Рішення № 90642857, 22.07.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/10234/20

Провадження №2-а/521/161/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2020 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І.А.

за участю секретаря судового засідання – Коваль Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0288/50000/20, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом від 26.06.2020, в якому просить скасувати постанову Одеської митниці Держмитслужби від 17.06.2020 року в справі про порушення митних правил №0288/50000/20 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 485 МК України у вигляді штрафу розміром 216904,95 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.06.2020 року Одеською митницею Держмитслужби винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0288/50000/20, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено штраф у розмірі 216904,95 грн. Позивач вважає постанову митниці незаконною, винесеною без всебічного повного та об`єктивного з`ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права з наступних обставин. З оскаржуваної постанови вбачається, що Позивачем під час декларування товарів за митною декларацією № UA500020/2020/202178 вчинено дії, що спричинили зменшення розміру митних платежів на суму 72301,65 грн., чим скоєно порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України.

Позивачем - директором ТОВ «ЦЕНТР «ФРІДОМ-ФІНАНС» в якості декларанта 27.01.2020 подана до Одеської митниці Держмитслужби електронна митна декларація типу «ІМ 40 АА» (далі МД) № UA500020/2020/202178, а також: коносамент №WMS143989298485 від 20.12.2019, інвойс № СВ120000-10-4836 від 18.12.2019, пакувальний лист до інвойсу, контракт № СВК-1001704/18 від 05.11.2019 для оформлення у вільне використання (імпорт) товарів - світильники, штативи, серветки, вироби з пластмас, виробі побутові, пакувальні вироби, папір самоклеювальний, подушки, освітлювальне обладнання, головні убори – шапочки, вироби з текстилю, товари для манікюру: сушка, палички, засоби, фрезери, витяжки тощо, які прибули з Китаю у контейнері EISU8039436. У МД, товаросупровідних та комерційних документах продавцем товару виступає компанія «CBKI Trade s.r.o.» (Чеська Республіка), відправником «JIANGSU GHT TRADE CO.LTD» (Китай), a покупцем та одержувачем - ТОВ «ЦЕНТР «ФРІДОМ-ФІНАНС». Згідно з графою 31 МД № UA500020/2020/202178 Позивачем задекларовано 33 найменування товарів, в тому числі: товар №1 «Електричні освітлювальні прилади. Світильники електричні настільні з комбінованих матеріалів, не призначені для використання з лампами розжарювання. Лампи настільні в упаковці», код згідно з УКТЗЕД 9405209900 (ставка мита 10%), вага брутто 1077 кг нетто 967,57 кг; товар №2 «Вироби з чорних металів. Не для промислового складання моторних транспортних засобів. Штатив для лампи в упаковці. Затиск для нігтів в упаковці. Палітра в упаковці», код згідно з УКТЗЕД 7326909890 (ставка мита 5%), вага брутто 205,8 кг, нетто 186,43 кг; товар №3 «Побутові електронагрівальні прилади з функцією нагріву: Сушка манікюрна в упаковці», код згідно з УКТЗЕД 8516797000 (ставка мита 10%), вага брутто 2581 кг, нетто 2334,3 кг; товар №4 «Серветки паперові. Серветки в наборі в упаковці», код згідно з УКТЗЕД 4818300000 (ставка мита 0%), вага брутто 542 кг, нетто 482,6 кг; товар №7 «Машини електромеханічні побутові з умонтованим електродвигуном. Фрезер для манікюру в упаковці», код згідно з УКТЗЕД 8509800000 (ставка мита 10%), вага брутто 1383 кг, нетто 1244,1 кг; товар №10 «Щітки для особистої гігієни. Пензлик для нігтів в упаковці», код згідно з УКТЗЕД 9603298090 (ставка мита 5%), вага брутто 271 кг, нетто 243,21 кг; товар №17 «Вироби з пластмас, виготовлені не з листів. Не використовуються для промислового складання моторних транспортних засобів. Не медичного призначення. Палітра в упаковці», код згідно з УКТЗЕД 3926909790 (ставка мита 0%), вага брутто 208 кг, нетто 186,78 кг; товар №22 «Пакувальні вироби з паперу. Пакети в упаковці», код згідно з УКТЗЕД 4819400000 (ставка мита 0%), вага брутто 700 кг, нетто 635 кг; товар №23 «Додаткові речі до одягу виготовлені з пластмас. Не медичного призначення. Фартух в упаковці», код згідно з УКТЗЕД 3926200000 (ставка мита 5%), вага брутто 163 кг, нетто 149,15 кг; товар №25 «Частини призначені виключно до побутового обладнання з вмонтованим електродвигуном. Насадка для фрезера в упаковці», код згідно з УКТЗЕД 8509900090 (ставка мита 10%), вага брутто 80 кг, нетто 71,34 кг; товар №31 «Вироби столові та кухонні з нержавіючої сталі. Лоток для інструментів в упаковці. Каструля з кришкою в упаковці», код згідно з УКТЗЕД 7323930000 (ставка мита 5%), вага брутто 67 кг, нетто 61,01 кг; товар №33 «Обладнання високотемпературне з електричним нагріванням для обробки матеріалів шляхом стерилізації. Сухожар в упаковці», код згідно з УКТЗЕД 8419899800 (ставка мита 0%), вага брутто 909,5 кг, нетто 816,26 кг.

