Ухвала суду № 90638526, 27.07.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м. Харкова

Номер провадження № 1-кп/641/58/2020 Справа № 641/5008/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 рокуКомінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Маньковської О.О.,

за участі прокурора – Моргай А.С.,

представника потерпілого – Василенка В.О.,

захисників обвинувачених – адвокатів Глініної О.Б., Папая С.О.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря – Лосковської А.В.,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120162204430003695 від 18.09.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3ст.204, ч.3 ст. 357, ч.ч. 1 ст. 358 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 28, ч. 3 ст.204 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова знаходиться вказане кримінальне провадження.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, а обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виді домашнього арешту. При цьому, прокурор зазначив, що обвинувачені обвинувачуються, зокрема у вчиненні, злочину, який відноситься до категорії тяжких, офіційно не працевлаштовані, що дає підстави вважати, що вони можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Таким чином, прокурор вважав за необхідне продовжити строк запобіжного заходу.

Представник потерпілого – Василенка В.О., підтримав думку прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не підтверджені, вказав, що, перебуває під вартою з 2016 року, має неповнолітню дитину, стійкі соціальні зв`язки, постійне місце проживання та має позитивну характеристику, а також вказав, що стан його здоров`я за час перебування під вартою погіршився, тому до нього модливо застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при розв`язанні питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу, покладались на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого – адвокат Папай С.О, заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , вважав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не підтверджені. Захисник ОСОБА_5 - адвокат Глініна О.Б., при розв`язанні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покладалась на розсуд суду.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дійшов наступного висновку.

Так, згідно з ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. В ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд вправі обрати підозрюваній менш суворий запобіжний захід.

Положеннями ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п.1ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Тобто, під час судового провадження до обвинуваченої особи застосовується порядок застосування запобіжних заходів аналогічний тому, що застосовується під час досудового розслідування.

Згідно ч.4 ст.176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухвалами Київського районного суду м. Харкова застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який в подальшому продовжувався, у зв`язку із існуванням ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. В подальшому, обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід було зміно ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 23.12.2019 року.

При розв`язанні клопотання прокурора про продовження стрроку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.

При цьому, ч.1 ст.183КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до матеріалів справи обвинувачений ОСОБА_1 перебуває під вартою з 28.09.2016 року, обвинувальний акт було затверджено 02.08.2017 року і провадження направлено до суду, до цього часу кримінальне провадження не розглянуто, знаходиться на стадії судового розгляду, триває допит свідків, досліджуються письмові докази.

Відповідно до кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_1 є громадянином України, має постійне місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, на утриманні має неповнолітню дитину.

У справі «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, ЄСПЛ визначено, що зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.

До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами.

Зазначена правова позиція також викладена в рішеннях Європейського суду з прав людини по справах «Яблонський проти Польщі», «Іловецький проти Польщі».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Таким чином, на даний час не перестали існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, встановлені під час застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, проте, на даній стадії судового провадження, беручи до уваги тривалість розгляду даної справи (значний проміжок часу - з 2016 року), суд має враховувати практику ЄСПЛ, а саме рішення по справах «Кудла проти Польщі», «Ухань проти України», «Хумматов проти Азербайджану», «Петухов проти України», у яких Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що держава повинна забезпечити тримання ув`язненої особи в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, а також належним чином забезпечити її здоров`я та добробут з огляду на практичні потреби ув`язнення. Слід при цьому зазначити, що судом постійно вживаються усі можливі та доступні процесуальні заходи для своєчасного розгляду даної судової справи, однак, з урахуванням великого обсягу доказів, які необхідно дослідити в даному кримінальному провадженні, на цей час розгляд справи триває, тоді як подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, фактично створюватиме умови для відбування ним покарання за відсутністю обвинувального вироку щодо нього, що призведе в свою чергу до порушення принципу верховенства права, передбаченого ст. 8 Конституції України, порушення конституційного права ОСОБА_1 на свободу та особисту недоторканість, передбаченого ст. 29 Конституції України, не відповідатиме принципу презумпції невинуватості, визначеному ст. 62 Конституції України, а також буде суперечити принципам, визначеним ст.ст. 3, 5-6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема й принципу поваги до їх людської гідності.

Керуючись наведеним, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його соціальний статус, наявність міцних соціальних зв`язків, а також враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження триває, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, враховуючи тяжкість злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_1 , конкретні обставини кримінального провадження, суд вважає необхідним змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем його реєстрації та проживання, такий вид запобіжного заходу не буде перешкоджати розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 чи проведення будь-яких процесуальних дій.

Крім того, при розв`язанні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд приходить до наступного.

Враховуючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , вчинили, в тому числі злочин, який відноситься до категорії тяжких, ризики, на які посилається прокурор на теперішній час не перестали існувати, також, суд враховує сімейний та матеріальний стан обвинувачених та вважає за необхідне продовжити строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, поклавши обов`язки, передбачені положеннями ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 181,199, 331, 376, 392 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Моргай А.С. про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому за ч.3 ст. 28, ч. 3 ст. 204, ч. 3 ст. 357, ч.ч. 1,4 ст. 358 КК України з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) цілодобово не залишати місце постійного проживання – АДРЕСА_1 без дозволу суду.

Ухвалу передати для виконання до Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області.

Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_1 , який перебуває під цілодобовим домашнім арештом, мають право з`являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на обвинуваченого обов`язків, використовувати електронні засоби контролю.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури Харківської області Моргай А.С.

Встановити строк дії ухвали в частині цілодобового домашнього арешту обвинувачениому ОСОБА_1 - 2 (два) місяці, тобто до 27 вересня 2020 року.

В зв`язку зі зміною запобіжного заходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – звільнити з-під варти в залі суду негайно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині клопотання прокурора – відмовити.

Клопотання прокурора Моргай А.С. про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у виді домашнього арешту – задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши строк дії ухвали в частині домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_2 - 2 (два) місяці, тобто до 27 вересня 2020 року.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановивши строк дії ухвали в частині домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 - 2 (два) місяці, тобто до 27 вересня 2020 року.

Продовжити строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, зобов`язавши ОСОБА_2 прибувати до Комінтернівського районного суду м. Харкова за першою вимогою; не залишати місце постійного проживання в період доби з 21 години 00 до 06 години 00 хвилин за місцем проживання: АДРЕСА_2 – без дозволу суду.

Продовжити строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, зобов`язавши ОСОБА_3 , прибувати до Комінтернівського районного суду м. Харкова за першою вимогою; не залишати місце постійного проживання в період доби з 21 години 00 до 06 години 00 хвилин за місцем проживання: АДРЕСА_3 – без дозволу суду.

Ухвалу передати для виконання до Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області.

Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які перебувають під домашнім арештом, мають право з`являтись в їх житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на обвинувачених обов`язків, використовувати електронні засоби контролю.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури Харківської області Моргай А.С.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя- О. О. Маньковська