Рішення № 9063316, 15.03.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2010 р.Справа № 16-9-30-1/121-04-3281 Господарський суд Одеської області У складі колегії суддів:

головуючого - Желєзної С.П.

судді –Демешина О.А.

судді –Щавинської Ю.М.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Прокопова В.О. за довіреністю № 01-13/11414 від 22.12.2009р.;

Від відповідача: не з’явився;

Від третьої особи: не з’явився;

Від прокурора: не з’явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеської міської ради, за участю прокурора Приморського району м. Одеси до юридичної компанії „Юніком-Південь” дочірнього підприємства про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним акту приймання –передачі, а також зобов’язання повернути майно в порядку реституції, та за зустрічними позовами юридичної компанії „Юніком-Південь” дочірнього підприємства до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про визнання договору укладеним, визнання договору дійсним та виконаним, -

ВСТАНОВИВ:

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 27.02.2004р. звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства про визнання неукладеним договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р. нежитлового приміщення першого поверху, розташованого за адресою: м. Одеса, вул.. Грецька, 26/28, загальною площею 661,6 кв.

Ухвалою від 01.03.2004р. господарським судом Одеської області було порушено провадження у справі № 17 / 43 –04- 1320 за вищевказаним позовом.

Не погоджуючись із даним позовом, 21.04.2004р. відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом (вх.№ 3028 т.с. 1 а.с. 32-33 справи № 17 / 43 –04 - 1320) до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про визнання договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р. укладеним.

Ухвалою від 23.04.2004р. господарським судом Одеської області зустрічну позовну заяву відповідача (вх.№ 3028) було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у межах справи № 17 / 43 –04 –1320.

Ухвалою суду від 17.11.2004р. було здійснено заміну виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства його правонаступником юридичною компанією „Юніком-Південь” дочірнім підприємством (далі по тексту –ДП „Юніком-Південь”).

14.05.2004р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства про визнання договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р. таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.05.2004р. було порушено провадження у справі № 1 / 121 –04 –3281 за вищевказаним позовом.

Ухвалою суду від 22.06.2004р. було здійснено заміну виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства його правонаступником юридичною компанією „Юніком-Південь” дочірнім підприємством .

01.09.2004р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до юридичної компанії „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р., укладеного між сторонами по справі, визнання недійсним акту приймання-передачі № 251 від 31.12.2003р. та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді односторонньої реституції відповідно до вимог ст. 57 ЦК України (в редакції 1963 р.).

Ухвалою від 03.09.2004р. господарським судом Одеської області було порушено провадження у справі № 25 / 192 –04 –4249 за вищевказаним позовом. При цьому, даною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Одеську міську раду.

06.04.2005р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до ДП „Юніком-Південь” про розірвання договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р., укладеного між сторонами по справі, стягнення з відповідача пені у сумі 155181,40 грн., а також неустойки в розмірі 1068742,40 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2005р. було порушено провадження у справі № 30 / 124 –05 –3656 за вищевказаним позовом.

В подальшому, Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради позовні вимоги за даним позовом були уточненні шляхом збільшення суми пені, яка була заявлена до стягнення у розмірі 176021,87 грн.

За клопотанням відповідача ухвалою голови господарського суду Одеської області від 21.04.2005р. господарські справи № 17 / 43 –04 –1320, № 1 / 121 –04 –3281, № 25 / 192 –04 –4249, а також № 30 / 124 – 05 –3656 були об’єднані для розгляду по суті в межах останньої справи та передані до колегіального розгляду.

20.07.2005р. до господарського суду Одеської області надійшли уточнення позовних вимог Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, відповідно до яких останнє просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р., укладений між сторонами по справі, визнати недійсним акт приймання-передачі № 251 від 31.12.2003р. та застосувати наслідків недійсності правочину у вигляді односторонньої реституції відповідно до вимог ст. 57 ЦК України (в редакції 1963 р.).

Під час розгляду даної справи за клопотанням, яке надійшло до господарського суду Одеської області 03.08.2005р., до участі у даній справі було допущено прокурора Приморського району м. Одеси.

04.09.2006р. до господарського суду Одеської області надійшов зустрічний позов /т.с. 3 а.с. 43-44 / ДП „Юніком-Південь” до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про визнання договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р., укладеного між юридичною компанією „Юніком-Південь” дочірнім підприємством та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, дійсним.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2006р. зустрічний позов юридичної компанії „Юніком-Південь” дочірнього підприємства було повернуто на підставі п. 3 ст. 63 ГПК України.

