Постанова № 90637321, 20.07.2020, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/1080/20

Провадження №3/409/324/20

П О С Т А Н О В А

"20" липня 2020 р. Білокуракинський районний суд Луганської області

Суддя Білокуракинського районного суду Луганської області Максименко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Білокуракинського ВП ГУНП в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 11.12.1997 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

В с т а н о в и в :

24.05.2020 року о 02 годині 15 хвилин в смт Білокуракине по вул. Урожайній крував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголя з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

В судове засідання 06.07.2020 року ОСОБА_1 не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи не був повідомлений належним чином, оскільки судову повістку отримав на день пізніше. 07.07.2020 року ОСОБА_1 з`явився до суду та написав розписку про те, що він повідомлений на наступну дату судового засідання, яке відбудеться 20.07.2020 року, проте, 20.07.2020 року ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов`язковою. Оскільки правопорушник є належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, відеозапис, суд приходить до наступного. З відеозапису вбачається, що автомобіль ВАЗ 2107 рухався в нічний час по вулиці, за ним рухався службовий автомобіль працівників поліції, потім ВАЗ 2107 зупинився та ОСОБА_1 вийшов з даного автомобіля з водійської сторони. ОСОБА_1 запевняв працівників поліції, що він та інші особи, які знаходилися з ним в автомобілі лише пасажири і що автомобіль не рухався, а стояв. З відео вбачається, що мова ОСОБА_1 була невнятною, на питання, які ставили працівники поліції, відповідав не по суті. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі та від проходження тестування на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою тесту «Драгер», відмовився у присутності двох свідків.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст 130 КУпАП.

Суд вважає, що відеозапис, який був досліджений в судовому засіданні, а також протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 217030 є достатніми доказами вчинення гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифі-ою Україною 17.97.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти ОСОБА_2 » ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Таким чином, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження та не викликає у суду сумніву факт скоєння гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420 гривень 40 коп. на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначити йому стягнення у вигляді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 420 гривні 40 копійок, де стягувач: Державна судова адміністрація України, 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795, реквізити для зарахування до державного бюджету: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір».

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О. Ю. Максименко