Рішення № 90637868, 28.07.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17802/17

Провадження № 2/638/453/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

за участю секретарів Комлєва Д.В., Тягуновій Р.Ю.,

Башинської К.С.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22.11.2017 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти у розмірі 1 249 520 (один мільйон двісті сорок дев`ять тисяч п`ятсот двадцять) грн 58 коп., з яких: заборгованість за зобов`язаннями: 716 687,77 грн проценти річних за порушення зобов`язання (ст. 625 ЦК України): 40 468,31 грн, проценти за користування грошовими коштами (ст. 536 ЦК України): 492 364,50 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.12.2015 ним передано ОСОБА_3 в якості позики грошові кошти в сумі еквівалентній 27 063 (двадцять сім тисяч шістдесят три) долари США, що на час складання розписки становило 626 170 (шістсот двадцять шість тисяч сто сімдесят) гривень, що підтверджується наданою позивачем розпискою. Вказані кошти відповідач зобов`язувався повернути до 31 грудня 2015 року включно, однак на день подачі позовної заяви до суду кошти не повернув.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума основного боргу на день подачі позову складає - 716 687,77 грн, проценти річних за порушення зобов`язання (ст. 625 ЦК України) - 40 468,31 грн, проценти за користування грошовими коштами (ст. 536 ЦК України) - 492 364,50 грн.

10.07.2018 Дзержинським районним судом м. Харкова ухвалено заочне рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задоволено.

13.11.2018 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова, за заявою відповідача ОСОБА_7 , заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.07.2018 скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

23.11.2018 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова, за заявою позивача ОСОБА_1 , забезпечено позов, шляхом заборони ОСОБА_3 відчуження частки учасника ТОВ «Торговий будинок «Молочний Хуторок», ТОВ «ТЮ Молочний хуторок», частки учасника у ПП «Мосервіс».

13.12.2018 та 15.08.2019 ухвалами Дзержинського районного суду м. Харкова, за заяво. Представника відповідача, призначено у справ судово- почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено запитання: Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 та чи виконано напис « ОСОБА_3 » (перший рядок розписки) ОСОБА_3 ? Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 під впливом збиваючих факторів (природних, штучних), у незвичайному стані або навмисно було змінено почерк?

04.12.2019 судовий експерт ОСОБА_8 надіслала до суду повідомлення №19205 про неможливість надання висновку, де зазначила, що клопотання експерта про надання додаткових матеріалів не виконано, у зв`язку з чим проведення експертизи не можливе.

У судове засідання позивач не з`явився, уповноважив представника ОСОБА_2 представляти його інтереси.

Представник позивача ОСОБА_2 , надав суду заяву з проханням слухати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначив, що у випадку неявки відповідача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомлено, відзив на позовну заяву не надавався.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що 28.12.2015 року ОСОБА_3 надав позивачу розписку, якою засвідчив те, що він отримав 626 170 (шістсот двадцять шість тисяч сто сімдесят) гривень, що на момент складання розписки було еквівалентно 27 063 (двадцять сім тисяч шістдесят три) доларам США з терміном повернення 31.12.2015 року Відповідно до тексту розписки відповідач зобов`язувався повернути борг у доларах США або в українській гривні у сумі еквівалентній 27 063 (двадцять сім тисяч шістдесят три) доларам США на день повернення боргу. (а.с. 24 оригінал розписки).

Положеннями ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як вбачається з розписки відповідач ОСОБА_3 зобов`язався у строк до 31.12.2015 виконати взяти на себе грошові зобов`язання.

В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача процентів річних за порушення зобов`язання та надано відповідний розрахунок, з яким суд погоджується та приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 , та корисить ОСОБА_1 процентів річних у сумі 40468,31 грн.

За правила ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з розписки, наданою ОСОБА_3 ОСОБА_1 , сторони погодили, що у разі прострочки повернення боргу нараховується щоденний відсоток у розмірі 0,1.

ОСОБА_1 проведено розрахунок нарахування відсотків станом на 28.12.2015, відповідно до якого відсотки складають 492 364,50 грн, суд походжується з наданим розрахунком.

Таким чином, сторони в належній формі уклали договір позики, за яким відповідач ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання повернути позичені кошти до 31.12.2015.

З огляду на вищезазначені норми цивільного законодавства за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як факт його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Тобто, розписка - це документ, що засвідчує в письмовій формі факт одержання особою у власність, користування чи розпорядження грошей від іншої особи. Крім того, розписка має також містити дату отримання коштів.

Для того, щоб договір позики набрав чинності, необхідне підтвердження одержання позичальником позики.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс 15. В цій постанові зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми та дату отримання коштів.

Розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, договір позики є укладеним з моменту передання грошей; складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою.

З оглянутої судом наданої позивачем розписки від 28.12.2015 вбачається, що відповідач зобов`язується повернути позивачу кошти в сумі заборгованість у сумі 1 249 520 (один мільйон двісті сорок дев`ять тисяч п`ятсот двадцять) грн 58 коп в строк до 31.12.2015.

Щодо посилань відповідача ОСОБА_3 на те, що розписку писав та підписував не він, суд зазначає наступне.

П.4 ч.5 ст. 12 ЦПК України визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За клопотанням відповідача ОСОБА_3 , ухвалою суду було призначено судово- почеркознавчу експертизу, адже без проведення експертизи не можливо визначити чи дійсно ОСОБА_3 складав розписку.

З урахуванням того, що одним з принципів цивільного судочинства, є змагальність сторін та з врахуванням інтересів як позивача, так і відповідача, судом було вжиті заходи для визначення чи дійсно відповідачем складено розписку, проте відповідачем не виконані вимоги експерта, хоча клопотання експерта про надання додаткових матеріалів було отримано представником відповідача ОСОБА_5 особисто у суді (а.с.112, а.с.138 зворотна сторона), у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що відповідач не скористався правом довести обставини на які він посилався як на підставу своїх заперечень у судовому засіданні.

Приймаючи до уваги викладене суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачена сума судового збору в розмірі 8000,00 грн (а.с.1) та сплачену сума судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 652,40 грн (а.с.67), а всього 8352,40 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 280, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2 , прож. АДРЕСА_2 ) заборгованість за розпискою 716 687,77 грн., три проценти річних: 40 468,31 грн., проценти за користування грошовими коштами: 492 364,50 грн., а всього 1 249 520 (один мільйон двісті сорок дев`ять тисяч п`ятсот двадцять) грн. 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2 , прож. АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 8000 грн та подання заяви про забезпечення позову у сумі 352,40 грн, а всього 8352 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн 40 коп.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28.07.2020.

СУДДЯ - І.В. СЕМІРЯД