Ухвала суду № 90632141, 21.07.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5009/17

Провадження 2-п/216/20/20

УХВАЛА

про перегляд заочного рішення суду

21 липня 2020 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бутенко М.В.

за участю секретаря судового засідання Клименко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в місті Кривому Розі Дніпропетровської області заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 12.06.2018 року по справі № 216/5009/17, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_2 ,, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В :

20.12.2019 року до Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 12.06.2018 року по справі № 216/5009/17, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_2 ,, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свою заяву відповідач ОСОБА_1 обґрунтовує наступним: про винесене судом рішення відповідач дізналася лише 11 грудня 2019 року, коли отримала у суді копію рішення та ознайомилася з матеріалами справи.

До моменту ознайомлення з рішенням та справою позивач взагалі не знала про те, що до неї звернулося з позовом ТОВ «Вердикт Фінанс», що судом розглядається ця справа, та відповідно, не брала участі в її розгляді, не подала відзиву на позов тощо. Вважає, що з самого початку вона не була належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі, про її рух та винесення судом рішення: так, усі повідомлення суду, адресовані відповідачу, а саме: про відкриття провадження у справі, виклики до суду, про надіслання рішення, які направлялися судом за адресою проживання відповідача, повернулися до суду з відміткою «за закінченням строку зберігання» (а. с. 78, 80, 81, 83, 88, 89, 103-104). З матеріалів справи відповідач довідалася, що 15.11.2017 суд ухвалою відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи на 28.02.2018 (а. с. 71, 75). В матеріалах справи міститься супровідний лист від 15.11.2017 (а. с. 78) про направлення на адресу відповідача копії ухвали суду про відкриття провадження у справі. Однак рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 5000019341699 (а. с. 80) повернулося до суду без жодної позначки про вручення разом з листом; позначки на конверті («нисув», «и/с»; а. с. 81) – незрозумілі. Повідомлення про виклик відповідача до суду від 28.02.2018 на 12.06.2018 (а. с. 83, 88), очевидно, направлялося листом № 5000019967415; однак цей лист повернувся до суду «за закінченням встановленого строку зберігання», а на повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 89) відсутні жодні позначки про вручення відповідачу. На аркуші справи 96 міститься супровідний лист від 12.06.2018 про надсилання відповідачу копії заочного рішення. Лист № 5000020479335, адресований відповідачу, знову повернувся до суду з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а. с. 104) та без відміток на рекомендованому повідомленні про вручення (а. с. 103).

Відповідно, оскільки відповідач не отримала жодних документів із суду, то не знала про факт звернення до неї з позовними вимогами, відкриття судового провадження, його хід та винесене судом рішення.

Не можна вважати належним повідомленням про судове засідання у справі, якщо повістка направлялася за місцем реєстрації особи та повернулася «за закінченням строку зберігання». Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду. Зокрема, у Постанові від 12.12.2018 у цивільній справі № 752/11896/17-ц, п. 47-48, зазначено таке:

«47. …приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.

48. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).»

Одним з елементів права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є рівність сторін. Цей елемент розтлумачений, серед іншого у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Надточій проти України» (Заява № 7460/03; рішення від 15.05.2008) та «Гурепка проти України № 2» (Заява № 38789/04; рішення від 08.04.2010). Зокрема у п. 26 та п. 23 зазначених рішень зазначено таке:

«Суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом».

Відповідно, за описаних відповідачем обставин, з об`єктивних, незалежних від неї, причин вона не мала можливості брати участь у розгляді справи, заперечувати проти позову, надавати пояснення та докази, що призвело до порушення принципу рівності сторін та справедливого судового розгляду під час винесення судом заочного рішення у цій справі № 216/5009/17.

Крім цього, відповідач має заперечення щодо самих позовних вимог позивача по справі, а саме:

Заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11226018000, укладеним банком з ОСОБА_2 01.10.2007, вже була стягнута в судовому порядку солідарно з відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Це підтверджується рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.04.2011 у справі № 2-64/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк», ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.08.2013 у справі № 216/5850/13-ц (копії додаються). Оригінал рішення суду від 05.04.2011 буде надано суду в судовому слуханні.

На момент звернення позивача до суду сплив строк звернення з вимогою до поручителя відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин (01.10.2007), порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Оскільки в Договорі поруки, укладеному з відповідачем ОСОБА_1 (а. с. 13-14), не встановлено строк, тому застосовується правило настання строку виконання основного зобов`язання. Відповідно до п. 1.2. Договору поруки та п. 1.2.2. Договору про надання споживчого кредиту (а. с. 6) був визначений термін виконання основного зобов`язання позичальником (повернення кредиту у повному обсязі) – 01 жовтня 2014 року.

Відповідно, новий кредитор (позивач) мав звернутися до ОСОБА_1 як поручителя у строк до 01 квітня 2015 року. Натомість він до ОСОБА_1 не звертався і звернувся до суду лише 05.10.2017, тобто з пропуском строку звернення до поручителя.

На момент звернення позивача до суду сплив строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Строк виконання зобов`язання з повернення кредиту, як вже зазначалося в п. 2.1. цієї заяви, був визначений 01 жовтня 2014 року. Позивач оплатив судовий збір 02.10.2017, а звернувся до суду з позовом 05.10.2017 (а. с. 1-2), що свідчить про пропуск ним строку позовної давності.

ТОВ «Вердикт Фінанс» як позивач не довело належними та допустимими доказами перехід до нього права вимоги від ТОВ «Кредекс Фінанс» та банку.

