Рішення № 90620599, 28.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28 липня 2020 р. № 520/4483/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1470) (пров. Інженерний,7, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 14321937) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення виплати ОСОБА_1 у день звільнення всіх належних грошових сум;

- зобов`язати Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 06.02.2019 р. по 13.03.2020 р.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем були несвоєчасно здійснені виплати позивачу. При звільненні позивачеві не була виплачена компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій. Ця компенсація відповідачем була сплачена лише 23.01.2020 р. Окрім того, позивачеві при звільненні відповідач також не сплатив індексацію грошового забезпечення. Виплата індексації грошового забезпечення була здійснена відповідачем лише 13.03.2020 р. Вважаючи дії відповідача протиправними, та спираючись на вищевикладене позивач просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі від 13.04.2020 р. була надіслана позивачу та отримана ним 18.04.2020 р.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі від 13.04.2020 р. була надіслана відповідачу та отримана ним 21.04.2020 р.

У відповіді на відзив відповідач зазначив, що приписи ст. 116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпПУ) на правовідносини між військовими частинами та військовослужбовцями не поширюються. До правових відносин між позивачем та відповідачем має застосовуватися спеціальне законодавство. На підставі викладеного просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що спеціальним законодавством відповідальність керівництва військової частини за невиплату або несвоєчасну виплату військовослужбовцю всіх належних сум при звільненні не врегульовано. Тому, керуючись приписами ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС) застосуванню підлягає закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а саме ст.ст. 116 та 117 КЗпП України. Зазначеними статтями передбачено обов`язок відповідача щодо здійснення повного розрахунку із позивачем при його звільненні з військової служби. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №55-ОС від 04.02.2019 року підполковника ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 3 ).

Оскільки відповідачем не була нарахована індексація позивачу та компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, то ОСОБА_1 звернувся із позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року по справі №520/12440/19 в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження-відмовлено. Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (пров. Інженерний, буд. 7, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 14321937) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1470) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05 лютого 2019 року.

Зобов`язано Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1470) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05 лютого 2019 року.

Листом №11/1128/м-7 від 14.02.2020 року Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1470) повідомило позивача про нарахування компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за рішенням суду №520/12440/19 (а.с. 5).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року по справі №520/13490/19 позов - задоволено частково. Був здійснений вихід за межі позову. Визнано протиправною бездіяльність Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1470; ідентифікаційний код - 14321937; місцезнаходження - 61166, Харківська область, місто Харків, пров. Інженерний, б.7) з приводу невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення за період 01.07.2015 р. - 22.12.2015р. та 20.12.2016 р. - 28.02.2018 р.

Зобов`язано Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1470; ідентифікаційний код - 14321937; місцезнаходження - 61166, Харківська область, місто Харків, пров. Інженерний, б.7) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період 01.07.2015 р. - 22.12.2015р. та 20.12.2016р. - 28.02.2018 р.

Визнано протиправною бездіяльність Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2382, 11 прикордонний загін; ідентифікаційний код - 14321883; місцезнаходження - 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Марата, б.16) з приводу невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення за період 23.12.2015 р. - 19.12.2016 р.

Зобов`язано Краматорський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2382, 11 прикордонний загін; ідентифікаційний код - 14321883; місцезнаходження - 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Марата, б.16) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період 23.12.2015р.-19.12.2016р. Позов у решті вимог залишено без задоволення.

Листом №11/1996/м-51 від 16.03.2020 року Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1470) повідомило позивача, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року по справі № 520/13490/19 нарахована індексація грошового забезпечення на період 01.07.2015р. - 28.02.2018 р. у сумі 11309,53 грн. із розрахунку: індексація - 11139,89 грн., військовий збір - 1,5% - 169,64 грн., виплата якої здійснена 13.03.2020 року на вказані реквізити (а.с. 4).

Як вбачається із виписки по картковому рахунку та довідки № 118.290-24-15 від 01.04.2020 року ОСОБА_1 отримав кошти у розмірі 11139,89 грн. 13.03.2020 року.

Вважаючи, що остаточний розрахунок відповідач з позивачем здійснив не при звільненні, а лише 13.03.2020 року, чим порушив права ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям станом на час виникнення спірних правовідносин визначено Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25 березня 1992 року №2232-XII, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони від 07.06.2018 № 260.

Суд зазначає, що відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Разом з тим, вказаними нормативними актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відтак, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм Кодексу законів про працю України є необґрунтованими.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 31.10.2019 у справі 2340/4192/18, від 26.02.2020 № 821/1083/17.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічні висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі 821/1083/17, від 29.04.2020 у справі 821/569/17.

У справі, яка розглядається, позивач у зв`язку з порушенням відповідачем його права на належну оплату праці, що встановлено рішеннями Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року по справі №520/13490/19, від 21.12.2019 р. по справі №520/12440/19, просить стягнути на його користь суму середньомісячного заробітку за час затримки виплати за період з 06.02.2019р. по 13.03.2020р. Оскільки, належні суми грошового забезпечення, компенсацій, позивачу не виплачено в день його виключення із списків частини, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку.

Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Оскільки сторонами жодних довідок

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд, керуючись приписами частини 2 статті 9 КАС України, виходить за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного та, керуючись приписами ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1470) (пров. Інженерний,7, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 14321937) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення виплати ОСОБА_1 у день звільнення всіх належних грошових сум.

Зобов`язати Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 06.02.2019 р. по 13.03.2020 р.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 липня 2020 року.

Суддя Н.А. Полях