Заповнення МД № UA500020/2020/202178 та визначення кодів товару згідно з УКТЗЕД Позивачем здійснювалось шляхом відображення відомостей (опису, вагових, кількісних, вартісних характеристик товарів) із товаросупровідних та комерційних документів, складених компанією-контрагентом «CBKI Trade s.r.o.», відповідно до попередньо досягнутих домовленостей, а також на підставі китайської експортної митної декларації №310420190549154478. Позивачем нараховані митні платежі за вищевказані товари в сумі 176985,6 грн.

За результатами проведеного 04.02.2020 митного огляду товарів в контейнері EISU8039436, а також з урахуванням висновку Одеського управління з питань експертиз та досліджень Держмитслужби від 13.02.2020 № 1420003600-0123, відділом митного оформлення № 1 митного поста «Одеса» прийнято Рішення про визначення коду товару від 14.02.2020 №KT-UA500020-0009-2020, яким змінені коди згідно з УКТЗЕД товарів, задекларованих в МД за №№ 1, 3, 4, 23 та встановлено невідповідності вагових характеристик товарів за №№ 2, 7, 10, 17, 22, 25, 31, 33.

Ці обставини на думку Відповідача призвели до збільшення оподаткування за ввезені товари на суму 72301,65 грн. та висновку про порушення Позивачем митних правил, передбачених cт. 485 Митного кодексу України.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що в його діях відсутня, як об`єктивна, так і суб`єктивна сторони правопорушення, а також про порушення його прав та законних інтересів під час розгляду справи про порушення митних правил №0288/50000/20.

На думку Позивача сума недобору митних платежів, а саме - 72301,65 грн., яка стала підставою для нарахування штрафних санкцій, визначена митницею в службовій записці митного поста «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби від 17.02.2020, є сумарною, оскільки виникла після зміни кодів за УКТЗЕД товарів та ваги декількох товарів із митної декларації, вважає, що даний розрахунок «недобору» зроблений на припущеннях, з порушенням встановленого законодавством порядку, обґрунтовуючи це наступним.

За результатом митного огляду товару 04.02.2020 було оглянуто та розпаковано тільки 250 із 983 вантажних місць з товаром, що зафіксовано в графі 8.2. Акту митного огляду від 04.02.2020 і свідчить про те, що висновок про нібито більшу вагу товарів, задекларованих в МД № UA500020/2020/202178 за №№ 2, 7, 10? 17, 22, 25, 31, 33 документально не підтверджено та зазначено митницею на припущеннях. Зміна коду згідно з УКТЗЕД товару № 4 відбулась за результатом його експертного дослідження Одеським управлінням з питань експертиз та досліджень Держмитслужби, яке проводилось в лабораторних умовах та використанням спеціальних знань, тобто встановити код даного товару митниця змогла тільки за результатом лабораторного дослідження та спеціальних знань експерта, що в розумінні ст. 69 Митного кодексу України, підпадає під складний випадок класифікації товару.