На аркушах справи 40-42 міститься витяг з Договору факторингу № 05/12-КВ від 20.04.2012, укладеного між ТОВ «Вердикт Фінанс» та ТОВ «Кредекс Фінанс». У цьому витязі відсутня умова про оплату за договором (за відступлення права вимоги) та відсутнє зазначення про перехід права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту, укладеним з ОСОБА_2 від 01.10.2007.

Витяг із Договору факторингу № 05/12 від 20.04.2012 (а. с. 36-39), укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» як клієнтом та ТОВ «Кредекс Фінанс» як фактором, містить п. 2.1., відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за кредитами, прийняти їх і сплатити ціну продажу, передбачену договором. У цьому Договорі факторингу також відсутнє зазначення про перехід права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту, укладеним з ОСОБА_2 від 01.10.2007.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно, перехід права вимоги до іншого кредитора має підтверджуватися: договором із зазначенням про конкретну грошову вимогу, що передається новому кредитору, до визначеної особи - боржника, підставу виникнення такого права вимоги – посиланням на договір з особою, розмір заборгованості тощо; актом приймання-передачі, доказом про оплату фактором клієнту винагороди за відступлення тощо.

ТОВ «Вердикт Фінанс» як позивач не довело належними та допустимими доказами наявність заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту, укладеним між банком та ОСОБА_2 .

Так, документ під назвою «Виписка по кредитному договору ОСОБА_2 за період с 01.10.2007 по 06.06.2012» (а. с. 22-31) не відповідає вимогам до виписок, визначених законодавством.

Пунктом 61 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 (далі – «Положення № 75») визначено, що виписки з особових рахунків мають містити такі обов`язкові реквізити:

1) номер особового рахунку;

2) дату здійснення останньої (попередньої) операції;

3) дату здійснення поточної операції;

4) код банку, у якому відкрито рахунок;

5) код валюти;

6) суму вхідного залишку за рахунком;

7) код банку-кореспондента;

8) номер рахунку кореспондента;

9) номер документа;

10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом);

11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку;

12) суму вихідного залишку.

Аналогічні вимоги до банківських виписок визначалися п. 5.5. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ№ 254 від 18.06.2003, що діяло до 04.07.2018. Крім того, відповідно до п. 5.2.-5.3. зазначеного Положення (і згідно з п. 58 діючого Положення № 75), виписки належать до регістрів бухгалтерського обліку і повинні містити, серед іншого, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

У так званій «виписці», наданій позивачем, наявні лише стовпчики «дебет» і «кредит» без відображення змісту операцій, призначення грошових коштів; не є зрозумілою також дата формування «виписки», прізвище, ім`я, по-батькові особи, а також посада особи, яка сформувала її. Крім того, копія її засвідчена самим позивачем (ТОВ «Кредекс Фінанс»), який не мав до створення цього документа жодного стосунку; і засвідчення копії також не відповідає вимогам, оскільки стоїть відмітка «копія вірна» замість належної «згідно з оригіналом», не зазначена дата засвідчення та дані про особу, яка засвідчила (ПІБ і посада).

Правила засвідчення копій документів визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту № 55 від 07.04.2003 (далі – «ДСТУ 4163-2003»), Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції № 1000/5 від 18.06.2015, тощо.

Так, згідно з п. 4.1. ДСТУ 4163-2003 до реквізитів документа належать прізвище виконавця, дата документа; згідно з п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Що стосується Розрахунку заборгованості (а. с. 32-33), то він також не є документом, який підтверджує наявність такої. Він не є первинним документом, яким може підтверджуватися наявність боргу. Крім того, він не містить жодної інформації про погашення кредиту позичальником. А таке погашення відбувалося протягом 2007-2008 років, що підтверджується платіжними дорученнями (додаються).

Усі наведені аргументи свідчать про те, що вимоги позивача не належать до задоволення.

Просить суд звернути увагу на той факт, що відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке додано до заяви.

Просить суд скасувати заочне рішення у справі № 216/5009/17 від 12.06.2018 та призначити справу до розгляду з повідомленням сторін.

В судове засідання 21.07.2020 року сторони та/або їх представники не з`явилися, про день та час розгляду заяви повідомлялися належним чином, надали на адресу суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Представник сторони позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" просить суд відмовити в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду, залишити заочне рішення без змін.

Представник відповідача по справі ОСОБА_1 - адвокат Ратушна Р.П. просить суд задовольнити заяву про перегляд заочного рішення, скасувати його та призначити справу до розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 284 ЦПК України, передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно с. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Зі змісту статті 288 ЦПК України випливає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В контексті даної статті наявність однієї з підстав, зазначених у частині ч.1 статті 288 ЦПК України не спричиняє скасування заочного рішення. Лише у своєї сукупності названі обставини спричиняють скасування заочного рішення. Наявність лише однієї з них не приносить відповідачеві позитивного результату, внаслідок чого він зберігає можливість оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

В заяві про перегляд заочного рішення відповідач посилається на обставини, що мають істотне значення для вирішення справи по суті. Вивчивши матеріали цивільної справи, матеріали заяви про перегляд заочного рішення, враховуючи викладені обставини в їх сукупності, судом встановлені підстави для перегляду заочного рішення.

Керуючись ст.ст. 260, 286, 287, 288 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 12.06.2018 року по справі № 216/5009/17, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Скасувати заочне рішення Центрально-міського райсуду від 12.06.2018 року по справі № 216/5009/17, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_2 ,, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Справу призначити до судового розгляду на 06.11.2020 року на 11 годину 30 хвилин.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: М.В. Бутенко