Постановою від 21.11.2006р. Одеським апеляційним господарським судом ухвалу господарського суду Одеської області від 06.09.2006р. було скасовано, а позовні матеріали було передано на розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою від 11.12.2006р. господарським судом Одеської області зустрічну позовну заяву ДП „Юніком-Південь” було прийнято до розгляду, та позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та зустрічний позов ДП „Юніком-Південь” про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень шляхом викупу № 261 від 31.12.2003р. об’єднано для спільного розгляду в одну справу.

14.05.2007р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради знов звернулося до господарського суду Одеської області із уточненнями позовних вимог /т.с. 3 а.с. 114/. Відповідно до вказаної заяви позивач в межах даної справи просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р., укладений між сторонами по справі, а також визнати недійсним акт приймання-передачі № 251 від 31.12.2003р.; зобов’язати ДП „Юніком-Південь” виконати вимоги реституції та повернути позивачу приміщення, загальною площею 661,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. Грецька, 26/28.

Згідно з ухвалою голови господарського суду Одеської області від 16.01.2008р. дану справу було передано на розгляду колегії суддів у наступному складі суддів: головуючий суддя Желєзна С.П., суддя Щавинська Ю. М., суддя Демешин О.А.

Під час розгляду даної справи іншим складом суду провадження у даній справі неодноразово зупинялося, що було спричинено навмисним затягуванням з боку ДП „Юніком-Південь” судового розгляду шляхом подання зустрічних позовів з порушенням вимог ГПК України, а також з наступним оскарженням ухвал суду про їх повернення або відмову у прийнятті.

28.01.2010р. ДП „Юніком-Південь” звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою (вх. № 793 т.с. 5 а.с. 74-75) по справі № 16 - 9 - 30 / 124 –05 –3656 до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про визнання договору купівлі-продажу №261 від 31.12.2003р. виконаним.

Крім того, 01.02.2010р. відповідач вдруге звернувся до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою (вх. № 890 т.с. 5 а.с. 79-80) по справі № 16 - 9 - 30 / 124 –05 – 3656 до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про визнання договору купівлі-продажу №261 виконаним.

Незважаючи на те, що відповідачем у порушення вимог ст. 57 ГПК України при подачі вказаних зустрічних позовів не було надано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, а також доказів сплати витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процессу, з метою усунення зловживання з боку відповідача своїми процесуальними правами господарським судом Одеської області вказані зустрічні позовні заяви були прийняті до розгляду, та позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та зустрічні позови ДП „Юніком-Південь” було об’єднано для спільного розгляду в одну справу № 16 - 9 - 30 / 124 –05 –3656.

У судовому засіданні 03.03.2010р. представником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради позовні вимоги були підтримані в останній редакції, викладеній в уточненнях позовних вимог, наданих суду 14.05.2007р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У зв’язку з чим, відповідно до ст. 22 ГПК України, дана редакція позовних вимог приймається господарським судом для розгляду по суті.

Одеською міською радою згідно з усними поясненнями представника останньої, наданими у судовому засіданні 03.03.2010 р. позов Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради був підтриманий повністю.

Під час розгляду даної справи в іншому складі суду відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду жодного разу в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд встановив наступне.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2003р. у справі № 2-4592/03р. за позовом компанії ANB International corporation до Федотової Вікторії Володимирівни, малого дочірнього підприємства „Хімімпекс” за участю третьої особи на стороні позивача виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна та корпоративних прав виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь”, позов компанії ANB International corporation був задоволений, у зв’язку з чим було визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав та майна виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” від 26.09.2001р., укладений між малим дочірнім підприємством „Хімімпекс” та ANB International corporation та скасовано державну перереєстрацію виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” від 12.11.2001р. за реєстраційним № Р04056931Ю0041897. Вказане судове рішення набрало законної сили 11.11.2003р.

17.12.2003р. між виробничо-комерційною фірмою „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства та Одеською міською радою було укладено мирову угоду в межах справи № 16 / 268- 03 -7642 за позовом виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства до Одеської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, про стягнення 5100 грн. Дана мирова угода була затверджена господарським судом Одеської області згідно з ухвалою від 17.12.2003р.

