Рішення № 9063166, 06.07.2009, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-1182-1/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2009 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі Співакову І.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Сокола О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до підприємства зі 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом щодо поновлення його на роботі водія-експедитора на підприємстві зі 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко», стягнення з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.02.2009 року по день поновлення на роботі та стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

У своїх вимогах посилається на те, що його звільнення 12.02.2009 року за п. 2 ст. 41 КЗпП України було незаконним, оскільки звільнення з підстав втрати довіря є обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику підстави для втрати до нього довіря. Так як він, перебуваючи на посаді водія-експедитора, безпосередньо не обслуговував грошові чи товарні цінності, він не міг бути звільнений за цією статтею.

Моральну шкоду обґрунтовує неможливістю під час фінансової кризи влаштуватися на іншу роботу із записом у трудовій книжці щодо підстави його звільнення, що призвело до його відчаю, нервового напруження та порушення звичайного укладу життя.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнає. У своїх запереченнях пояснив, що згідно до наказу № 397 від 01.12.2005 року ОСОБА_3С був прийнятий на підприємство зі 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» на посаду водія-експедитора автобуса. Між позивачем та відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, позивач був ознайомлений зі своєю посадовою інструкцією. 04.02.2009 року позивач у складі екіпажу пасажирського автобуса, що складався з трьох осіб: водій-експедитор ОСОБА_3, водій-експедитор ОСОБА_4 та стюардеса ОСОБА_5 виконував рейс Київ - Одеса. На 184-му кілометрі траси позивач здійснив позапланову зупинку, взяв сімох пасажирів, але обілетив їх лише у м. Умань, після перевірки дотримання правил провозу пасажирів представником Уманського філіалу підприємства. Відповідно до пояснювальних записок, що були відібрані у членів екіпажу, можна було зробити висновок про намагання ОСОБА_3 привласнити кошти за перевезення безбілетних пасажирів. Крім того зазначив, що такі дії позивача були неодноразово зафіксовані відповідачем. Саме тому і було прийняте керівництвом підприємства рішення про звільнення позивача з роботи 12.02.2009 року.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено, що наказом № 527-К від 16.09.2006 року ОСОБА_3 був прийнятий на посаду водія-експедитора, тимчасово, з 25.09.2006 року по 25.11.2006 року та посадовим окладом 1000,00 грн. на місяць. Наказом № 92-К від 16.02.2009 року ОСОБА_3 за порушення вимог посадової інструкції, неодноразові фінансові порушення, що призвели до матеріальних збитків, особисту безвідповідальність, підрив іміджу компанії було звільнено за п. 2 ст. 41 КЗпП України (недовіра з боку власника) з 12.02.2009 року та позбавлено преміальної виплати за лютий 2009 року (а.с. 30-33).

04.02.2009 року позивач у складі екіпажу пасажирського автобуса, що складався з трьох осіб: водій-експедитор ОСОБА_3С, водій-експедитор ОСОБА_4 та стюардеса ОСОБА_5 виконував рейс Київ - Одеса. На 184-му кілометрі траси позивач здійснив не планову зупинку, взяв сімох пасажирів, але обілетив їх лише у м. Умань після перевірки дотримання правил провозу пасажирів представником Уманського філіалу підприємства.

Відповідно до норми статті 41 п. 2 КЗпП України, можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника можливий лише за наявності винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіря до нього з боку власника.

Відповідно до посадової інструкції водія-експедитора автобусу, з якою позивач був ознайомлений 14.02.2007 року, водій-експедитор автобусу повинен, зокрема: виконувати правила надання послуг по перевезенню пасажирів, правила експлуатації автобуса; виконувати всі розпорядження керівництва компанії та свого безпосереднього керівника; категорично не допускати перевезення безбілетних пасажирів; не від'їжджати в рейс, доки не будуть виписані білети та зроблені відповідні записи в білетно-касовому листі та спеціальному журналі. Крім того, водій-експедитор несе відповідальність за проїзд безбілетних пасажирів, не облікованого багажу та ін. (а.с. 23-28).

Таким чином, беручи до уваги, що на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України можуть бути звільнені з роботи лише особи, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, тобто виконують роботи що повязані з їх прийняттям, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому інше, а основне коло таких працівників - це особи, які одержують їх під звіт, та враховуючи, що позивач не є такою особою, оскільки відповідно до посадової інструкції він не повязаний з безпосереднім обслуговуванням товарних цінностей, він не може бути звільнений саме за цією статтею.

Той факт, що позивач самовільно переклав на себе функції іншого члену екіпажу з обслуговування матеріальних цінностей для контролювання надходження грошових коштів від пасажирів, чим порушив свою посадову інструкцію, не є підставою для його звільнення відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України, якщо неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджає працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд враховує обставину щодо труднощів у влаштуванні на іншу роботу маючи запис у трудовій книжці з саме таким мотивом звільнення.

Строк, за який відповідач повинен виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу суд визначає з 12.02.2009 року до дня ухвалення судом рішення -06.07.2009 року. Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд визначає у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 та у відповідності до Розрахунку норми тривалості робочого часу на 2009 рік затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України від 30.09.2008 року № 10338/0/14-08/13 у сумі 6150,30 грн.:

нарахована заробітна плата за два останні місяці роботи - грудень 2008 року та січень 2009 року складає 2784,00 грн.:

2784,00 грн.: 43 робочі дні за цей період = 64,74 грн. - середньоденна заробітна плата.

64,75 грн. х 95 робочих днів вимушеного прогулу = 6150,30 грн.

Відмовляючи позивачу у задоволенні його вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд виходить із відсутності у позивача доказів щодо понесених ним моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих звязків та прикладання ним додаткових зусиль для організації свого життя.

Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України і покладає на відповідача обовязок їх сплати на користь держави.

Керуючись ст. 235 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 10,11,57,60,88,209,212-215,218,292 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_3 на роботі водія-експедитора в підприємстві зі 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко».

Рішення у частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Стягнути з підприємства зі 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» (ідентифікаційний код 21622958) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.02.2009 року по день винесення рішення 06.07.2009 року у розмірі 6150,30 грн.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з підприємства зі 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» (ідентифікаційний код 21622958) на користь держави судовий збір у розмірі 61,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн., а всього 91,50 грн.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційному суді м. Києва через районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.