Рішення № 90638870, 20.07.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/13395/18

Провадження № 2/643/2227/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2020 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання - Хотян К.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі позивача Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,-

В С Т А Н О В И В

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4, м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати в сумі 281201,77 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.12.2003 року № 3996 з 09.02.2004 року на праві власності належить нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 226,1 кв.м. по АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 з 09.02.2004 по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,0358 га по АДРЕСА_1 , на яке належним чином не оформив та не зареєстрував речові права та в період з 01 серпня 2015 року по 31 липня 2018 року не вносив плату за користування нею, внаслідок чого бюджет міста недоотримав орендної плати за землю у розмірі 281201,77 грн. Згідно акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки, яка використовується ОСОБА_1 відповідно до її меж складає 0,0358 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до меж будівлі.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 16.10.2018року було відкрито провадження у справі.

Розпорядженням №01-08/486 від 07.10.2019 року призначено повторний автоматичний розподіл справ судді Московського районного суду м.Харкова Ференчук О.В. у зв`язку з рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30.08.2019року №2294/1ДП/15-19, наказ Московського районного суду м.Харкова №02-03/99 від 02.09.2019 «Про відсторонення від здійснення правосуддя судді Московського районного суду м. Харкова Ференчук О.В.».

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2019 року справа розподілена судді Московського районного суду м. Харкова Довготько Т.М.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 15.10.2019року, цивільну справу було передано до Фрунзенського районного суду м.Харкова.

Постановою Харківського апеляційного суду від 07.02.2020року, ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 15.10.2019року скасовано, справу направлено до суду для продовження розгляду.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 20.07.2020року, цивільну справу прийнято до розгляду.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 15.10.2019року, у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду було відмовлено.

Прокурор Харківської місцевої прокуратури №4 Сук І.В. надав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без участі прокурора, позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Уразі неявки відповідача просить винести заочне рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Зі згоди позивача, суд розглянув справу в порядку заочного провадження, на підставі наявних доказів, відповідно до вимог ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

На підставі договору купівлі-продажу від 12.12.2003 № 3996 з 09.02.2004 року відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 226,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, як вбачається з повідомлень Управління Держгеокадастру у місті Харкові від 14 квітня 2017 року № 19-20.08-3-1409/20-17 та Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 24 квітня 2017 року № 2557/0/225-17, відповідач належним чином не оформив та не здійснив державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку, на якій розташований зазначений об`єкт нерухомого майна. Харківською міською радою рішень про надання у користування та продажу земельної ділянки не приймалось.

Фактичний розмір земельної ділянки, яку використовує ОСОБА_1 , підтверджено актом обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , від 10 березня 2017 року, складеним Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, площа земельної ділянки яка використовується ОСОБА_1 відповідно до її меж складає 0,0358га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.

За розрахунком позивача, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна склав 281201,77 грн. за період з 01 серпня 2015 року по 31 липня 2018 року.

Суд погоджується з вказаним розрахунком, оскільки він здійснений на підставі Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13; Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 і 4 статті 56 ЦПК України зазначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Як вбачається із позовної заяви, звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 56 ЦПК України належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави в особі територіальної громади та зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частиною першою статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1статті 96 цього Кодексу).

Згідно із частиною першою статті 120 ЗК України та частиною першою статті 377 ЦК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ОСОБА_1 , зокрема укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Безпідставне набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме отримання відповідачем у власність нежитлової будівлі на підставі договору купівлі-продажу, яка безпосередньо пов`язана із земельною ділянкою.

Разом з тим відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З огляду на викладене, ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Такі висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 281201,77 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4218,03 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10-13,76-81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в загальному розмірі 281201/двісті вісімдесят одна тисяча двісті одна/ грн. 77 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області /код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір в розмірі 4218 /чотири тисячі двісті вісімнадцять/ грн. 03 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 28.07.2020року.

Позивач: Харківська міська рада (код ЄДРПОУ 04059243, р/р 35417005032986, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, УДК у Московському районі м. Харкова, МФО 851011), місцезнаходження: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 7.

Відповідач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя - Т.М. Довготько