Відповідно до умов мирової угоди від 17.12.2003р. Одеська міська рада визнала переважне право виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства на приватизацію шляхом викупу нежитлового приміщення першого поверху, площею 667,7 кв.м. по вул.. Рішельєвській, 10 у м. Одесі, а також зобов’язалася протягом 50 днів з моменту набрання чинності мировою угодою укласти з виробничо-комерційною фірмою „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства договір купівлі-продажу вказаного приміщення за ціною, яка визначається відповідно до експертної оцінки з урахуванням вартості невідокремлених поліпшень.

З огляду на викладене, 23.12.2003р. виробничо-комерційна фірма „Юніком-Південь” звернулася до органу приватизації - Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради із заявою № 727/51к про приватизацію нежитлового приміщення першого поверху, розташованого по вул.. Грецькій, 26/28 у м. Одесі (вул.. Рішельєвська, 10).

Відповідно до ч. 4 ст.. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” від 6 березня 1992 року N 2171-XII покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації. Заява повинна містити: назву об'єкта малої приватизації, його місцезнаходження; запропоновані умови купівлі та експлуатації об'єкта. Разом із заявою покупці - юридичні особи подають: повну назву заявника та його юридичну адресу; прізвище, ім'я, по батькові керівника; номери розрахункових рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об'єкт приватизації. До заяви додаються: документ про внесення плати за подання заяви; нотаріально посвідчені копії установчих документів, що підтверджують право юридичної особи бути покупцем згідно з цим Законом (копію відповідного рішення органу місцевого самоврядування - для органів місцевого самоврядування); декларація про доходи (для покупців - фізичних осіб) у випадках, передбачених частиною першою статті 6 цього Закону. Форму заяви та розмір плати за її подання встановлює орган приватизації. При цьому розмір плати за подання заяви не повинен перевищувати половини розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Додаткові відомості та документи подаються органу приватизації лише за згодою заявника.

При цьому, до заяви про приватизацію № 727/51к заявником було додано фотокопію статуту виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства, перереєстрованого Приморською районною державною адміністрацією 12.11.2001р. (реєстраційний № Р04056931Ю004189); декларацію про розподіл статутного фонду виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства, рішення малого дочірнього підприємства „Хімімпекс” № 12 від 12.06.2003р., яким, як засновником заявника, було призначено на посаду директора виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства Сапатовську В.М., свідоцтво про державну реєстрацію заявника від 12.11.2001р.; копію статуту малого дочірнього підприємства „Хімімпекс”, як засновника виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства; рішення малого дочірнього підприємства „Хімімпекс”, як засновника виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства № 14 від 08.10.2003р. про викуп нежитлового приміщення першого поверху по вул.. Грецькій, 26/28 у м. Одесі, яким, крім іншого, Сапатовській В.М. було доручено підготувати всі необхідні документи, укласти та підписати договір купівлі-продажу вказаного майна.

31.12.2003р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Продавець) та виробничо-комерційною фірмою „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства (Покупець), правонаступником якого є ДП „Юніком-Південь”, було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу № 261. Відповідно до умов вказаної угоди позивач продав, а виробничо-комерційна фірма „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства купила індивідуальне визначене майно комунальної власності - нежитлові приміщення першого поверху № 501 у літері „А”, загальною площею 661,6 кв.м., розташовані по вул.. Грецькій, 26/28 у м. Одесі. Слід зазначити, що даний договір від імені Покупця був підписаний Сапатовською В.М., як директором виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства. Вказаний договір був посвідчений у нотаріальному порядку та зареєстрований за № 6381.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору сторонами було обумовлено передачу об’єкта купівлі-продажу у 3 –денний термін після нотаріального посвідчення договору шляхом оформлення акту приймання-передачі. У відповідності до п. 3.2 договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р. право власності на об’єкт купівлі-продажу переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2003р. відбулася фактична передача Покупцю нежитлових приміщення першого поверху № 501 у літері „А”, загальною площею 661,6 кв.м., розташованих по вул. Грецькій, 26/28 у м. Одесі, про що між сторонами за договором купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р. було складено відповідний акт № 251.

