Рішення № 90635217, 27.07.2020, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/3456/19

№ провадження 2/647/82/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2020 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Миргород В.С.

при секретарі Салєховій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Берислав Херсонської області цивільну справу №647/3456/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав; треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Корабельної районної ради у м. Херсоні, Орган опіки та піклування Бериславської районної державної адміністрації,

за участю представників сторін:

від третіх осіб - представники Служби у справах дітей Корабельної районної ради у м. Херсоні, органу опіки та піклування Бериславської РДА не прибули, надали заяви про розгляд справи за відсутності їх представників, суд -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав; треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Корабельної районної ради у м. Херсоні, Орган опіки та піклування Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області, у якому посилається на те, що вона ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від цих стосунків вони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з матір`ю, ОСОБА_1 , яка займається його вихованням та утриманням. Батько дитини ніколи не проявляв турботи про нього, не займався його вихованням, не надавав матеріальної допомоги на його утримання. Відповідач з 2014 року по теперішній час інтересу до виховання дитини не виявляє, про долю дитини не цікавиться. Позивач просить суд позбавити батьківських прав - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 02.01.2020 року провадження у даній справі було відкрито в загальному порядку та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 30.03.2020 року підготовче засідання у справі закрито, та призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явилася, подала до суду заяву, якою просила розглянути справу за її відсутності, на позовних вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, повернулася конверт з відміткою «за строком зберігання». Додатково виклик відповідача в судове засідання було здійснено через офіційний веб-портал судової влади, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.

В судове засідання представники третіх осіб не з`явилися, просили розглянути справу за відсутності їх представників.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди позивача, яка заявою не заперечувала проти винесення заочного рішення у випадку не надходження до суду відзиву у визначений строк, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Таким чином, суд ухвалив, справу вирішити за правилами заочного розгляду, передбаченого ст.ст. 280-282 ЦПК України за відсутності відповідача, повідомленого у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, який не з`явився в судове засідання без повідомлення причин. Відзиву або заперечення на позов не надав, клопотань щодо відкладення розгляду справи від нього не надходило. Позивач не заперечувала проти такого порядку розгляду справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що вимоги позову підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, відповідно до ст. ст. 81, 13, ч.5 ст.263 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положення ст.4 ЦПК України, ст. 15 ЦК Україні, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.2 ст. 150, ч.2 ст. 157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У відповідності до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до пункту 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Потрібно з`ясувати, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа ЄСПЛ «Савіни проти України», заява № 39948/06 від 18 грудня 2008 року, параграф 50).

У будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися у контексті позитивного обов`язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (справа ЄСПЛ «Савіни проти України», заява № 39948/06 від 18 грудня 2008 року, параграф 52).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , де в графі батьки зазначено: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 08.11.2012 року (а.с. 7).

Державна реєстрація про народження дитини проведена відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України (а.с. 8).

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 07.11.2016 року позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 680, 00 грн. щомісячно, починаючи з 29.07.2016 року та до досягнення дитиною повноліття із застосуванням щомісячної індексації для перерахунку суми в залежності від офіційного індексу інфляції (а.с. 9).

ОСОБА_2 станом на 22.11.2019 року має заборгованість за виконавчим листом №766/7837/16-ц виданим Херсонським міським судом Херсонської області 02.12.2016 року у розмірі 12 936, 11 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 13-14).

Згідно довідки виданої Корабельним виконкомом районної у м. Херсоні ради від 08.11.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 має склад сім`ї: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (донька), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (син), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (донька), які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Відповідно до акту обстеження умов проживання, ОСОБА_1 , остання проживає в АДРЕСА_1 . Разом з нею проживають діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . В ході обстеження встановлено, що будинок знаходиться в задовільному стані, створені належні умови для виховання і розвитку дітей (а.с. 11).

Згідно повідомлення Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №5 Херсонської міської ради від 09.01.2020 року встановлено наступне: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є учнем 2-го класу Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №5 Херсонської міської ради. Вихованням сина займається мати - ОСОБА_1 , вона постійно відвідує школу, цікавиться навчанням дитини, бере активну участь в житті класу. ОСОБА_6 в школі не з`являвся, дитину не відвідував, навчанням сина не цікавиться, участі в житті класу та школи не брав (а.с. 23).

