Рішення № 90638797, 27.07.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"27" липня 2020 р.

Справа №642/7656/19

Провадження№ 2/642/99/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року Ленінський районний суд м. Харковав складі:

головуючого судді- Бородіної О.В.,

за участю секретаря - Добронос Д.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 06.05.2015 року в сумі 9093,02 грн., як зі спадкоємця померлого боржника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сестра відповідача - ОСОБА_2 отримала кредит за кредитним договором б/н від 06.05.2015 року у розмірі 18764 грн. 95 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.01.2017 року.

Станом на дату смерті заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором б/н від 06.05.2015 року становить - 9093,02 грн. з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. З ст. 1268 ЦК України - Спадкоємець, який постійно проживав разом Із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців від дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Виходячи із вище наведеного, спадкоємці ОСОБА_2 мали право подати заву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 30-07-2017 року.

У даній справі спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 .

Вказана обставина підтверджується копіями паспортів Позичальника та Відповідача, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 .

За змістом ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового манна незалежно від настання строку вимоги.

Позивачем 24.05.2018 року була направлена претензія кредитора до Другої харківської державної нотаріальної контори.

26.07.2018 року Позивачем було отримано відповідь Другої харківської державної нотаріальної контори, що претензія банку до спадкоємців ОСОБА_2 , зареєстрована у Книзі обліку та реєстрації спадкових справ та на підставі цієї претензії 19.06.2017 заведено спадкову справу №233/2017, також повідомлено, що 25.07.2017 року була зареєстрована заява про відмову від прийняття спадщини від імені батька померлої ОСОБА_3 .

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов та вимог закону. Позивач вважає, що відповідач згідно вимог ч. 3 ст. 1268 прийняв спадщину, оскільки не відмовився від неї протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Згідно положень ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

03.03.2019 року до спадкоємця, ОСОБА_1 , було направлено лист-претензію, згідно яких Позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

Представник позивача в судове засіданя не з`явився, надав заяву в якій просив проводити судове засідання без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином в установленому законом порядку, в тому числі відповідач викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідачем в установлений ч. 7 ст.178ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

За таких обставин у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступного.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 06.05.2015 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 18764 грн. 95 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку .

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.01.2017 року.

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань по поверненню кредитних коштів у нього утворилась заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.05.2015 року.

Станом на дату смерті заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 06.05.2015 року становить -9093,02 грн. з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості.

24 травня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направив на адресу Другої Харківської державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст. 1281 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), у якій просив: повідомити чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_4 ; включити кредиторські вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до спадкової маси; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 9093,02 грн.; надіслати інформацію стосовно звернення з заявою або про відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого боржника, відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржник.(а.с.42)

Листом Другої Харківської державної нотаріальної контори (ХДНК) від 04 червня 2018 року № 935/02-14 ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомлено, що претензія від 09.04.2018 про визнання кредитором перед спадкоємцями ОСОБА_2 надійшла до нотаріальної контори, зареєстрована по книзі вхідної кореспонденції за вх. № 453/01-16 та за претензією від 01.06.2017, 19 червня 2017 року заведена спадкова справа № 233/2017. При зверненні спадкоємців для оформлення спадщини після ОСОБА_2 , вони будуть поінформовані про наявність претензії Банку (а.с. 43).

09.01.2019 року АТ КБ «ПриватБанк» направив ОСОБА_1 лист-претензію про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором від 06.05.2015 року, укладеного між банком та ОСОБА_2 , яка залишена без відповіді (а.с. 44).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Статтею 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Так, статтею 1281 ЦК України визначено порядок та строки пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, згідно якого спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги (частина перша). Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (частина друга). Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Другої ХДНК із претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України 24.05.2018 року.

Разом з тим, відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно із ч.3 ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Однак матеріали справи не містять відомостей про звернення відповідача до нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що доводи позивача не спростовані, та підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263-265, 268, 274-279, 280, 288 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; і.н. НОМЕР_2 ) на користь АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором № б/н від 06.05.2015 року в сумі 9093,02 грн.(дев`ять тисяч дев`яносто три грн. 02 коп.), та судові витрати у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 27.07.2020 року.

Суддя О.В. Бородіна