Згідно з п. 1.3 даного договору сторонами було визначено, що об’єкт купівлі-продажу оцінено у розмірі 5343712 грн. згідно з висновками оцінювача про інвестиційну вартість об’єкта оцінки, виконаного ТОВ ОФ „Ін Юг- Експертиза”, затвердженими наказом № 814-п від 30.12.2003р. начальника Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради. За умовами п.2.1 договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р. Покупець зобов’язався внести вартість об’єкта купівлі - продажу у розмірі 5343712 грн. на рахунок Продавця протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Даний термін може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умовами внесення Покупцем не менш 50 % від ціни продажу.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2004р. у справі № 2 - 211 / 2004 рік за позовом компанії ANB International Corporation, виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про внесення змін до договору купівлі-продажу, позов був задоволений, у зв’язку з чим було внесено зміни до п. 2.1 договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р. За змістом нової редакції цього пункту договору Покупець зобов’язаний внести вартість об’єкта купівлі-продажу у розмірі 2083000 грн. за рахунок власних коштів на розрахунковий рахунок Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на протязі 30 днів з моменту набуття чинності рішенням Приморського районного суду м. Одеси про внесення змін до договору. Строк оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умовами внесення Покупцем не менш 50 % від ціни продажу об’єкта. Зазначене судове рішення було мотивоване невірністю оцінки вартості об’єкту приватизації, здійсненої ТОВ ОФ „Ін Юг- Експертиза”, внаслідок чого було необґрунтовано завищено ціну даного об’єкта.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01.06.2004р. рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2004р. у вказаній цивільній справі було залишено без змін.

З огляду на викладене, згідно з довідкою про стан розрахунків від 13.09.2004р. /т.с.1 а.с. 46/, а також банківських виписок /т.с. 1 а.с.47-56/, Покупцем було сплачено за придбаний на підставі оскаржуваного договору об’єкт приватизації грошову суму у розмірі 2 083 000 грн.

В подальшому, згідно з ухвалою від 26.10.2007р. апеляційним судом Харківської області за результатами касаційного провадження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2004р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 01.06.2004р. було скасовано, а провадження по справі за позовом компанії ANB International Corporation, виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про внесення змін до договору купівлі-продажу закрито з підстав непідвідомчості даного спору.

Проте ухвалою Верховного Суду України від 23.04.2009р. ухвалу колегії суддів судової плати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26.10.2007р. було скасовано, а вищевказану справу передано до апеляційного суду Харківської області для розгляду в касаційному порядку. В свою чергу, ухвалою від 05.06.2009р. апеляційним судом Харківської області рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2004р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 01.06.2004р. по справі за позовом компанії ANB International Corporation, виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про внесення змін до договору купівлі-продажу було залишено без змін.

Посилаючись на укладення спірного договору директором виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства Сапатовською В.М. за відсутності повноважень на це від законного засновника підприємства - компанії ANB International corporation, а також навмисне введення в оману позивача щодо скасування державної реєстрації відповідача, Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в межах даної справи висуваються вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р., укладеного між сторонами по справі, а також визнання недійсним акту приймання-передачі № 251 від 31.12.2003р. та зобов’язання ДП „Юніком-Південь” виконати вимоги реституції та повернути позивачу приміщення, загальною площею 661,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Грецька, 26/28.

При цьому, в обґрунтування своєї позиції по даній справі Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради наголошує на тому, що на час звернення до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради із заявою про приватизацію та укладення оскаржуваного договору засновником виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства являлася компанія ANB International corporation згідно з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2003р. у справі № 2-4592/03р. В свою чергу, рішення № 10 власником виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” - компанією ANB International corporation щодо призначення Сапатовської В.М. директором виробничо-комерційної фірми було прийнято лише 12.01.2004р. Наведене, на думку позивача, свідчить про відсутність у Сапатовської В.М. повноважень на підписання спірного договору. Крім того, позивач посилаючись на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2003р. у справі № 2-4592/03р. стверджує по скасування державної реєстрації виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь”. В свою чергу, неповідомлення Покупцем позивача про наявність рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2003р. у справі № 2-4592/03р. та представлення при здійсненні процедури приватизації у складі пакету документів, доданих до заяви про приватизацію, рішень, виданих малим дочірнім підприємством „Хімімпекс”, та статуту відповідача в редакції 2001 року, на думку позивача, свідчить про введення відповідачем Продавця в оману відносно наявності у гр.. Сапатовської В.М. повноважень на підписання спірного договору та тягне за собою необхідність визнання договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р. недійсним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд (п. 1 Роз’яснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними) повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили (п. 10 Роз’яснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними).