В інтересах ОСОБА_3 , 2012 року народження - ОСОБА_1 укладена декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу в КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім. А. і О. Тропіних». Зі слів та пояснювальної лікаря-педіатра дільничного під час оглядів дитини вдома та в дитячій поліклініці з дитиною була мати. Батько дитини ОСОБА_2 не був присутнім під час оглядів та не звертався до медичних працівників дитячої поліклініки за інформацією щодо стану здоров`я дитини ОСОБА_7 , що підтверджується повідомленням КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім. А. і О. Тропіних» від 27.12.2019 року (а.с. 24).

Позивач ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог надали письмові пояснення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з яких вбачається, що позивачка займається вихованням трьох дітей, один із них ОСОБА_3 , 2012 року народження. З 2014 року вихованням сина ОСОБА_11 , ОСОБА_1 займається сама, батько дитини участі в житті та розвитку сина не приймає (а.с. 12).

Суд критично відноситься до вищезазначених пояснень, оскільки вони не є належними доказами невиконання чи ухилення батька ОСОБА_2 від його батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_3 , оскільки ці пояснення не посвідчені належним чином, а тому не відомий час складання пояснення, що викликає обґрунтовані сумніви в їх достовірності.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем було надано до суду достатньо доказів того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітньої дитини і подання зазначеного позову є насамперед способом захисту прав та інтересів дітей.

У відповідності з ч. 4 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Враховуючи вищезазначене, орган опіки та піклування Корабельної районної у м. Херсоні ради зробив висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, як такого, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Висновок органу опіки та піклування Корабельної районної у м. Херсоні ради від 03.07.2020 року, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України), при цьому суд констатує, що матеріали справи не містять доказів на спростування відомостей зазначених у висновку Органу опіки та піклування.

Отже, суд достовірно встановив, що відповідач не піклуються про фізичний і духовний розвиток доньки та її виховання, не спілкується з дитиною в тому обсязі, який необхідний для її нормального самоусвідомлення, не виявляють інтересу до дитини, не створюють умов для нормальної життєдіяльності, що негативно впливає, у тому числі, й на фізичний розвиток, як складову виховання.

Як наслідок, усі ці фактори, у їх сукупності, свідчать про те, що відповідач свідомо і умисно ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо дитини.

Отже, суд приходить до висновку, що поведінку батька дитини у кращу сторону змінити не можливо, оскільки він сам цього не бажає.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що докази, зібрані в ході розгляду справи, дають підставу для висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки в ході судового розгляду встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач не піклуються про фізичний і духовний розвиток своєї неповнолітньої дитини, не створює сприятливих умов для навчання та підготовки до самостійного життя, не забезпечує дитину відповідними умовами для проживання, не забезпечує необхідне харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини та як свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками, тому в даному випадку суд вважає доцільним застосування такого крайнього заходу впливу до відповідача як позбавлення його батьківських прав.

Незважаючи на те, що позбавлення батьківських прав вважається крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків і способом захисту прав та інтересів дитини, беручи до уваги принципи викладені в Декларації прав дитини, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду обставини, суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача перш за все буде відповідати інтересам неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 169 СК України передбачено поновлення батьківських прав, якщо відповідачі підтвердять, що змінилося їх ставлення до обов`язків з виховання дитини.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

На підставі викладеного, в межах заявлених вимог, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовом ОСОБА_1 - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Тягинка Бериславського району Херсонської області відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги із врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач, ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Третя особа Служба у справах дітей Корабельної районної у м. Херсонсі ради, 73000, м. Херсон, вул. Суворова, 29, код ЄДРПОУ 04060172.

Третя особа Орган опіки та піклування Бериславської районної державної адміністрації, Херсонська область, м. Берислав, площа Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 04059987.

Рішення складено 27.07.2020 року.

Суддя В. С. Миргород