Рішення № 90624032, 28.07.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5511/20

2-а/357/181/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 липня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Клепач В.А.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 роти 1 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Кравчук Олександра Анатолійовича про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до поліцейського 1 роти 1 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Кравчук Олександра Анатолійовича про скасування постанови, посилаючись на наступні обставини.

30 травня 2020 року поліцейським 1 роти 1 Батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква Управління патрульної поліції у Київський області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Кравчуком Олександро Анатолійович (далі - Відповідач) відносно нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 2607810 (далі - Постанова).

Відповідно до винесеної постанови його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Як зазначено в постанові, він 30 травня 2020 року о 12 год. 01 хв. 48 с. в м. Біла Церква по вул. Сквирське шосе, 236 керуючи транспортним засобом здійснив проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, при цьому перетнувши подвійну суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки, чим порушив п. 8.7.З.Є. ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.

У зв`язку з чим Відповідачем винесено зазначену постанову, в якій зазначено дату розгляду - 30.05.2020, час розгляду 12 год. 04 хв. 18 с. та місце розгляду справи - адресу: Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 236.

Його поставлено в обов`язок сплатити штраф у розмірі 425 грн. Копія Постанови вручена йому після її складання.

Вважає, що вищевказана постанова є протиправною, винесеною з грубими порушеннями вимог чинного законодавства щодо процедури складання, обставини викладені у ній не відповідають фактичним обставинам справи, отже є незаконною, такою, що порушує його права, а тому підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував.

Так, 30 травня 2020 року близько 12 години, він разом зі своєю сім`єю, дружиною ОСОБА_2 та синами: ОСОБА_3 , 2003 року народження, і ОСОБА_4 , 2008 року народження, зібрались їхати до батьків в село. Під час посадки в автомобіль його менший син ОСОБА_5 , який має статус дитини -інваліда підгрупи А (синдром Дауна ), прижав пальці рук правої руки дверима автомобіля, через що почав плакати. З метою надати йому допомогу, прикласти холодне до руки, він поїхав до магазину «Фора», який розташований на відстані 500 м. від його проживання за адресою: АДРЕСА_3. Під`їхавши до вказаного магазину за вказаною адресою та вийшовши з автомобіля він помітив працівників поліції на службовому автомобілі. При спілкуванні з ними останні йому повідомили, що він порушив правила дорожнього руху, а саме здійснив проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, при цьому перетнувши подвійну суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки. Із вказаним він не погодився і повідомив, що йому потрібно дитині надати допомогу, однак вони почали оформляти постанову.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення.

Проте, Відповідачем, вказаних вимог закону дотримано не було, оскільки у Постанові зазначена адреса місця скоєння адміністративного правопорушення і розгляду справи - м. Біла Церква по вул. Сквирське шосе, 236, проте вони фактично знаходились біля приміщення магазину «Фора», який розташований за адресою: м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 260а, а світлофор, на червоне світло якого, зі слів працівника поліції, він проїхав, розташований навпроти будинку № 248 по вул. Сквирське шосе в м. Біла Церква.

Таким чином, відповідачем зазначено в постанові невірно адресу розгляду справи і вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 79 КАС України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

На витребування вказаного доказу, адвокатом скеровано до Департаменту ЖКГ Білоцерківської міської ради адвокатський запит від 09.06.2020 р., відповідь на який на час подачі вказаного позову відсутня.

Крім цього, згідно п.1 Розділу V вказаної Інструкції стягнення за адміністративне правопорушення накладається відповідно до статті 33 КУпАП.

Статтею 33 КУпАП передбачено, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 27 КУпАП, штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 2 статті 122 КУпАП розмір штрафу встановлено не в грошовій одиниці, а в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, а саме тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дійшовши висновку щодо його вини, Відповідач мав визначитися з розміром штрафу в межах санкції частини статті, саме в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, після чого вже зазначити грошовий еквівалент штрафу, натомість, Відповідач призначив покарання, не зазначене в санкції ч.2 ст. 188 КУпАП.

