Ухвала суду № 90633694, 27.07.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/4479/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" липня 2020 р. Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Яровенко Н.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Родинний затишок - 24» до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, повернення майна до попереднього стану, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Родинний затишок - 24» до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, повернення майна до попереднього стану.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року відкрито провадження по справі.

23 липня 2020 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони до набрання чинності рішенням по справі органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, вчинення дій пов`язаних з державною реєстрацією обтяжень речових прав на наступне нерухоме майно, яке згідно інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна набуте у власність ОСОБА_2 : нежитлове приміщення під літ «А», розташоване на 1-му поверсі за адресою: АДРЕСА_1 , площею 65,2 кв.м.

Заява мотивована тим, що позивач звернувся з позовом до суду предметом спору якого є самовільне захоплення та реєстрація прав на нерухоме майно, що на момент введення будинку в експлуатацію за технічною документацією на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 39,5 кв.м., Відповідачем. За цією технічною документацією приміщення: № XXVI - коридору площею 34,6 кв.м., № XXVII - умивальника площею - 2,0 кв.м., № XXVIII - вбиральні площею - 2,1 кв.м., № XXIX - тамбура площею - 2,2 кв.м., мають статус - місць загального користування і призначені для обслуговування будинку АДРЕСА_3 . Захопивши вищезазначені приміщення, Відповідач зніс стіну (між офісним приміщення № 1 і місцями загального користування № XXVI, XXVII, XXVIII, XXIX) та вирішив розділити належне йому на праві власності та захоплені приміщення на 2 частини і зареєструвати право власності за номерами 121/1 (площею 39,5 кв.м.) та 121/2 (65,2 кв.м.). Таким чином спільне майно співвласників, що є предметом цього спору стало частиною приміщень Ар 121 1 (площею 39,5 кв.м.) та 121 2 (65,2 кв.м.). У зв`язку із чим забезпеченню позову підлягають саме ці два приміщення, адже приміщення, що є предметом спору не є окремими об 'сктами нерухомого майна на даний час. На теперішній момент Відповідачем було здійснено розпорядження нерухомим майном шляхом передання за Договором купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер 3132, виданий 09.11.2018 року, що зареєстровано Приватним нотаріусом Приходько Лілією Миколаївною Київського міського нотаріального округу (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43955769 від 09.11.2018 року 12:00:52), третій особі - ОСОБА_3 на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення під літ. «А», розташоване на 1-му поверсі за адресою: АДРЕСА_2 , площею 39,5 кв.м. Таким чином, наведені вище приміщення належать на праві спільної власності ОСББ «Родинний затишок-24» було проведено огляд будинку АДРЕСА_3 на його відповідність технічному паспорту та поверховому плану, але вибули з володіння його співвласників не з їхньої волі іншим шляхом - відповідно мають бути витребувані з незаконного володіння Відповідача.

Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає правилам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

За наслідками розгляду відповідних матеріалів суддя прийшов таких висновків.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників у справі з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 922/4587/13.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з вищенаведеного, з оцінки обґрунтованості доводів позивача, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; зв`язку між заходом, щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання, або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Враховуючи предмет позову та вимоги чинного законодавства, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову та заборонити органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяження», вчинення дій пов`язаних з державною реєстрацією обтяжень речових прав на наступне нерухоме майно, яке згідно інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна набуте у власність ОСОБА_2 : нежитлове приміщення під літ «А», розташоване на 1-му поверсі за адресою: АДРЕСА_3 приміщення 121/2 , площею 65,2 кв.м.

На підставі викладеного та беручи до уваги те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачам чи третім особам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 153 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

заяву позивача представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Родинний затишок - 24» до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, повернення майна до попереднього стану - задовольнити.

Заборонити органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяження», вчинення дій пов`язаних з державною реєстрацією обтяжень речових прав на наступне нерухоме майно, яке згідно інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна набуте у власність ОСОБА_2 : нежитлове приміщення під літ «А», розташоване на 1-му поверсі за адресою: АДРЕСА_3 приміщення 121/2, площею 65,2 кв.м.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 27 липня 2020 року.

Суддя Н.О. Яровенко