Ухвала суду № 90627282, 23.07.2020, Василівський районний суд Запорізької області

318/1375/17

23.07.2020

Кримінальне провадження № 1-кп/311/12/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року м. Василівка

Колегія суддів Василівського районного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Пушкарьової С.П.

суддів: Носика М.А.

Сидоренко Ю.В.

при секретарі Гончаровій К.Ю.

за участю: прокурора Петренка В.О.

захисників адвокатів Гальки Н.О., Котюкова С.П., Шипілової С.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка в режимі відео конференції об`єднане кримінальне провадження № 12016080260001475 за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України; ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304, ч. 2 ст. 186 КК України; ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України; ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ст. 198 КК України, ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 обрано у вигляді тримання під вартою.

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляді у Василівському районному суді Запорізької області перебуває об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого за ч.ч. 2, 3, 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України; ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч.ч. 2,3 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304, ч. 2 ст. 186 КК України; ОСОБА_4 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України; ОСОБА_2 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 187, ст. 198 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України.

Прокурор Петренко В.О. у судовому засіданні заявив клопотання про продовження міри запобіжного заходу обвинуваченим - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що строк дії запобіжного заходу спливає, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не зникли та не зменшились. Підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу не вбачає. Судовий розгляд триває.

Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і ОСОБА_5 просили вирішити клопотання прокурора на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 за порушення порядку в залі видалений із зали судового засідання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Галька Н.О. та обвинувачений ОСОБА_2 заперечували проти клопотання прокурора, оскільки ОСОБА_2 зареєстрований і фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , домоволодіння перебуває у власності матері. За місцем проживання характеризується задовільно. ОСОБА_2 одружений, мешкає однією родиною із ОСОБА_7 , яка на даний момент проживає разом з трьома дітьми. Також на утриманні знаходяться непрацездатні батьки. На сьогоднішній час має захворювання: хронічний гастрит, артеріальну гіпертензію та захворювання нирок. Тому, просять змінити обвинуваченому ОСОБА_2 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Захисники обвинувачених - адвокати Шипілова С.В. і Котюков С.П. просять вирішити клопотання на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників процесу суд приходить до наступного.

Ухвалою колегії суддів Василівського районного суду від 18.06.2020 року обвинуваченим - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16 серпня 2020 року включно.

Таким чином, у найближчий час спливає строк тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому колегія суддів, діючи відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України зобов`язана вирішити питання доцільності продовження обраного запобіжного заходу - тримання під вартою.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Колегія суддів вважає, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 обрана з урахуванням характеру та тяжкості інкримінованих їм злочинів та даних про особу обвинувачених, що встановлено відповідними ухвалами суду з цих питань.

Відповідними ухвалами суду були встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв`язку з чим тримання обвинувачених під вартою у повній мірі відповідає меті, з якою був застосований і продовжений цей вид запобіжного заходу.

Колегія суддів приходить до переконання, що застосований запобіжний захід відносно обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , а також ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою на даний час обраний з урахуванням характеру та тяжкості інкримінованих їм злочинів, стану здоров`я та особи обвинуваченого.

За таких обставин, є підстави для продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під вартою на 60 днів, тобто до 20 вересня 2020 року включно, оскільки для запобігання встановлених судом ризиків застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження.

При розгляді заявленого клопотання прокурора Петренка В.О., суд також враховує особи обвинувачених, їх вік, сімейний стан, а також стан здоров`я.

При розгляді клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Гальки Н.О. та обвинуваченого ОСОБА_2 про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , колегія суддів приймає до уваги, що він обвинувачується у вчиненні злочину (ч. 3 ст. 187 КК України), який віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років позбавлення волі.