У зв`язку з викладеним, постанова, винесена Відповідачем підлягає безумовному скасуванню.

Зазначена позиція викладена в справі № 428/14328/19 судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду.

Таким чином Відповідачем, було складено незаконну постанову, а обставини, викладені в ній, не відповідають дійсності відповідно до вищезазначеного.

Проси суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАМ № 2607810 від 30 травня 2020 року, винесену поліцейським 1 роти 1 Батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква Управління патрульної поліції у Київський області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Кравчуком Олександром Анатолійович, про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про застосування до ОСОБА_1 , 1981 року народження, адміністративного стягнення за ч. 2 статті 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 гривень 00 копійок, провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити, звільнити його від сплати судового збору та розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін ( а. с. 1-6 ).

Ухвало судді від 10 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського 1 роти 1 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Кравчук Олександра Анатолійовича про скасування постанови було залишено без руху ( а. с. 18-20 ).

Ухалою судді від 22 червня 2020 року відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виликом) сторон ( а. с. 24-25 ).

07 липня 2020 року за вх. № 25394 судом отримано відзив на адміністративний позов, який підписаний представником відповідача Клепач В.А., в якому останній просить суд у позові відмовити в повному обсязі, мотивуючи наступним.

Відповідно до Постанови ОСОБА_1 , 30.05.2020 о 12 год 01 хв у м. Біла Церква, Сквирське шосе, біля будинку 236, керуючи автомобілем «ХЮНДАЙ», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, при цьому перетнувши подвійну суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки, чим порушив п. 8.7.3.е) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 35 Закону України «Про Національну Поліцію» (надалі - Закон) встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі, якщо водій порушив ПДР.

Зокрема, відповідно до п. 2.3.6) ПДР - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановко та вчасно реагувати на її зміну.

Згідно п. 8.7.3.е), ПДР червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП - Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Зауважують, що 30.05.2020 року відповідач перебуваючи в екіпажі патрульної поліції разом зі своїм напарником, здійснюючи патрулювання визначеної території м. Біла Церква, безпосередньо стали свідками вчинення позивачем вищезазначеного адміністративного правопорушення. Крім того сам момент порушення ПДР було зафіксовано на відеореєстратор, розташований в патрульному автомобілі, та під час розгляду справи позивач був ознайомлений із даним відеодоказом та підтвердив факт вчинення ним правопорушення. В поясненнях ОСОБА_7 зазначив, що здійснив поворот ліворуч щоб під`їхати до магазину, а також не заперечував проти вчиненого правопорушення. Розгляд справи було зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського АІ00143, (відеозапис із нагрудної камери поліцейського АІ00143 додається до відзиву). Таким чином вина особи у вчиненні правопорушення на момент розгляду справи є доведеною в повному обсязі.

Також зазначають, що позивач у своєму позові зазначає, що відповідач під час складання Постанови не зазначив жодних відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Таке твердження не відповідає дійсності та спростовується самою постановою, де, зокрема в розділі 9 здійснений відповідний запис.

Звертають також увагу на той факт, що у відповідності до ч. 4 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний надати докази в обґрунтування своїх позовних вимог, щодо підтвердження тих обставин за яких на думку позивача відбулось порушення його законних прав чи інтересів. Такі докази не були додані позивачем, тому його посилання на порушення процедури розгляду справи є безпідставним, зокрема, спростовані записом з нагрудного відео реєстратора з якого відслідковується правомірності притягнення вищевказаного до адміністративної відповідальності з дотриманням вимог чинного законодавства.

Отже, зупинивши вищезазначений транспортний засіб, за порушення водієм вимог п. 8.7.3.е) ПДР, відповідач назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, пояснив водію підставу зупинки. Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем 30.05.2020 року правил дорожнього руху було розглянуто відповідачем на місці вчинення правопорушення. Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем було роз`яснено позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Як видно із відеозапису, доданого до матеріалів справи, позивач підтвердив, що його ознайомили із його правами та ніяких клопотань не заявляв, повторюючи неодноразово що згоден із вчиненням правопорушення і вважає, що має нести за це відповідальність.

Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, відповідач, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн 00 коп. (чотириста двадцять п`ять), що в межах санкції даної статті. Після чого позивача було ознайомлено з винесеною Постановою, та повідомлено йому порядок її оскарження Постанови, та наслідки її невиконання, передбачені ст.ст. 307, 308 КУпАП.

Взявши до уваги викладене вище, відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, отже позов не підлягає задоволенню.

23 липня 2020 року за вх. № 28322 судом отримано від позивача відпоідь на відзив, в якому останній посилався на наступне.

Так, згідно п.1, 2 Розділу IV «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (надалі - Інструкція), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення.

Проте, Відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, оскільки у Постанові зазначена адреса місця скоєння адміністративного правопорушення і розгляду справи - м. Біла Церква по вул. Сквирське шосе, 236, проте вони фактично знаходились біля приміщення магазину «Фора», який розташований за адресою: м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 260а, а світлофор, на червоне світло якого, зі слів працівника поліції, він проїхав, розташований навпроти будинку № 248 по вул. Сквирське шосе в м. Біла Церква.

Вказаний факт, Відповідачем не спростовано у відзиві, а надано докази оптичний диск із відеозаписом, на якому фактично підтверджено відсутність світлофору за адресою: вул. Сквирське шосе, 236, м. Біла Церква.

Також, факт відсутності світлофора за вказаною адресою (м. Біла Церква по вул. Сквирське шосе, 236) підтверджується листом Департаменту ЖКГ Білоцерківської міської ради за № 1038 від 09.06.2020 р., запит на який ним направлявся до подачі вказаного позову та, який доданий до позову, згідно якого: за адресою вул. Сквирське шосе, 236, світлофорний об`єкт не розміщувався, найближчий світлофорний об`єкт розміщено в районі буд. № 248 по вул. Сквирське шосе.

Крім цього, у позовній заяві ним зазначено, що згідно п.1 Розділу V вказаної Інструкції стягнення за адміністративне правопорушення накладається відповідно до статті 33 КУпАП.

Статтею 33 КУпАП передбачено, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 27 КУпАП, штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 2 статті 122 КУпАП розмір штрафу встановлено не в грошовій одиниці, а в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, а саме тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дійшовши висновку щодо його вини Відповідач мав визначитися з розміром штрафу в межах санкції частини статті саме в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, після чого вже зазначити грошовий еквівалент штрафу, натомість, Відповідач призначив покарання, не зазначене в санкції ч.2 ст. 122 КУпАП.

У зв`язку з викладеним, постанова, винесена Відповідачем підлягає безумовному скасуванню.

Відповідачем у відзиві не надано жодного доказу вчинення ним адмінправопорушення за адресою вул. Сквирське шосе, 236, м. Біла Церква та не спростовано законності зазначення суми штрафу у вказаній постанові.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив його задовольнити. На питання суду обгрунтував свої вимоги тим, що оскаржувана постанова повинна бути скасована, так як була складена в порушення вимог ст. 283 КУпАП, а саме в останій не встановлено місця вчинення адміністративного правопорушення, а також в порушенння ч.2 ст. 122 КУпАП, так як повинно бути зазначено розміром штрафу в межах санкції частини статті саме в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, після чого вже зазначити грошовий еквівалент штрафу, що не було зроблено відповідачем.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти вимог позивача, просив суд відмовити позивачу в задовленні вимог повному обсязі, так як оскаржувана постанова винесна у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, при складанні постанови, позивач погоджувався та не заперечував щодо скоєння останнім адміністративного правопорушення. Зазначене підтверджується і доданими відеозаписами.

