Постанова № 90633965, 28.07.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/368/19

1-кп/467/30/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді – Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

прокурора – Льовіна К.В.

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисників – Вишневського А.В., Вишневського А.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12019150210000423, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2018 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_5 за ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 за ч.3 ст. 185 КК України та ОСОБА_6 за ч.3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває вказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_1 на 60 днів.

Своє звернення умотивував наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та ризиків, регламентованих ст. 177 КПК України, як то, переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь - яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Паралельно прокурор вказав на недієвість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, зокрема, особистого зобов`язання, у той час, як відсутні особи, які б поручилися за виконання ним процесуальних обов`язків, а щодо застави, то ОСОБА_1 не працевлаштований, не має постійного джерела доходів та вчинив ряд правопорушень майнового характеру.

Позиція учасників провадження

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні проти застосування відносно нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту заперечував, посилаючись на неможливість працювати.

Захисник підтримав позицію обвинуваченого, вказавши, що наведені прокурором ризики є необґрунтованими.

Мотиви, із яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання

У свою чергу суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані йому докази та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення для вирішення порушеного перед ним питання, обговоривши доцільність/недоцільність продовження дії запобіжного заходу на даний час, можливість/неможливість його зміни на більш м`який, у тому числі, й можливість зміни його умов, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, і сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходив із такого.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Також, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Зокрема, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Підставою ж для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст. 177 КПК України).

Та як убачається із клопотання, у цьому випадку, необхідність продовження строку дії запобіжного заходу прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв`язку із чим останній будучи обізнаним з мірою покарання за вчинене діяння, може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити в сукупності всі обставини, із числа регламентованих п.п.1-12 ч.1 ст. 178 КПК України.

Тож, суд вважає за можливе перейти до питання оцінки обставин, вказаних стороною обвинувачення, як передумов, які слугують для подальшого застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження на даному етапі.

Тому у цьому контексті суд виходив із такого.

В ході судового розгляду запобіжний захід у виді тримання ОСОБА_1 під вартою продовжувався неодноразово через установленість дійсних ризиків, передбачених п.п.1,2, 3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Ці ризики на цей час є триваючими і не втратили свою актуальність, а тому слугують підставою для застосування запобіжного заходу поряд із тим фактом, що ОСОБА_1 на цей час вже висунуте обвинувачення, а тому не може йти мова про обгрнутованість самої підозри.

При цьому, суд вважає об`єктивною аргументацію прокурора у частині недієвості інших, більш м`яких запобіжних заходів, зокрема, у виді застави, поруки та особистого зобов`язання, позаяк, суд не вбачав на даному етапі можливість їх застосування.

Зокрема, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі визначені п.п.1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає, що вони, зокрема, вагомість наявних доказів щодо обставин, які досліджувались судом у контексті порушеного перед ним питання, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вік та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців, репутація і майновий стан, відсутність судимостей, дотримання умов застосування запобіжного заходу, вказують на те, що обставини передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними в цей період, що, у світлі норм кримінального процесуального закону України, свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином, з огляду на вказане, у цей період є дійсними обставини, визначені п.1-3 ч.1 ст. 194 КПК України, які дають змогу запобіжному заходу бути застосованим.

Отже, суд сприймає як такі, що заслуговують на увагу доводи сторони обвинувачення в частині аргументації підстав для продовження строку дії запобіжного зхаоду у виді домашнього арешту, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню ( ОСОБА_7 v. ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 проти ОСОБА_10 ), ОСОБА_11 v. Russia (Панченко проти Росії) і вважає, у даному конкретному випадку, обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані прокурором та підтверджуються наявними доказами.

А тому будь-яких інших обставин, які б свідчили, що саме цей захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі встановлено не було.

З огляду на таке, суд робить висновок, що обставини, визначені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України є дійсними, так як було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч.1 ст. 194 того ж Кодексу.

Як наслідок, клопотання прокурора підлягає до задоволення, а саме : запобіжний захід слід продовжити у межах двох місяців.

Стосовно зміни умов застосування домашнього арешту, то обвинувачений не надав суду допустимих, належних і достовірних доказів того, що необхідність такої зміни дійсно пов`язана з можливістю його працевлаштування, а тому суд вважає за недоцільне пом`якшувати дію запобіжного заходу на цей час.

Тому, керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 131, 132, 176-179, 193, 194, 369-372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора — задовольнити.

Строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, обраного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12019150210000423, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2018 року, продовжити до 26 вересня 2020 року включно.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цілодобово не залишати житло за адресою : АДРЕСА_1 та прибувати за кожною вимогою до Арбузинського районного суду Миколаївської області, а також цілодобово носити засіб електронного контролю на строк до 26 вересня 2020 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Контроль за виконання ухвали покласти на Хаджибейський ВП Суворівського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області та направити цьому органу належно завірену копію ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення, але заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Суддя І.В. Явіца