Рішення № 90621032, 16.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/660

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2020 року м. Київ № 640/18282/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами судового засідання в адміністративній справі за позовом

акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю позивача, відповідача

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (надалі - позивач), адреса: 69006, місто Запоріжжя, вулиця Добролюбова, будинок 20 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - відповідач), адреса: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, в якій позивач просить суд

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2018 року № 0000314613 та № 0000304613, винесені Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 11 червня 2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті. Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що погашення заборгованості позивача по податку на прибуток відбулося за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості за спірний період в тарифах, як було передбачено чинним законодавством України. З огляду на те, що розрахунок позивача з бюджетом здійснювався на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з бюджету, обставини щодо вини позивача, на його думку, не підтверджуються, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з ПДВ.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якій посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2018 року № 0000314613 та № 0000304613, винесених Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, а також безпідставністю заявлених позивачем вимог, зазначив при цьому, що посадові особи уповноваженого органу діяли під час здійснення своїх повноважень у межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

У судових засіданнях представник позивача підтримав аргументи викладені в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши при цьому, що порушення які були встановлені в ході перевірки на дотримання податкового законодавства позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв`язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, 27 грудня 2017 року, відповідно до статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 06 грудня 2017 № 971, укладено договір № 971/1 про організацію взаєморозрахунків між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької облдержадміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства Донецької облдержадміністрації, комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу», приватним акціонерним товариством «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», державним підприємством «Енергоринок».

Предметом зазначеного договору - є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевому бюджету, передбаченого статтею 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», відповідно до порядку та умов надання у 2017 році субвенцій з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 971.

Згідно з пункту 10 Договору № 971/1 сторона остання - АТ «ДТЕК Дніпроенерго» зобов`язана перерахувати кошти до спеціального фонду державного бюджету кошти в сумі 26 951 225,57 грн для сплати погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу. (т. 1 а.с. 31 зворот).

На виконання Договору № 917/1 АТ «ДТЕК Дніпроенерго» платіжним дорученням № 38 від грудня 2017 року перерахувало кошти в сумі 26 951 225,57 грн з казначейського рахунку на свій рахунок, відкритий в системі електронного адміністрування податку на прибуток (т.1 а.с. 34).

10 січня 2018 року Офісом великих платників Державної фіскальної служби було проведено камеральну перевірку ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з питання своєчасності сплати до бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань за 3 квартал 2017 року, визначних в декларації за 3 квартали 2017 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 10 січня 2018 року № 2/28-10-46- 13/00130872.

У висновку акту перевірки податковий орган зазначає про порушення платником податків пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого встановлено факт несвоєчасної сплати до бюджету суми узгодженого грошового зобов`язання з податку на прибуток за 3-ій квартал 2017 року, визначених в податковій декларації з податку на прибуток за три квартали 2017 року у розмірі: 11 600,00 грн із затримкою на 9 календарних днів; 26 951 225,57 грн. із затримкою на 38 календарних днів.

25 січня 2018 року податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0000314613, яким зобов`язано платника податків сплатити штраф у розмірі 5 390 245,11 грн;

- № 0000304613, яким зобов`язано платника податків сплатити штраф у розмірі 1 160,00 грн.

АТ «ДТЕК Дніпроенерго» не погоджуючись з законністю та обґрунтованістю вищезазначених податкових повідомлень-рішень звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України; Податкового кодексу України, у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Статтею 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що перерахування субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання здійснюється за рахунок надходжень до загального фонду державного бюджету податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), реструктуризованих або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань з податку на додану вартість та процентів, нарахованих на суму цих розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань, та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктом 13 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової та вугільної галузей, за механізмом та у порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок погашення заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких належить, зокрема, позивач, здійснюється з урахуванням положень «Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 971.

Вищевказаний Порядок визначає механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання.

З наведеного випливає, чинним законодавством України передбачено умови і порядок погашення податкового боргу з податків надавача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

З приписів даного Порядку вбачається, що субвенція надається з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання за рахунок джерел, визначених у пункті 13 статті 11 та статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».

Згідно пункту 2 Порядку визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 971 перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості підприємств водопостачання Донецької області за електричну енергію перед підприємствами електроенергетичної галузі, що не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до пункту 3 вказаного вище порядку підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами водопостачання (далі - надавачі послуг) та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості можливо лише на підставі договору та шляхом послідовного виконання зобов`язань учасниками розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2017 року позивачем із ГУ Державної казначейської служби України у Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької облдержадміністрації, департаментом житлово-комунального господарства Донецької облдержадміністрації, Комунальним підприємством «Вода Донбасу», Державним підприємством «Енергоринок» та ПАТ «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», укладено договори № 971/1 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 06 грудня 2017 року № 971.

Предметом зазначеного договору - є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевому бюджету, передбаченого статтею 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», відповідно до порядку та умов надання у 2017 році субвенцій з державного бюджету обласному бюджету Донецької області на погашення заборгованості за електричну енергію підприємств водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 971.

Згідно підпункту 2 пункту 12 зазначеного договору сторони зобов`язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Позивачем на виконання договору № 971/1 від 27 грудня 2017 року з метою погашення податкової заборгованості позивачем до ГУ ДКС України у Дніпровській області надано платіжне доручення від 27 грудня 2017 року про перерахування до бюджету 26 951 225, 57 грн в рахунок погашення податкового боргу.

З аналізу викладеного вище випливає, що погашення податкового боргу позивача відбулося на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 971, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав у податкового органу для застосування до позивача вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та ст. 126 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 31 травня 2019 року у справі № 820/4728/17.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд зазначає, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2018 року № 0000314613 та № 0000304613, яким зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 20 % на суму 5 390 245,11 грн та у розмірі 10 % на суму 1 160,00 за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, порушив права акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» як платника податків.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, досліджені судом докази та нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відсутності вини позивача в порушенні граничного строку сплати до бюджету суми самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на прибуток, а тому не вбачає підстав для застосування контролюючим органом штрафних санкцій, визначених у податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2018 року № 0000314613 та № 0000304613.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21 березня 2018 року № 813/919/13-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 817/694/16, від 31 травня 2019 року у справі № 820/4728/17.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Між тим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, внаслідок чого рішення приймається на користь платника податків.

На думку суду, податковий орган, за результатами проведеної перевірки платника податків, обрав для Платника податків найбільш несприятливий підхід, який полягає у необґрунтованому, не підтвердженому жодними доказами, покладанні на нього додаткового фінансового навантаження. Це полягає у тому, що стверджуючі про несвоєчасну сплату зобов`язань, Податковий орган не дослідив та не врахував умови сплати такого зобов`язання, що спричинило негативні наслідки для платника податків (нарахування грошових зобов`язань, ставлення під сумнів податкової репутації, часові, матеріальні витрати).

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Водночас, судова практика вирішення податкових спорів безумовно виходить з презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника податків-достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного адміністративного суду України від 12 серпня 2015 року у справі № К/800/19963/14.

Презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов`язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного адміністративного суду України від 15 вересня 2015 року у справі № К/800/17974/14.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 19 210,49 грн. Відтак, враховуючи, що позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 19 210,49 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2018 року № 0000314613 та № 0000304613, винесені Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Стягнути на користь позивача акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (69006, місто Запоріжжя, вулиця Добролюбова, будинок 20, ЄДРПОУ 00130872) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210 гривень (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (адреса: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, ЄДРПОУ 39440996).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст виготовлено 27.07.2020.