Дійсно, відповідно до ст.. 57 ЦК УРСР в редакції 1963 р., який був чинним на час укладення спірного договору, угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978р. „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, чинної на час укладення спірного договору, при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст.57 ЦК суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах. Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Аналогічні положення містяться і у статті 230 ЦК України в редакції Закону України від 16.01.2003р., відповідно до якої якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України в редакції Закону України від 16.01.2003р. істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За змістом п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно з вимогами ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім того, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У контексті викладеного, суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам, покладеним Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в обґрунтування заявленого позову.

По-перше, не відповідають дійсності доводи позивача про неповідомлення щодо скасування державної реєстрації виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” згідно з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2003р. у справі № 2-4592/03р. за позовом компанії ANB International corporation до Федотової Вікторії Володимирівни, малого дочірнього підприємства „Хімімпекс” за участю третьої особи на стороні позивача виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна та корпоративних прав виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь”. З цього приводу слід зазначити, що вказаним судовим рішенням було скасовано лише державну перереєстрацію виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” від 12.11.2001р. за реєстраційним № Р04056931Ю0041897, у зв’язку із визнанням недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав та майна виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” від 26.09.2001р., укладеного між малим дочірнім підприємством „Хімімпекс” та компанією ANB International corporation. Більш того, судове рішення у вказаній цивільній справі, предметом розгляду у якій було встановлення правомірності або неправомірності підстав набуття корпоративних прав на виробничо-комерційну фірму „Юніком-Південь”, не має істотного значення для укладення спірного договору купівлі –продажу майна, оскільки такий спір не стосується ані природи даного договору, ані прав та обов'язків сторін, ані властивостей і якостей об’єкту приватизації.

По-друге, з приводу поданих відповідачем документів, слід зазначити наступне. Нова редакція статуту виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства, була затверджена власником - компанією ANB International corporation лише 12.01.2004р. згідно із рішенням № 10. За змістом вказаного рішення було здійснено заміну назви виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” на юридична компанія „Юніком-Південь” дочірнє підприємство, а також визначено, що останнє є правонаступником виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь”. Крім того, даним рішенням компанією ANB International corporation на посаду директора юридичної компанії „Юніком-Південь” дочірнього підприємства було знов призначено Сапатовську В.М. При цьому, доводи позивача про те, що йому не було відомо на час укладення спірної угоди про дійсного власника виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” - компанію ANB International corporation спростовуються матеріалами справи. Так, зокрема, зі змісту пояснень відповідача, викладених у відзиві на позов, наданому 23.09.2004р. /т.с.1 а.с. 94-95/, вбачається, що виробничо-комерційна фірма „Юніком-Південь” ще до укладення спірної угоди повідомляла Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про вказані обставини. Вказані пояснення підтверджуються і матеріалами справи. Так, у змісті п. 1 мирової угоди від 17.12.2003р., укладеної між виробничо-комерційною фірмою „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства та Одеською міською радою під час розгляду справи № 16 / 268- 03 -7642, прямо вказано, що засновником виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства є компанія ANB International corporation. Слід зазначити, що власне на виконання умов даної мирової угоди було укладено спірний договір, а, відтак, зміст даної мирової угоди не міг бути невідомим позивачу, як органу приватизації, яким безпосередньо здійснювалося відчуження приміщення, загальною площею 661,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. Грецька, 26/28.

Наведені обставини спростовують доводи позивача щодо введення його в оману з боку Покупця відносно того, що законним власником виробничо-комерційною фірмою „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства є компанія ANB International corporation, а також щодо скасування державної реєстрації відповідача.

Більш того, зважаючи на доводи позивача про те, що спірна угода, підписана не уповноваженою на укладення угоди особою –гр..Сапатовською В.М., слід зазначити наступне.

Укладення угоди особою, яка не мала права її укладати, не призводить автоматично до її недійсності.