Вищевикладені обставини, а також обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , та покарання, яке йому загрожує, в своїй сукупності свідчать про те, що продовжує існувати ризик переховування від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який був встановлений при прийнятті рішень про обрання та продовження запобіжного заходу.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 тривалий час утримується під вартою (19.05.2017 р.), має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки (одружений, має трьох дітей, двоє з яких неповнолітні: донька - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).Також на його утриманні знаходяться непрацездатні батьки, раніше у силу ст. 89 КК України не судимий.На сьогоднішній час має незадовільний стан здоров`я, а саме такізахворювання: хронічний гастрит, артеріальну гіпертензію та захворювання нирок, що підтверджується довідкою з Філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області від 12 червня 2020 року № 421/ЗП-20.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень прокурора щодо можливості вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення та впливу на потерпілих і свідків обвинувачення, за відсутності належних обґрунтувань та доказів на підтвердження існування таких ризиків, суд розцінює вказане твердження лише як припущення щодо можливої процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 .

Таким чином, ризики вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушеннята незаконного впливу на свідків обвинувачення та потерпілих у цьому кримінальному провадженні (п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

При вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу прокурор не довів, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків.

Доводячи недостатність застосування в даному випадку більш м`яких заходів для запобігання ризику, прокурор вказував на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_2 у разі визнання його винним. Проте, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятої 04 листопада 1950 року та ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, а також практики Європейського суду з прав людини, лише вказані твердження не може бути прийнято до уваги.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 01 червня 2006 року в справі «Мамедова проти Росії», визначено, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою обвинуваченої у правопорушенні особи, така особа завжди має бути

звільнена після затримання та перебувати на волі до початку судового розгляду її справи (див. рішення Суду у справі «Вемгофф проти Німеччини).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 р. у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави для продовження тримання під вартою. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до практики ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» від 24.07.2003, заяви № 46133/99 і 48183/99). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і у таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» від 23.09.2008, заява № 2361/05).

Прокурор Петренко В.О. заперечує проти зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 . Разом з тим, вважає необхідним продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на ризики, які на теперішній час не зникли та не зменшились.

Інші учасники справи просили вирішити клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Гальки Н.О. та обвинуваченого ОСОБА_2 на розсуд суду.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши надані документи та матеріали справи, вважає, що клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Гальки Н.О. та обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а відповідно до ч. 2 п. 4 даної статті, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ст. 181 КПК України - домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання

запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, та повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися у житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Колегія суддів враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності подальшого тримання особи під вартою.

Оцінюючи у сукупності доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 та можливість застосування щодо нього альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, суд враховує, що судовий розгляд по кримінальному провадженню не закінчено. ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи (ч. 3 ст. 187 КК України), а тому тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, на думку суду, свідчить, що ризик можливого переховування від суду, який став підставою обрання щодо обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжує існувати, однак на даний час не є настільки суттєвим, з урахуванням характеристики обвинуваченого, його особистих та соціальних обставин життя, зв`язки з суспільством і тривалість перебування обвинуваченого під вартою (з 19 травня 2017 року).

З огляду на вказані обставини, колегія суддів приходить до висновку про встановлення обвинуваченому цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатись від населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу суду, утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні, носити електронний засіб контролю цілодобово, прибувати за кожною вимогою до суду.

Враховуючи зазначені вище обставини, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , його соціальні зв`язки, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника та обвинуваченого і доцільність зміни обвинуваченому ОСОБА_2 раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з забороною покидати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який буде достатнім на даній стадії кримінального провадження, забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків та буде запобігати ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 331, 350, 372 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора Петренка В.О. - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченим - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 20 вересня 2020 року включно.

Клопотання захисника - адвоката Гальки Н.О. та обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 змінити з тримання під вартою на домашній арештцілодобово строком на шістдесят днів - до 20 вересня 2020 року, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Заборонити ОСОБА_2 залишати місце свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , цілодобово, за виключенням необхідності звернення до медичних закладів та явки до суду.

Покласти на ОСОБА_2 обов`язки, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатись від населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу суду, утримуватися від спілкування з потерпілим і свідками у даному кримінальному провадженні, носити електронний засіб контролю, прибувати за кожною вимогою до суду.

У задоволенні клопотання прокурора Петренка В.О. про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Виконання ухвали суду покласти на Кам`янсько-Дніпровське ВП Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: С.П. Пушкарьова

судді: М.А. Носик

Ю.В. Сидоренко