Постанова № 90637403, 23.07.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/4179/20

провадження № 3/415/1122/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.20 року м. Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Старікова М.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли від Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Лисичанська Луганської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-

В С Т А Н О В И Л А:

10 червня 2020 року о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого сина ОСОБА_2 , висловлювалась на адресу останнього грубою нецензурною лайкою, внаслідок чого завдала шкоди його психічному здоров`ю.

У судове засідання, призначене на 23 липня 2020 року ОСОБА_1 не з`явилась, про необхідність явки до суду була повідомлена своєчасно, належним чином телефонограмою, відомості про що було зареєстровано в журналі реєстрації телефонограм Лисичанського міського суду Луганської області, про причини неявки суд не попередила, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надала.

Таким чином особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи належним чином повідомленою, відповідно до положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП України, про день, час та місце розгляду справи не з`явилася, про причини неявки не повідомила, суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважає можливим провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 .

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді: крім визнання своєї провини правопорушницею у письмових поясненнях, наданих нею після вчинення адміністративного правопорушення, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які відповідно до ст. 251 КУпАП суд визнає належними, допустимими, та які повністю доводять провину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 10.06.2020, приблизно о 16 годині 00 хвилин, під час вживання алкогольних напоїв, між нею і її сином ОСОБА_2 виник конфлікт на побутовому ґрунті, в ході якої вона висловлювалась на адресу останнього грубою нецензурною лайкою (а.с.3).

Сім`я, згідно з положеннями ст. З Сімейного кодексу України, є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, органом поліції кваліфіковані правильно, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок яких була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого.

Вирішуючи питання про застосування до правопорушниці виду адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд враховує, що відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.

При призначенні стягнення, суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення – не працює, не є особою з інвалідністю, у письмових поясненнях, досліджених в судовому засіданні, своєї вини не спростовувала.

Обставин, що згідно зі ст. 34, ст. 35 КУпАП, пом`якшують чи обтяжують відповідальність правопорушниці, суд не вбачає.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи та майнового стану правопорушниці, ступеню її вини, відсутності обставин, що пом`якшують або обтяжують її відповідальність, а також з урахуванням характеру вчиненого нею правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу, в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.173-2 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою її виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Підстав для призначення правопорушниці будь-якого іншого стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст.173-2 КУпАП та направлення на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, передбаченої ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» відповідно до ст. 39-1 КУпАП, суд не вбачає.

На підставі ч. 5 ст. 4, ст. 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір підлягає стягненню з правопорушниці на користь держави в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.

Керуючись ст. ст. 33, 36, ч. 1 ст. 173-2, 184, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір – у сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок (Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ /22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд.

Суддя М.М. Старікова