Також Позивач зосереджує увагу на тому, що Рішенням про визначення коду товару № КТ-UA500020-0009-2020 від 14.02.2020 змінено коди частини товару № 1 та частини товару № 3, при цьому ставка ввізного мита в одному випадку залишилася незмінною (ставка мита з 10% на 10%), в іншому зменшилась до 0%, але митницею все рівно збільшено митні платежі інкриміновано умисні дії по зменшенню митних платежів за цими товарними позиціями. По товару № 23 код згідно з УКТЗЕД змінено з 3926200000 (ставка мита 5%) на 6211431000 (ставка мита – 12%), зі збільшенням митних платежів на 7316,92 грн. Однак, в матеріалах справи невірно вказано, що цей «недобір» виник у зв`язку із зміною ставки мита.

Позивач вважає, що збільшення розміру митних платежів по усіх викладених епізодах відбулось через коригування митної вартості, оскільки інших підстав не зазначено в жодному документі адміністративної справи. В підтвердження цьому, 22.02.2020, після складання протоколу про порушення митних правил, Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA500020/2020/000018/2 посадовою особою митниці рівень митної вартості частини товару № 3 та товару № 23 збільшено за результатами аналізу баз даних Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» та Єдиної автоматизованої інформаційної системи. Спосіб визначення рівня митної вартості частини товару №1 матеріали справи взагалі не містять, в Рішенні про коригування вартості інформація по цьому товару відсутня. Крім цього, при остаточному митному оформленні за новою МД №UA500020/2020/205512 цей товар оформлений за першим методом визначення митної вартості, тобто за ціною договору (даний метод виключає факт коригування митної вартості). Отже, збільшення митної вартості товарів, «розрахунок» недобору митних платежів та кваліфікація дій Позивача на момент складання протоколу № 0288/50000/20 від 20.02.2020, відбулись без винесення рішення про коригування митної вартості, що в розумінні митного законодавства є неприпустимим. Рішення про коригування митної вартості винесено вже після складання протоколу про порушення митних правил (хоча в протоколі вказана сума «недобору») та не по всіх товарах.

В судове засідання представник позивача не з`явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій адміністративний позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не надав.

Дослідивши письмові докази по справі та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, зважаючи на такі обставини.

27.01.2020р. ОСОБА_1 , для митного оформлення в режимі імпорт та випуск у вільне використання товару, що надійшов з Китаю на адресу ТОВ «ЦЕНТР «ФРІДОМ-ФІНАНС» у контейнері EISU8039436, подана до Одеської митниці Держмитслужби електронна МД №UA500020/2020/202178, а також товаросупровідні та комерційні документи.

Заповнення МД № UA500020/2020/202178 та визначення кодів товару згідно з УКТЗЕД Позивачем здійснювалось шляхом відображення відомостей із товаросупровідних та комерційних документів, а також за результатами зважування контейнера EISU8039436 на ваговому комплексі ТОВ «БРУКЛІН-КИЇВ ПОРТ», в ході якого встановлено, що загальна вага брутто вантажу відповідає документам митного оформлення та становить - 14300 кг. Це підтверджується, в тому числі наданою, разом з адміністративним позовом китайською експортною митної декларації №310420190549154478.

04.02.2020р. Одеської митниці Держмитслужби проведено митний огляд товарів, а також Одеським управлінням з питань експертиз та досліджень Держмитслужби здійснено лабораторне дослідження зразків товарів, при цьому митницею винесено Рішення про визначення коду товару від 14.02.2020 №KT-UA500020-0009-2020.

З урахуванням змін кодів товарів та нібито вагових характеристик, розмір митних платежів збільшився на 72301,65 грн.

Як наслідок, у відношенні ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил. Постановою від 17.06.2020 року у справі про порушення митних правил №0288/50000/20 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків від несплаченої суми митних платежів, що становить 216904,95 грн.

Статтею 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, у разі поміщення товарів у митний режим імпорту в графі 31 митної декларації зазначаються відомості про найменування та кількість товару згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару, тобто згідно з інвойсом. На думку суду, зазначені вимоги були виконанні Позивачем в повному обсязі.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що однією з підстав збільшення розміру митних платежів на думку Відповідача при митному оформленні товарів за МД № UA500020/2020/202178 є зміна кодів товарів згідно з УКТЗЕД.

