Рішення № 90621393, 27.07.2020, Волноваський районний суд Донецької області

221/4965/19

2/221/142/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року м.Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Безрук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Чемезової Г.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Волноваха цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, вказуючи, що 23.05.2012 року між сторонами укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, станом на 30.04.2019 року утворилася заборгованість в сумі 126 986, 46 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 3774, 32 грн.та заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 23.05.2012 р по 30.12.2018 р. в сумі 123 212, 14 грн, яку представник позивача просив стягнути на користь позивача, а також судовий збір 1921 грн.

Ухвалою від 13.12.2019 року було відкрито провадження у справі, задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до позовної заяви додав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, від його представника надійшла заява, в якій він просив розглянути справу без їх участі, позов задовольнити частково в частині стягнення процентів, з урахуванням базової ставки в розмірі 30 % на рік, оскільки умови щодо підвищення процентної ставки з 01.09.2014 та у 2015 році сторонами не були узгоджені.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, перевіривши відповідність обставин, на яких вони ґрунтуються, нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов відповідних висновків про задоволення у повному обсязі позов в частині стягнення заборгованості за кредитом та часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитним коштами, що підтверджується наступними обґрунтуваннями.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно зі статтею 526, 529 ЦК У країни, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ст. 625 ЦК України передбачає обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу.

Згідно з вимогами ч.1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

З анкети - заяви відповідача на видачу кредиту встановлено, що 23.05.2012 року відповідач звернувся до позивача з заявою на видачу кредиту, з Умовами та правилами надання банківських послуг був ознайомлений та погодився із запропонованими умовами, про що свідчить його підпис на документі. Заява не містить інформації про розмір процентної ставки та умов про її зміну ( а.с.7)

З витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що вони не підписані відповідачем. ( а.с.8, 9-32)

З розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами, частково здійснював погашення боргу, останній платіж він здійснив 07.07.2017 р. ( а.с.5-6)

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) вважає, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без підтвердження того, що відповідач був ознайомлений з конкретними запропонованими позивачем Умовами та правилами банківських послуг, надані позивачем Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки не були підписані відповідачем, тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

З наданих позивачем документів та заяви представника позивача встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит на суму 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач погодився з такими умовами договору, що підтверджується тим, що він отримав кредитні кошти, користувався ними, здійснював часткове погашення кредиту. При цьому, він не заперечував проти наявності та розміру заборгованості за кредитом в розмірі 3 774,32 грн. та наявності заборгованості за процентами виходячи з процентної ставки у розмірі 30 % річних, тому суд вважає, що відповідно до положень ч.1 ст.82 ЦПК України, ці обставини не підлягають доказуванню.

З наданого представником позивача витягу з Тарифів, Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що вони не підписані відповідачем, тому, відповідно до правової позиції Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, не можуть бути частиною укладеного між сторонами кредитного договору на зазначених позивачем умовах, а анкета - заява відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, не містить положень про розмір процентної ставки та про умови її зміни.

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, тому, враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи, що кредитні кошти відповідачем не повернуті, відповідач не заперечує проти позовних вимог в цій частині позову, тому, з урахуванням позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17, позов в частині стягнення заборгованості за кредитом підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

За положеннями статті 1056-1 ЦК України, що діяла в редакції станом на 23.05.2012 року, тобто, на день виникнення правовідносин між сторонами, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Верховний Суд України у Постанові від 14.12.2016 р. у справі 6-2315цс16 визначив, що відсоткова ставка вважається чинною у разі підвищення банком відсоткової ставки у разі дотримання сторонами процедури підвищення відсоткової ставки зокрема, повідомлення позичальника про таку зміну або шляхом укладення додаткової угоди, тому з`ясуванню підлягають дотримання визначеної договором процедури підвищення відсоткової ставки та дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Тобто, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Таку ж позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі 310/80/16-ц.

За правилами частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин згідно із Законом України від 01 грудня 2005 року № 3161-IV) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів із дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, недотримання вимог законодавства у разі, якщо вони встановлені актами цивільного законодавства і є обов`язковими для сторін, має своїм наслідком недійсність будь-якого правочину, що не відповідає такому правилу.

З наведеного випливає, що підвищення в односторонньому порядку позивачем відсоткової ставки суперечить вимогам законодавства щодо заборони такого підвищення без узгодження з іншою стороною договору, тому є недійсним. Відповідно до вищевикладеного, під час вирішення питання про стягнення процентів, суд керується умовами, що розмір процентів за кредитним договором становить 30% на рік.

Виходячи з наведеного, заборгованість за процентами складає: 3774,32 грн. (тіло кредиту) х 30 (% річних) : 100 (% ) : 360 (кількість днів у році 1562 (кількість днів прострочки) = 4 912,91 грн.

Загальна заборгованість за процентами становить: 365,63 грн. ( сума боргу за процентами станом на 31.08.2014 р.) + 4912,91 грн. (за період з 01.09.2014 р. по 30.12.21 р.) = 5 278,53 грн.

Загалом, до стягнення підлягає 3 774, 32 грн. (тіло кредиту) + 5 278,53 грн. (проценти) = 9 052,85 грн.

З урахуванням висновків про часткове задоволення позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню частково судовий збір в сумі 136,95 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.526, 610, 611, 625, 634, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 279, 353, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок № 29092829003111 заборгованість за кредитним договором б/н від 23.05.2012 р. року в розмірі 9 052 (дев`ять тисяч п`ятдесят дві) грн. 85 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 3 774, 32 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 23.05.2012 р по 30.12.2018 р. в сумі 5 278, 53 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в сумі 136 (сто тридцять шість) грн. 95 коп.

Позивач - Публічне Акціонерне Товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: м.Київ, вул.Грушевського, 1 Д, поштовий індекс 01001; код ЄРДПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 13.11.1997 року Волноваським РВ УМВС України в Донецькій області, адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Т.В.Безрук