Ухвала суду № 90635174, 13.05.2020, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 579/2175/19

Провадження № 1-кп/589/458/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі

головуючого судді Прачук О. В.,

з участю:

секретаря судового засідання Антошко Т. А.,

прокурора Акуленко Н. О.,

захисника - Сомок О. А.,

обвинуваченої – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1

- у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні встановлено, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченої ОСОБА_1 , закінчується 16 травня 2020 року.

Прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , мотивуючи вказане клопотання тим, що існують ризики вчинення обвинуваченою іншого злочину, впливу на потерпілих та свідків.

Обвинувачена заперечила проти клопотання прокурора та просила застосувати до неї більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Зазначила, що має стабільний дохід – пенсію по інвалідності, постійне житло та міцні соціальні зв`язки – рідних дядька та тітку. Також послалась на наявність ряду захворювань та погіршення самопочуття в умовах СІЗО.

Захисник підтримав думку своєї підзахисної, посилаючись на наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час.

Заслухавши прокурора, захисника, обвинуваченого суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з п.5 ч. 2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Суд бере до уваги, що відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Згідно вищезазначених норм національного законодавства та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. При розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини, які можуть мати відношення до справи: характер і тяжкість передбачуваного злочину; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; репутація, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Обмеження розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування чи продовження без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи в розрізі конкретних обставин кримінального провадження є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).

Тому, зважаючи на вказане та на вимоги ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, повинен створити необхідні умови для реалізації стороною обвинувачення своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків щодо необхідності довести реальність ризиків, що виправдовують подальше обмеження свободи обвинуваченого, у протилежному випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який, виходячи з сукупності тих ризиків, які були доведені у судовому засіданні.

Суд наголошує на тому, що небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки залежно від суворості можливого покарання; вона повинна визначатися з урахуванням ряду інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою При цьому необхідно врахувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв`язки з державою, в якій він переслідувався за законом, і його міжнародні контакти (п. 33 рішення Європейського суду з прав людини у справі «W. проти Швейцарії», від 26.01.1993 р., заява № 14379/88).

З матеріалів кримінального провадження вбачається та в судовому засіданні встановлено, що обвинувачена має постійне місце проживання та реєстрації, є інвалідом ІІІ групи, має стабільний дохід - пенсію.

Враховуючи наведене, та те, що стороною обвинувачення не було наведено нових ризиків, які беззаперечно доводили необхідність тримання особи під вартою, суд приходить до висновку, що ризики, які були доведені прокурором, не дають підстав для продовження тримання обвинуваченої під вартою.

Таким ризикам може дієво запобігти інший запобіжний захід, який не є виключним за своєю суворістю.

Адекватним та ефективним механізмом у цій справі буде запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Відповідно, виходячи з вищезазначеного, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 177, 178, 183, 194, 199, 369 КПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити частково.

Відмовити в продовженні строку тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_1 .

Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з забороною залишати місце проживання, а саме: будинок АДРЕСА_1 , з 17-00 години до 07- 00 години наступної доби, за винятком отримання невідкладної медичної допомоги.

Зобов`язати обвинувачену з`являтися за кожною вимогою суду протягом дії запобіжного заходу.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувачену наступні обов`язки:

1) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками;

2) здати на зберігання до суду свій паспорт для виїзду за кордон (за наявності);

3) не відлучатись з с. Майорівка Кролевецького району Сумської області без дозволу суду;

4) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

ОСОБА_1 звільнити з-під варти в залі суду.

Зобов`язати ОСОБА_1 після звільнення з-під варти негайно прибути до місця свого проживання.

Роз`яснити обвинуваченій, що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу поліції з метою контролю за її поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї обов`язків.

Строк дії ухвали визначити до 13 липня 2020 року включно.

Копію ухвали для виконання передати до органу поліції за місцем проживання обвинуваченої ОСОБА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 18 травня 2020 року.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області О.В.Прачук