Проаналізувавши обставини здійснення декларування товарів №1 та №3, за вищевказаною МД встановлено, що зміна коду згідно з УКТЗЕД не потягла за собою збільшення ставки мита. Згідно експортної декларації № 310420190549154478, експорт товарів з Китаю здійснено за тими самими кодами згідно з УКТЗЕД та за тією ж вагою, які заявлено у вищевказаній митній декларації. Викладене підтверджує відсутність будь-якого умислу з боку Позивача на вчинення дій щодо зменшення розміру митних платежів, а відтак і суб`єктивної сторони правопорушення.

Частинами 5, 6 статті 69 Митного кодексу України передбачено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень, тощо.

Судом встановлено, що Одеською митницею Держмитслужби проігноровані вищевказані норми Митного кодексу України, щодо неможливості застосування при складному випадку класифікації товару №4 штрафних та інших санкцій.

Так, у постанові Верховний Суд України від 22.05.2020р. по справі №751/1477/17 зазначено, що сам по собі факт неправильного визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД не становить склад порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, оскільки об`єктивна сторона цього правопорушення полягає саме в заявленні декларантом у митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Разом із тим, ні в протоколі про порушення митних правил № 0288/50000/20, ні в постанові від 17.06.2020р. не зазначено про встановлення недостовірності відомостей, заявлених декларантом у митній декларації, їх невідповідності товаросупровідним документам або приховування важливих для правильної класифікації товарів даних.

Таким чином, відповідач не довів про наявність у діях позивача як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, тому оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил є протиправною та підлягає скасуванню.

Статтею 485 Митного кодексу України передбачено, що склад вказаного вище правопорушення обумовлює наявність у діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Положеннями глави 8 та 9 МК України, а саме статтями 49-64 Кодексу врегульовано порядок визначення митної вартості товарів, що імпортуються. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України). Проведення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів та можливість і порядок її коригування визначені ст. ст. 54, 55 МК України. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів здійснюється у письмовій формі, яка встановлена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 № 883/21195.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (Постанова ВАСУ від 05.02.2015 у справі № 820/3187/13-а, ухвала ВАСУ від 02.07.2015 у справі № 820/7112/14, постанови ВАСУ від 15.01.2015 у справі № 822/4059/13-а, від 18.02.2015 у справі № 806/4877/13-а).

Письмове рішення про коригування розміру митної вартості щодо деяких товарів (частина товару №1) в законний та визначений законодавством спосіб Відповідачем не виносилось. Вже після складання протоколу про порушення митних правил 22.02.2020 Відповідачем винесено Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2020/000018/2 яким рівень митної вартості збільшено за результатами аналізу баз даних Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» та Єдиної автоматизованої інформаційної системи.

Митницею необґрунтовано застосовано ціни на товар за відомостями спеціалізованої бази даних АСМО Держмитслужби України, оскільки самі собою відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Ця ж позиція підтримана Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 01.12.2015 у справі № 820/8124/14.

Жодним чином документально не підтверджено, що митницею порівнювались характеристики оцінюваного товару та характеристики товару, ціна яких взята за основу, з урахуванням факторів, які можуть вплинути на ціноутворення, зокрема: чи однакові були умови контракту, умови поставки згідно з Інкотермс, обсяги партії, асортимент товару; комплектність, наявність/відсутність сезонних знижок, дефектів партії, дистриб`юторських умов, посередників при поставці товарів та інше комерційних умов тощо.

Із цієї позиції випливає, що на основі інформації цінових баз неможливо достовірно стверджувати: що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України; що митна вартість за відповідною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом тощо.

Зазначені висновки містяться у Пленумі ВСУ № 2 від 13.03.2017 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року».

Статтею 8 Митного кодексу України передбачено, що митна справа здійснюється на основі принципів, зокрема законність та презумпція невинуватості, додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, гласність та прозорість.

Для кваліфікації дій правопорушника за ознаками ст.485 МК України необхідною умовою об`єктивної сторони складу даного порушення митних правил є визначення точної суми несплачених митних платежів або суми, на яку неправомірно зменшено їх розмір. В протоколі про порушення митних правил № 0288/50000/20 від 20.02.2020 визначено суму на яку зменшений розмір митних платежів, а саме - 72301,65 грн., однак відсутні посилання на будь-який відповідний документ (довідку, розрахунок, рішення про визначення митної вартості), яким розраховано цю суму «недоборів» та, чи встановлений цей недобір митних платежів особою, уповноваженою на вчинення дій по контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, класифікації товарів та повнотою сплати митних платежів.