Відповідно до ст. 63 ЦК УРСР в редакції 1963 р., який був чинним на час укладення спірного договору, угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Згідно з приписами ст.. 241 ЦК України в редакції Закону України від 16.01.2003р. правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, згідно із ст. 63 ЦК УРСР в редакції 1963 р., ст. 241 ЦК України в редакції Закону України від 16.01.2003р. та п. 9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.99 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Як вбачається з довідки про стан розрахунків від 13.09.2004р. /т.с.1 а.с. 46/, а також банківських виписок /т.с. 1 а.с.47-56/, Покупцем за придбаний на підставі оскаржуваного договору об’єкт приватизації було повністю сплачено його вартість у розмірі 2 083 000 грн. Наведені дії відповідача однозначно свідчать про визнання та схвалення ДП „Юніком-Південь” укладеного договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р.

Більш того, суд знов звертає увагу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на наявність у гр. Сапатовської В.М., яка обіймала посаду директора виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства на час укладення спірного договору, повноважень на укладання такого роду угод від імені вказаної юридичної особи, з огляду на ті обставини, що гр..Сапатовська В.М. була призначена директором вказаного підприємства як рішенням малого дочірнього підприємства „Хімімпекс”, так і рішенням компанії ANB International corporation. Крім того, повноваження даної особи на підписання угод від імені виробничо-комерційної фірми „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства, в якості директора даного підприємства, у спірний проміжок часу перевірялися господарським судом Одеської області при затвердженні мирової угоди від 17.12.2003р., укладеної між виробничо-комерційною фірмою „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства та Одеською міською радою під час розгляду справи № 16 / 268- 03 -7642. Слід зазначити, що у будь-якому разі зміна власника підприємства не тягне за собою автоматичного припинення повноважень директора даної юридичної особи.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави, передбачені законодавством України, для визнання договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р., укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Продавець) та виробничо-комерційною фірмою „Юніком-Південь” у формі дочірнього підприємства (Покупець), правонаступником якого є ДП „Юніком-Південь”, недійсним з мотивів відсутності належних повноважень у гр. Сапатовської В.М., на укладення даної угоди.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд доходить висновку про недоведеність Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради наявності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р., у зв’язку з чим у задоволенні позову в цій частині вимог слід відмовити.

          Не підлягає задоволенню позов Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в частині вимог про зобов’язання ДП „Юніком-Південь” виконати вимоги реституції та повернути позивачу приміщення, загальною площею 661,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. Грецька, 26/28. Дана вимога є за своєю сутністю похідною від вимоги про визнання договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р. недійсним. В свою чергу, враховуючи, що за результатами розгляду позову в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р., суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність даної вимоги, не підлягає задоволенню і вимога про зобов’язання ДП „Юніком-Південь” виконати вимоги реституції та повернути позивачу приміщення, загальною площею 661,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. Грецька, 26/28 –предмету купівлі-продажу за зазначеним договором.

Враховуючи, що Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради також висуваються вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі № 251 від 31.12.2003р., суд вважає за необхідне, звернутися до приписів ст. 12 ГПК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.

В свою чергу, акт приймання-передачі № 251 від 31.12.2003р., що засвідчує факт передачі однією стороною та прийняття іншою предмету купівлі-продажу, не має характеру акта в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені статтею 16 названого Кодексу. Цією нормою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів. Отже, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих органами державної влади та органами місцевого самоврядування, іншими органами, у тому числі актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

Оскаржуваний акт за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки засвідчує факт передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмету купівлі-продажу.

Враховуючи, що оскаржуваний акт приймання-передачі не має характеру акта в розумінні статті 12 названого Кодексу, зазначений спір в цій частині вимог не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Згідно п. 1 ч. І ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про визнання недійсним акту приймання-передачі № 251 від 31.12.2003р., непідвідомчі господарським судам України, у зв’язку з чим такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. З огляду на викладене, провадження у справі в частині позову підлягає припиненню відповідно до вимог п. 1 ч. І ст. 80 ГПК України.

Щодо зустрічних позовних вимог ДП „Юніком-Південь” про визнання договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р. укладеним, дійсним та виконаним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З огляду на зміст наведених зустрічних вимог, які висуваються відповідачем при розгляді даної справи, суд вважає за необхідне, передусім, дослідити питання їх відповідності або невідповідності передбаченим законом способам захисту прав та охоронюваних законом інтересів.

