Рішення № 90634242, 24.06.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8302/19

Провадження № 2/487/742/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 червня 2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Дорош В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

07.11.2019 року до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 23.08.2007 р. у розмірі 26589,85грн. та судові витрати, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою суду від 09 лютого 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив до суду не надав.

У відповідності до положень ст. 280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного:

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 634 вказаного Кодексу встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.ч.1,2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією (ч.1 ст.546 ЦК України). Відповідно до змісту ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою, штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 23.08.2007 ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ "ПриватБанк" з ОСОБА_1 підписано заяву, згідно з умовами якої остання отримала кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9% в місяці з розрахунку 360 днів в році.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

05 жовтня 2015 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , після якого змінила прізвище на ОСОБА_1 .

До кредитного договору банк додав Умови та Правил надання банківських послуг.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31.08.2019 становить 26 589,85 грн. і складається з: 489,95 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 18 992,88 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5364,65 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1242,37 грн.

Заява від 23.08.2007, яка знаходиться в матеріалах справи, містить дані щодо визначеного розміру кредитного ліміту та процентної ставки. При цьому, не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Отже наявні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом, пеню і комісію та штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані до позову Умови та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані до позову Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати сплати неустойки (пені, штрафів), комісії, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Тому відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постановах від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) та від 04 вересня 2019 року (справа №382/1131/18, провадження №61-4057ск19), яка згідно ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

Відтак, суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи та не містить підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.08.2007 року шляхом підписання заяви. Отже, вимога Банку про стягнення заборгованості по пені і комісії та штрафів, які не узгоджені сторонами, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

При цьому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та обумовлених договором відсотків.

З наданого суду розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість за тілом кредиту складає 489,95 грн., яку і належить стягнути з відповідача.

Що стосується вимог щодо стягнення заборгованості по сплаті відсотків, суд виходить з наступного.

З розрахунку заборгованості встановлено, що банком було змінено відсоткову ставку за користування кредитом з початкової 22,8%, на 30,00 % з 01.01.2013 року. Проте, в матеріалах справи відсутні докази щодо домовленості сторін з приводу такої зміни умов кредитного договору.

Враховуючи норми ст. 651 та ст. 1056-1 ЦК України, положення договору щодо збільшення банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки на підставі Умов та Правил надання банківських послуг є нікчемними, в зв`язку з чим при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід враховувати діючу на момент укладення договору процентну ставку.

Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Позичальник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

В матеріалах справи відсутні докази, що повідомлення банку про змінення розміру процентної ставки за кредитним договором було надіслано відповідачу листом, а також, що він отримував це повідомлення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь банку підлягають проценти за користування кредитом з розрахунку 22,8% річних, як було погоджено сторонами під час укладення договору.

До того ж, згідно наданого Банком розрахунку встановлено, що нарахування Банком відсотків в даному випадку здійснювалось на тіло кредиту та відсотки, що на думку суду суперечить умовам договору та не узгоджується з вимогами законодавства.

З огляду на викладене, з ОСОБА_5 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 1302,35 грн., з яких заборгованість за період з 11.06.2007 р. по 31.12.2012 р. - 547,39 грн. За період з 01.01.2013 р. заборгованість розрахована за наступною формулою: С : Р х Д х В:100% (489,95 : 360 х 2433х 22,8:100% = 754,96 грн.), де:

С - сума заборгованості за кредитом 489,95 грн. (згідно розрахунку)

Р - Кількість днів в році при розрахунку процентів - 360 (згідно Умов)

Д - Кількість днів в періоді - 2433 (Період користування грошима);

В - відсоткова ставка - 22,8%.

Відтак, загальна сума заборгованості за процентами складає: 547,39 +754,96= 1302,35 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги розрахунок відповідача оскільки при розрахунку використовувалась відсоткова ставка не передбачена умовами договору.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка складається з: 489,95 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1302,35 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, а всього - 1792,30 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 129,48 грн.

Керуючись ст.ст. 81, 259, 263-265, 282, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 23.08.2007 станом на 31.08.2019 р. в сумі 1792,3 грн. , яка складається з: 489,95 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1302,35 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 129,48 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 01 липня 2020 року.

Суддя: З.М. Сухаревич