Розрахунок суми митних платежів знаходиться в копії службової записки митниці від 17.02.2020 №7.10-28.1-01/508 та становить 72301,65 грн. Однак, Відповідач, при остаточному оформленні 22.02.2020 саме цього товару у контейнері EISU8039436 за новою МД №UA500020/2020/205512 в режимі імпорт не дотримується самостійно розрахованих митних платежів та здійснює випуск у вільне використання з доплатою меншої суми митних платежів (57749,8 грн.), ніж вказано в протоколі про порушення митних правил та постанові у справі.

Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України).

Згідно зі ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладені обставини визначення Відповідачем кодів згідно з УКТЗЕД, коригування митної вартості, суд ставить під сумнів правильність та законність розрахунків сум митних платежів, які здійснювались не в спосіб, визначений нормативно-правовими документами, а на припущеннях, у зв`язку з чим суд вважає службову записку митного поста «Одеса» від 17.02.2020 №7.10-28.1-01/508 недопустимим та недостатнім доказом в розумінні ст. ст. 74, 76 КАС України.

Згідно зі ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 485 МК України передбачено адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо зокрема, ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості.

Статтею 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків

Таким чином, вказаний склад адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини у формі прямого умислу, так як передбачає необхідність наявності у діях особи спеціальної противоправної мети. Зазначена правова позиція підтверджується чисельною судовою практикою судів України, зокрема постановами Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 14.05.2019 по справі № 334/1738/16-а та від 14.02.2020 по справі № 640/5078/17).

Статтею 495 МК України та статтями 251, 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази по справі мають бути належними та допустимими. Належний доказ - це доказ, зміст якого відтворює фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані - це дані, які маючи зв`язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів. Допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також, коли законодавець допускає його використання.

Положеннями ч. 2 ст.19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Частиною 1 ст. 5 КАС України регламентовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, в тому числі, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

В адміністративних справах обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України)

Україна 17 липня 1997 року ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав і основоположних свобод», а також Протоколи 1,2,4,7,11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

На підставі викладеного, відповідачем під час розгляду справи про порушення митних правил, всупереч вимогам ст. 245 КУпАП та ч. 1 ст. 489 МК України, не враховано, що в діях ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна та об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, а тому суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку складу вказаного правопорушення.

Статтею 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Крім того, судом також встановлено, що з боку відповідача мали місце порушення, під час розгляду справи та прийняття постанови 17.06.2020р., прав позивача, передбачених статтями 268 КУпАП, 498, 526 МК України, оскільки остання винесена посадовою особою Одеської митниці Держмитслужби за відсутності ОСОБА_1 або його представника (захисника).

У відповідності до вимог статті 526 МК України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Позивачем на адресу Одеської митниці Держмитслужби направлялось письмове клопотання (вх. митниці від 13.04.2020 № 9178/13) щодо призначення розгляду справи № 0288/50000/20 в квітні 2020 року, але Відповідачем безпідставно взагалі не розглянуто дане клопотання, на нього не надано письмової відповіді та не роз`яснено причин, з яких дане клопотання не задоволено.

Обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Зазначена правова позиція підтримана та міститься у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 742/3757/16-а, від 31.01.2019 у справі № 760/10803/15-а, від 19.09.2019 у справі № 686/21230/16-а, від 30.09.2019 у справі № 486/92/17, від 14.11.2019 у справі № 815/1570/16, від 06.12.2019 у справі № 804/7725/17, від 24.12.2019 у справі № 360/403/19, від 30.01.2020 у справі № 308/12552/16-а.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та мають бути задоволені.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 121, 205, 229, 241-246, 255, 257, 263, 286, 295, 382 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0288/50000/20 – задовольнити.

Скасувати постанову Одеської митниці ДФС № 0288/50000/20 від 17.06.2020 р., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 Митного кодексу України у вигляді штрафу розмірі 216904,95 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 216904,95 грн. - закрити.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.А. Мазун