Перелік способів захисту цивільних прав встановлено у ст. 16 Цивільного кодексу України в редакції Закону від 16.01.2003р., відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічний перелік способів захисту цивільних прав встановлено у частині 2 ст. 20 Господарського кодексу України, згідно з приписами якої права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України в редакції Закону від 16.01.2003р. якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

При цьому, відповідно до п.п. 8, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. Крім того, вирішуючи спір про визнання правочину дійсним, суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК ( 435-15 ). Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Існує певний порядок реалізації прав суб’єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Звернення до суду з відповідними вимогами є одним із способів захисту прав суб’єктів господарювання.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зазначити, що визнання укладеним чи неукладеним, виконаним або невиконаним договору за своєю сутністю не є вирішенням господарського спору. В даному випадку, позов зводиться до вимог прийняти судове рішення про встановлення юридичного факту. Поряд з цим, встановлення юридичних фактів не може бути окремим способом захисту порушеного права, оскільки вирішення питання про досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору може розглядатись в межах вирішення спору про дійсність чи недійсність договорів, з’ясування правових наслідків виконання або невиконання спірних договорів, тобто при розгляді між сторонами договору спору про цивільне право. Встановлення відповідного факту є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, але не може бути предметом окремого позову.

З огляду на викладене, враховуючи формулювання заявлених в межах даної справи зустрічних позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р. виконаним та укладеним, а також за відсутністю підстав, передбачених ст. 220 ЦК України для визнання договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р., посвідченого у нотаріальному порядку, дійсним, суд доходить висновку, що ДП „Юніком-Південь” було невірно обрано спосіб захисту своїх прав. В свою чергу, висновки суду про невірність обраного позивачем способу захисту прав тягнуть за собою необхідність відмови у задоволенні зустрічних позовів.

Підсумовуючи все наведене вище, суд вважає правомірним у задоволенні позовних вимог Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р., та зобов’язання ДП „Юніком-Південь” виконати вимоги реституції та повернути позивачу приміщення, загальною площею 661,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Грецька, 26/28 відмовити. Провадження у даній справі в частині вимог Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про визнання недійсним акту приймання-передачі № 251 від 31.12.2003р.. слід припинити.

Також, суд оцінює зустрічні позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не базуються на законних підставах, як такі, що не відповідають встановленим способам захисту цивільних прав та інтересів, у зв’язку з чим у задоволенні зустрічних позовів ДП „Юніком-Південь” слід відмовити у повному обсязі.

При цьому, вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат по справі, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача за зустрічним позовом на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у порушення вимог ст. 57 ГПК України при подачі зустрічних позовів про визнання договору виконаним не було надано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, а також доказів сплати витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, у зв’язку з чим, сума недоплачених витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 236 грн. та державного мита у сумі 85 грн., підлягає стягненню з ДП „Юніком-Південь”.

Крім того, враховуючи наявну у матеріалах справи заяву Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради /т.с. 2 а.с. 160/ про повернення державного мита, у зв’язку зі зміною позовних вимог, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що відповідно до п. 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції Українивід 22 квітня 1993 р. N 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 р. за N 50 при зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається. З урахуванням викладеного, дане клопотання позивача судом відхиляється.

Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід розподілити згідно зі ст. 44, ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 229, 230, 241 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст.ст. 12, 32, 33, 44, 49, п.1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Провадження у справі за № 16 - 9 - 30 / 124 –05 –3656 в частині позовних вимог Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про визнання недійсним акту приймання-передачі № 251 від 31.12.2003р. - припинити.

2.           У задоволенні позову в іншій частині вимог Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради - відмовити.

3.          У задоволенні зустрічних позовів про визнання договору купівлі-продажу № 261 від 31.12.2003р. укладеним, дійсним та виконаним юридичній компанії „Юніком-Південь” дочірньому підприємству –відмовити.

4.          Стягнути з юридичної компанії „Юніком-Південь” дочірнього підприємства /65045, м. Одеса, вул.. Успенська, 70, код ЄДРПОУ 20969275/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31114095700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 - держмито в сумі 85 грн. /вісімдесят п’ять грн.00 коп./ Наказ видати.

5.          Стягнути з юридичної компанії „Юніком-Південь” дочірнього підприємства /65045, м. Одеса, вул.. Успенська, 70, код ЄДРПОУ 20969275/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22050000, п/р 31217259700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 / 236 грн. /двісті тридцять шість грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 15.03.2010р.

Головуючий суддя                               С.П. Желєзна

Суддя                                                                                           О.А. Демешин

Суддя Ю.М. Щавинська

Суддя