Рішення № 90628668, 16.07.2020, Городоцький районний суд Львівської області

441/1868/17 2-а/441/1/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2020 р. Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Перетятько О.В.

за участі секретаря Сороки М.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Білецької О.М.

представника відповідача Артим В.В.

третьої особи ОСОБА_2

представника третьої особи адвоката Мартин В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, третя особа – ОСОБА_2 про скасування рішення XX сесії Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області № 512 від 29.09.2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, третя особа – ОСОБА_2 , в якому просив скасувати рішення XX сесії Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області № 512 від 29.09.2017 року про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0.0129 га в с. Керниця та зобовязати розглянути заяви сусідніх землекористувачів будинків 277 та 279 АДРЕСА_1 з дотриманням вимог закону щодо рівності прав, розумності тощо.

Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області № 512 від 29.09.2017 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0.0129 га. Вважає дане рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Позовні вимоги мотивує тим, що після смерті ОСОБА_3 він успадкував житловий будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка для його обслуговування належала сім`ї Пісько та передавалась в порядку спадкування, між тим, її розмір у погосподарських книгах поступово зменшувався. Після звернення із заявою до органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею 0.19 га, що по АДРЕСА_1 , згідно рішення Керницької сільської ради № 513 від 29.09.2017 р. отримав дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0.12 га для обслуговування вищевказаного житлового будинку. Вказав, що рішення відповідача № 512, яке розпоряджається правами на земельну ділянку,площею 0.0129 га на користь ОСОБА_2 шляхом погодження її права звернутись за проектом землеустрою з метою зміни цільового призначення з ОЖБ на ОСГ для подальшої приватизації порушує його законні права, який також претендує на цю земельну ділянку без зміни цільового призначення. З покликанням на порушення своїх прав як користувача земельної ділянки, просить оскаржуване рішення скасувати та розглянути заяви землекористувачів будинків АДРЕСА_2 277 та № АДРЕСА_1 з дотриманням вимог закону щодо рівності прав, розумності тощо.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники – ОСОБА_4 -Каракаптан Г.О., Білецька О. М. позовні вимоги підтримали повністю, покликаючись на доводи, які викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях, просили їх задовольнити.

Представник Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області Артим В.В. позов заперечив, пояснив, що при прийнятті сільською радою як оскаржуваного рішення, так і рішення № 513, виданого на ім`я ОСОБА_1 , були дотримані вимоги Земельного кодексу України та законодавства про органи місцевого самоврядування. Підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не було. Просить у позові відмовити.

Третя особа – ОСОБА_2 та її представник – адвокат Мартин В.І. у судовому засіданні та у письмових поясненнях на позов (т. 1 а.с. 92-94) позовні вимоги заперечили, вказали, що ОСОБА_2 багато років користується цією земельною ділянкою, право власності на неї не реалізоване, тому використовуючи своє законне право, звернулась до органу місцевого самоврядування про надання дозволу на зміну цільового призначення з подальшою передачею її у власність, сільська рада, приймаючи рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, діяла в межах своєї компетенції. Жодних перешкод для прийняття оскаржуваного рішення, на думку третьої особи, у відповідача не було.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, оглянувши справу № 441/1133/15-ц, суд прийшов до наступного висновку.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються; межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи.

Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст. ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини третьої наведеної вище статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 27 березня 2018 року в справі № 463/3375/15-а, від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17.

Судом з матеріалів справи встановлено, що третя особа – ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст. ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, орієнтовною площею 0.0129 га із земель житлового фонду у землі, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 89).

23.08.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0.19 га (т. 1 а.с. 90).

Як вбачається з позовної заяви, копії Висновку узгоджувальної комісії Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області від 18.09.2017 року ОСОБА_1 рекомендовано надати земельну ділянку для ОЖБ у власність, орієнтованою площею 0.12 га, ОСОБА_2 – рекомендовано надати дозвіл на зміну цільового призначення земельної ділянки із земель для ОЖБ на землі для ведення ОСГ, орієнтовною площею 0.0129 га (а.с. 91).

Рішенням Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області № 513 від 29.09.2017 р. позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0.12 га. для обслуговування житлового будинку (т. 1 а.с. 21).

Зазначене рішення позивачем не оскаржувалось, що ним не заперечується у судовому засіданні, заперечення на нього в сільську раду не надходили.

Відповідач розглянув заяву ОСОБА_2 і своїм рішенням, що є предметом спору в даній справі, надав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0.0129 га, яка перебуває в кристуванні та розташована в с. Керниця Городоцького району Львівської області (т. 1 а.с. 22).

Підстав для відмови у наданні відповідачем дозволів третій особі та позивачу судом не встановлено, а такими підставами могли бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначені підстави, як наведено вище, регламентовані положеннями ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Тож, оскаржуване рішення, субєктом владних повноважень, прийняте, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону, з дотриманням встановленої процедури та відповідає усім вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача рішенням відповідача.

В даному випадку, позивач звернувся до суду за захистом, на його думку, порушеного права, обравши спосіб захисту – скасування рішення суб`єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), а саме рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення гр. ОСОБА_2 .

Однак, суд наголошує, що рішення суб`єкта владних повноважень повинне бути таким, що породжує, змінює або припиняє права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. Проте, у третьої особи, на даному етапі право на користування чи власність на спірну земельну ділянку не виникло, крім того, як вказала третя особа ОСОБА_2 в суді, рішення про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки № 512 від 29.09.2017 року нею на час розгляду справи у суді не реалізовано, що не заперечується й іншими учасниками судового провадження.

Що стосується доводів позивача про те, що цільове призначення майбутнього використання земельної ділянки, зазначене третьою особою, не відповідає вимогам законодавства, то з цього приводу суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2018 року в справі № 766/6141/16-а.

Відповідно до положень статті 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі Проект) складається у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок, зокрема у випадку одержання безоплатно у власність чи у користування на умовах оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Проект розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України «Про землеустрій», що мають відповідні сертифікати, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного Кодексу України, зокрема підлягає погодженню територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки та органами, що реалізують державну політику у сфері: охорони культурної спадщини, лісового господарства, водного господарства, охорони навколишнього природного середовища, містобудування та архітектури, у випадках передбачених зазначеною статтею.

Встановити чи земельна ділянка, щодо якої третій особі надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, відноситься до земельної ділянки щодо якої позивач має намір розробляти проект землеустрою, можливо лише під час розроблення такого проекту.

В даному випадку, як третя особа, так і позивач мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку. Позивач отримав дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0.12 га, згідно рішення, з яким погодився, зауважень щодо її місцезнаходження, розміру не висловив, рішення № 513 від 29.09.2017 року ним не оскаржувалось, отже, підстав зобов"язувати відповідача розглянути заяви сусідніх землекористувачів будинків № 277 та № АДРЕСА_1 , у суду немає.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов`язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.

З огляду на наведене, беручи до уваги те, що позивач не довів наявність порушеного права, на захист якого спрямований поданим ним позов, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог щодо скасування рішення XX сесії Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області № 512 від 29.09.2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, а також, підстав для зобов`язання розглянути повторно заяви сусідніх землекористувачів будинків № 277 та № АДРЕСА_1 , немає.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 241-246, 293 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, третя особа – ОСОБА_2 про скасування рішення XX сесії Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області № 512 від 29.09.2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, зобов`язання розглянути заяви сусідніх землекористувачів будинків 277 та 279 по вул. Шевченка в АДРЕСА_3 . Керниця з дотриманням вимог закону щодо рівності прав, розумності тощо – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Городоцький районний суд Львівської області, але не пізніше тридцяти днів з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.07.2020 р.

Головуючий суддя Перетятько О.В.