Рішення № 90623938, 14.07.2020, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/84/20

Справа № 356/857/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2020 року Березанський міський суд Київської області в складі:

Головуючого судді Лялик Р. М.

З участю секретаря Настич Н. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Регіональний Охоронний Союз" про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Березанського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до приватного підприємства "Регіональний Охоронний Союз" про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву обґрунтовував тим, що він працював у приватному підприємстві «Регіональний Охоронний Союз» на посаді охоронника з 01.03.2019 року за угодою на виконання робіт по 26.06.2019 року. З 27.06.2019 року був оформлений офіційно та виконував обов`язки начальника зміни охорони. 15.11.2019 року заступив на чергування, що підтверджується копіями з журналу інструктажу і постової відомості. О 20 год. 50 хв. у нього відбулась конфліктна ситуація з керівником охорони ОСОБА_2 в зв`язку з порушенням його прав. По телефону ОСОБА_2 повідомив, що відстороняє ОСОБА_1 від обо`язків начальника зміни, але він продовжував виконувати обов`язки охоронника до 8-00 години 16.11.2019 року. 18.11.2019 року він зателефонував до ОСОБА_2 і йому було повідомлено, що він звільнений. Такі незаконні дії керівництва спричинили різке погіршення стану його здоров`я, він був змушений звернутися до лікаря, де був встановлений діагноз кризовий період артеріальної гіпертензії ( гіпертонічний криз). Після цього на протязі 11 днів він намагався отримати трудову книжку і заробітну плату. Трудову книжку отримав 29.11.2019 року. На його прохання надати копії заяв про прийняття на роботу та звільнення і копію сторінки журналу про отримання трудової книжки з датою її тримання, йому було відмовлено. Заробітна плата надходила на карткові рахунки двох банків, офіційна на карту ПриватБанк, неофіційна на карту ПУМБ. Заробітна плата складала 1100 грн. за зміну ( режим роботи - доба-три, середня за місяць 8250 грн. Виходячи з банківських витягів відповідач йому заборгував за жовтень 2019 року 4869 грн., за 4 чергування в листопаді 2019 року 4400 грн. Загальна сума 9269 грн. Не виплчена заробітна плата за час вимушеного прогулу на момент подання позовної заяви складає 6600 грн. ( 6 чергувань) Вважає, що незаконні дії керівництва спричинили різке погіршення його стану здоров`я, завдали душевних страждань, принизили його честь та гідність, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн. Відтак, просить поновити його на посаді охоронника, стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 9269 грн, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.11.2019 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить 6600 грн., стягнути грошове відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 50000 грн.

29.01.2020 року директором ПП «Регіональний Охоронний Союз» Павлюк Р.В. було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти пред`явленого позову заперечив в повному обсязі, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, вказавши, що зазначене твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки згідно ст.38 Кодексу законів про працю працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Позивачем 01.11.2019 року була написана заява у якій, викладено прохання звільнити його з роботи за власним бажанням з 15.11.2019 року. Наказом № 55-К від 15.11.2019 року було прийнято рішення про звільнення позивача з 15.11.2019 року. З даним наказом позивач був ознайомлений 15.11.2019 року, про що є відповідна відмітка на наказі. Посилання позивача на порушення прав, приниження честі та гідності не відповідають дійсності, оскільки у своїй діяльності ПП «Регіональний Охоронний Союз» керується та діє у спосіб, що передбачений законами України. Жодного порушення зі сторони підприємства не існувало та не існує. Процедура звільнення чітко регламентована ст.38 Кодексу законів про працю та була дотримана, заробітна плата була виплачена у повному обсязі. Враховуючи викладене, в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

12.02.2020 року позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог в якій позивач просив стягнути з ПП «Регіональний Охоронний Союз» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.11.2019 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить 23100 грн., стягнення коштів здійснити шляхом переводу грошових коштів в сумі 82369 грн. з розрахункового рахунку ПП «Регіональних Охоронний Союз» на картковий рахунок ОСОБА_1 « Приватбанк » ( карта для виплат) № НОМЕР_1 .

В судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. Вказав, що позов підтримує в повному об`ємі та наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений по час та місце розгляд у справи.

Дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судприйшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави(ч.1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст.ст. 76-78 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині першій статті 21 КЗпП України зазначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 наказом №55-К від 15.11.2019 року був звільнений з посади охоронника з 15.11.2019 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Твердження позивача про те, що заяви про звільнення за власним бажанням він не писав спростовується наданою відповідачем заявою від 01.11.2019 року. ( а.с. 39).

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до відомостей розподілу витрат ПП «Регіональний Охоронний Союз» з позивачем розрахунок проведено в повному обсязі.

Доказів, які б спростовували вірність нарахування заробітної позивачем не надано та в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, судом встановлена відсутність на момент звільнення позивача заборгованості із заробітної плати, а відтак, права або охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, відповідачем порушені не були.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що належними та допустимими доказами відповідачем доведено під час судового розгляду те, що позивача звільнено у відповідності з вимогами ст.38 КЗпП України на підставі його заяви від 01.11.2019 року, останньому були виплачені всі суми, належні йому при звільненні.

Оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про стягнення працівникові сум, що належать йому при звільненні, а суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, то і в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди також слід відмовити.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.38, 116, 232 КЗпП України, ст.ст.4-5, 12-13, 76-83, 89, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного підприємства "Регіональний Охоронний Союз" про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду через Березанський міський суд протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя Р. М. Лялик