2020 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (за вх. № 18026/20 від 19.05.2020 р.) та поясненнях, наданих в судовому засіданні, обгрунтовуючи, що заборгованість перед позивачем існує фактично не з вини відповідача, а у зв`язку з важким фінансовим станом відповідача, про що додано докази з відзивом на позовну заяву.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 23.07.2020 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

16 липня 2019 між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" та Львівським казенним експерементальним підприємством засобів пересування і протезування було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за теплопостачання (далі - договір реструктуризації заборгованості) на основі укладеного договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти від 15.01.2018 № 11-44/9 в приміщення протезного цеху та гаражу по вул. Конякіна, 4 у м. Луцьку. Відповідно до умов договору реструктуризації заборгованості ДКП "Луцьктепло" надало Відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості на суму 93 590,00 грн. за теплопостачання, що утворилася станом на 16.07.2019, за період з 01.08.2019 до 31.10.2019 із поділом на три частини із щомісячним платежем в сумі 3 1 196,67 грн. та проведенням оплати поточних нарахувань (за їх наявності). Згідно із п. 2.3 договору реструктуризації заборгованості Боржник зобов`язався: а) забезпечити своєчасне погашення боргу за Теплопостачання не пізніше останнього календарного дня місяця, у який здійснюється оплата; б) забезпечити своєчасну оплату суми поточного щомісячного нарахування за Теплопостачання (за його наявністю) не пізніше останнього календарного дня місяця, у який здійснюється оплата; в) в 10-ти денний строк, з моменту відчуження приміщення, письмово повідомити Підприємство про це та подати відповідні документи; г) у разі припинення Договору при відчуженні приміщення сплатити залишок суми розстроченого боргу протягом одного місяця із моменту укладення договору про відчуження приміщення; д) в 10-ти денний строк з моменту зміни місця реєстрації га/або місця фактичного проживання письмово повідомити Підприємство про такі зміни.

Пунктом 4.1 договору реструктуризації заборгованості передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту укладання (після проставляння на ньому підписів обома сторонами та його реєстрації в програмі розрахунків за Теплопостачання зі Споживачами) і діє до 15 жовтня 2019 року.

В порушення вимог договору реструктуризації заборгованості Відповідач свого зобов`язання не виконав, заборгованість в сумі 93 590,00 грн. за теплопостачання у встановлені договором строки не сплатив. Відповідно до п. 3.2 договору реструктуризації заборгованості за невиконання Боржником зобов`язань за пунктом 2.3 договору Підприємство додатково стягує 10% від загальної суми боргу за цим Договором у якості штрафних санкцій. Таким чином, за несплату заборгованості ДКП "Луцьктепло" нарахувало штраф в сумі 9 359,00 грн. У зв`язку із порушенням Відповідачем строків оплати послуг теплопостачання, встановлених пунктом 2.3 договору реструктуризації заборгованості, з відповідача позивач просить стягнути інфляційні втрати в сумі 750,91 грн., а також 3 проценти річних в сумі 702,57 грн. за період прострочення з 01.08.2019 по 31.10.2019. А також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Правова позиція відповідача.

23.07.2020 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому на адресу суду 19.05.2020 р. та зареєстрованого відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№18026/20. У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що згідно п. 2.1. Статуту Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування створене з метою задоволення потреб населення у технічних та інших засобах реабілітації, виробах медичного призначення, товарах народного споживання для населення України, а також надання реабілітаційних послуг, послуг з післягарантійного ремонту технічних та інших засобів реабілітації. Відповідно до статутної діяльності ЛКЕПЗПіП безперебійно обслуговує осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, учасників ООС у війні на сході України та інших осіб з усіх областей України. Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки заборгованість перед постачальниками виникла із-за непрямої вини підприємства. 14.03.2018 року Кабінетом Міністрів України затверджено постанову № 238 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою внесено зміни до Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення. Кошти на надання реабілітаційної послуги на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління Міністерства соціальної політики України, та на інших підприємствах, установах, організаціях, що мають належні умови для їх надання, спрямовуються Мінсоцполітики органам соціального захисту населення через територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів за місцем знаходження таких закладів. Для виплати компенсації за виготовлені ТЗР Мінсоцполітики спрямовує бюджетні кошти територіальним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів з урахуванням поданих пропозицій зазначеного Фонду з метою перерахування їх органам соціального захисту населення. Через несвоєчасне проведення у 2018 році платежів, видатки за продукцію, що була виготовлена підприємством у 2017 році, були неоплачені, що спричинило виникнення заборгованості на початку 2018 року на підприємстві із виплати заробітної плати та масові звільнення працівників, звернення їх до суду із вимогами про стягнення усіх обов`язкових платежів при звільненні. Утворилися велика кредиторська заборгованість з обов`язкових платежів, а також перед постачальниками матеріалів, сировини та постачальниками комунальних послуг, які аналогічно зверталися до суду із вимогами про стягнення такої із відповідними штрафними санкціями, що призвело до збільшення необгрунтованих видатків підприємства. Так, згідно бухгалтерської довідки по 3/П, послугах, постачальниках (копія Довідки долучена до матеріалів справи), станом на 17.05.2018 року (дата призначення нового директора) кредиторська заборгованість становила: Борг по послугах - 1 588 443, 52 грн.; Борг по постачальниках - 21 724 838, 36 грн.; Борг по з/п без податків - 5 024 753, 25 грн.; Борг по податках - 2 653 077, 13 грн.

Після розблокування рахунків, згідно бухгалтерської довідки від 18.05.2020 р. № 978/13 (копія довідки долучена до матеріалів справи) кредиторська заборгованість підприємства станом на 01.05.2020 р. становить: За заробітною платою - 3 327 941,64 грн.; За податками - 3 590 588,07 грн.; Перед постачальниками товарів, робіт, послуг - 23 964 108,59 грн.

Відповідач у поданому відзиві також вказує на те, що Львівське казенне експериментальне підприємство є єдиним підприємством на Україні, до складу якого входить стаціонар первинного та складного протезування (п. 2.4 Статуту підприємства), в якому особи з інвалідністю перебувають на стаціонарному лікуванні. Для утримання цих осіб і надання їм медичних послуг по протезуванню потрібне безперебійне забезпечення підприємства електроенергією, водопостачанням та іншими комунальними послугами.

Враховуючи все вищевикладене, згідно чинного законодавства про працю і податкового законодавства України Львівське КЕПЗПіП зобов`язане в першу чергу виплатити заробітну плату та сплатити всі податки і збори до державного та місцевих бюджетів, а також оплатити комунальні послуги з метою недопущення зупинки безперебійної роботи підприємства, зокрема відділення Стаціонару. Відповідно, у ЛКЕПЗПіП буде залишатися гостра потреба в обігових коштах для придбання матеріалів та комплектуючих з метою забезпечення ритмічної роботи виробництва по виконанню угод в частині забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших категорій осіб технічними та іншими засобами реабілітації (ТЗР). Несвоєчасне виконання зобов`язань по вищевказаних угодах у свою чергу призведе до виникнення штрафних санкцій та необгрунтованих витрат підприємства. Згідно п 3.6. Статуту Підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава в особі Уповноваженого органу управління несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Підприємства. Львівське КЕПЗПіП неодноразово зверталося до Мінсоцполітики з проханням надати дозвіл на отримання кредиту чи надати підприємству поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, однак звернення залишилися без відповіді. На підставі наведеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. При тому у судовому засіданні представник відповідача не заперечив факт існування суми вказаної заборгованості відповідача перед позивачем за договором реструктуризації заборгованості станом на даний час.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, оглянувши оригінали документів, суд встановив наступне.

15.01.2018 р. між Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування (замовник за договором) та Державним комунальним підприємством “Луцьктепло” (учасник за договором) укладено договір № 11-44/9 про закупівлю за державні кошти. Відповідно до п. 1.1 договору № 11-44/9 від 15.01.2018 р. учасник зобов`язується у 2018 р. здійснювати постачання теплової енергії замовнику, зазначену у п. 1.2 замовнику, а замовник отримати і оплатити її на умовах і в термін, передбачені договором. Згідно з п. 6.1.1 договору № 11-44/9 від 15.01.2018 р. замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за отриману теплову енергію.

16 липня 2019 між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" та Львівським казенним експерементальним підприємством засобів пересування і протезування було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за теплопостачання на основі укладеного договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти від 15.01.2018 № 11-44/9 в приміщення протезного цеху та гаражу по вул. Конякіна, 4 у м. Луцьку. Відповідно до умов договору реструктуризації заборгованості ДКП "Луцьктепло" надало Відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості на суму 93 590,00 грн. за теплопостачання, що утворилася станом на 16.07.2019, за період з 01.08.2019 до 31.10.2019 із поділом на три частини із щомісячним платежем в сумі 3 1 196,67 грн. та проведенням оплати поточних нарахувань (за їх наявності). Згідно із п. 2.3 договору реструктуризації заборгованості Боржник зобов`язався: а) забезпечити своєчасне погашення боргу за Теплопостачання не пізніше останнього календарного дня місяця, у який здійснюється оплата; б) забезпечити своєчасну оплату суми поточного щомісячного нарахування за Теплопостачання (за його наявністю) не пізніше останнього календарного дня місяця, у який здійснюється оплата; в) в 10-ти денний строк, з моменту відчуження приміщення, письмово повідомити Підприємство про це та подати відповідні документи; г) у разі припинення Договору при відчуженні приміщення сплатити залишок суми розстроченого боргу протягом одного місяця із моменту укладення договору про відчуження приміщення; д) в 10-ти денний строк з моменту зміни місця реєстрації га/або місця фактичного проживання письмово повідомити Підприємство про такі зміни.

В силу приписів ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи встановлено та підтверджено, що між сторонами у справі виникли господарські правовідносини на підставі укладеного договору № 11-44/9 від 15.01.2018 р. про закупівлю теплової енергії за державні кошти, а також договору від 16.07.2019 р. про реструктуризацію заборгованості за теплопостачання на основі укладеного договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти від 15.01.2018 № 11-44/9.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Внаслідок не виконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором від 16.07.2019 р. про реструктуризацію заборгованості за теплопостачання виникла заборгованість відповідача перед позивачем, яка на момент подачі позовної заяви становила 93 590,00 грн. Факт наявності даної заборгованості і її непогашення на час прийняття судом рішення не заперечується представником відповідача в судовому засіданні. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу на суму 93 590,00 грн. є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми позивач просить стягнути з відповідача 702,57 грн. – 3% річних, 750,91 грн. – втрат від інфляції за період з 01.08.2019 р. до 31.10.2019 р. Суд звертає увагу, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п.4.1, п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”). Крім цього, інфляційні втрати та відсотки річних не є способом забезпечення виконання зобов`язання, на відміну від пені, тому їх стягнення є допустимим незалежно від підстав/порядку їх застосування договором.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 702,57 грн. – 3% річних є обґрунтована, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Суд, здійснивши перерахунок втрат від інфляції на суму заборгованості, обґрунтованою та арифметично вірною до стягнення вважає 562,22 грн., решта суми втрат від інфляції нарахована позивачем до стягнення з відповідача безпідставно.

Пунктом 3.2 договору реструктуризації заборгованості передбачено, що за невиконання Боржником зобов`язань за пунктом 2.3 договору Підприємство додатково стягне 10% від загальної суми боргу за цим Договором у якості штрафних санкцій. На підставі наведеної норми позивачем обґрунтовано нараховано штраф в розмірі 9 359,00 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду. Протилежного доводам позивача, відповідач не довів.

Доказів погашення заборгованості сторонами на день ухвалення рішення у справі не подано.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 93 590,00 грн. заборгованості, 702,57 грн. – 3% річних, 562,22 грн. втрат від інфляції, 9 359,00 грн. штрафу. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення втрат від інфляції суд відмовляє.

Судові витрати в розмірі 2 098,20 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог і підлягають до стягнення на користь позивача. Решта сума понесених судових витрат на сплату судового збору в сумі 3,80 грн. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з відповідача: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (79052, м. Львів, вул. Рудненська, 10; код ЄДРПОУ № 03187714) на користь позивача: Державного комунального підприємства “Луцьктепло” (43021, м. Луцьк, вул. Гул.-Артемовського, 20; код ЄДРПОУ № 30391925 ) 93 590,00 грн. заборгованості, 702,57 грн. – 3% річних, 562,22 грн. втрат від інфляції, 9 359,00 грн. штрафу та 2 098,20 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 29.07.2020 р.

Суддя О.З. Долінська