Суд, вислухвши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оглянувши наданий відповідачем відеозапис, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом 09.06.2020 р., що підтверджується штампом суду ( а. с. 1 ), щодо оскарження постанови від 30.05.2020 р., не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку, оскільки звернувся до суду з адміністративним позовом в межах вищевказаного строку для оскарження.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕАМ № 2607810 від 30.05.2020 року вбачається, що 30.05.2020 року о 12 годині 01 хвилин у м. Біла Церква по вул. Свирське шосе, 236, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем мари «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, при цьому перетнувши подвійну суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки, чим порушив п. 8.7.3.е) Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Прийнято застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф у розмірі 425 гривень.

Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕАМ № 2607810 була винесена 30.05.2020 року поліцейським 1 роти 1 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Кравчук Олександром Анатолійовичем (а. с. 10 ).

Звертаючись до суду з адміністративним позовом позивач просить суд скасувати постанову ЕАМ № 2607810 від 30.05.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, так як при її складанні з боку відповідача були порушені вимоги чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення з боку відповідача надано до суду разом із відзивом відеозапис подій, які мали місце 30.05.2020 року.

Оглянувши в судовому засіданні відеозапис, який був доданий відповідачем до відзиву на аміністративний позов позивача, останній містить відомості про порушення з боку позивача правил дорожнього руху, яке виразилося в проїзді перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, при цьому перетнувши подвійну суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки.

Відомості зазначені у оскаржуваній постанові щодо проїзду позивачем перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора і у оглянутому відеозапису в судовому засіданні є різними.

Крім того, в оскаржуваній постанові відповідача зазначено, що адміністративне правопорушення було вчинено позивачем за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 236, тобто, місце проїзду перехрестя на заборонений сигнал світлофора.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом № 1395 від 07.11.2015 (далі Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбаченого частинами першою, другою, третьою і п`ятою ст. 122 КУпАП.

Як передбачено п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, другою, третьою і п`ятою ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.

Відповідно до п.п. 1, 2, 5 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Отже, в постанові по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху повинно бути зазначено безпосередньо місце вчинення адміністративного правопорушення.

З наданого в якості доказу диск із відеозаписом, який був оглянутий в судовому засіданні, останнім фактично підтверджено відсутність світлофору за адресою: вул. Сквирське шосе, 236, м. Біла Церква.

Також, факт відсутності світлофора за вказаною адресою (м. Біла Церква по вул. Сквирське шосе, 236) підтверджується листом Департаменту ЖКГ Білоцерківської міської ради за № 1038 від 09.06.2020 року, згідно якого: за адресою вул. Сквирське шосе, 236, світлофорний об`єкт не розміщувався, найближчий світлофорний об`єкт розміщено в районі буд. № 248 по вул. Сквирське шосе.

Тому, вищезазначене спростовує доводи відповідача, що позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність саме за адресою: вул. Сквирське шосе, 236, м. Біла Церква.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, вона не містить визначених та обов`язкових реквізитів, передбачених ч. 3 ст. 283 КУпАП та додатком 5 до Інструкції, а саме: не вказано точне місце скоєння правопорушення.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, складаючи оскаржувану постанову з боку відповідача не було встановлено у вдповідності до вимог КУпАП місця вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Крім того, не заслугоують на уваги доводи відповідача, що позивач отримав оскаржувану постанову, підписав її та не заперечував щодо скоєнння адміністартивного правопорушеня.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Підпис водія у постанові про притягнення до адмінвідповідальності не є доказом вини останнього.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року справа №757/2757/16-а, адміністративне провадження №К/9901/6713/18.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно позивача, закриттю.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.

Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про сплату № 30133 від 18.06.2020 року (а. с. 23 ).

Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп. на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 132, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського 1 роти 1 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Кравчук Олександра Анатолійовича про скасування постанови, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕАМ № 2607810 від 30.05.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 гривень ( вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок ).

Апеляційна скарга на судове рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Поліцейський 1 роти 1 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Кравчук Олександр Анатолійович ( адреса місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська. б. 18-А ).

Повний текст судового рішення складено 28 липня 2020 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов