Рішення № 90620369, 28.07.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2020 року м. Рівне №460/93/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Д.Є. Махаринця розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства "Добробут" Зарічненської селищної ради доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Комунального підприємства "Добробут" Зарічненської селищної ради (далі позивач - КП «Добробут») до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2019 №0000903305 яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції та збільшена сума грошового зобов`язання з податків та зборів у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на суму 947069,68 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем невірно розраховано суму штрафу відповідно до п.127.1 ст.127 глави 11 Податкового кодексу України, а відтак і невірно розрахована пеня за спірним податковим повідомленням-рішенням, в зв`язку з чим вказане рішення контролюючого органу належить визнати протиправним та скасувати.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року відкрито провадження у справі №460/96/20 за позовом Комунального підприємства "Добробут" Зарічненської селищної ради до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву де заперечив проти задоволення позовних вимог вказав, що факт порушення терміну сплати узгодженого грошового зобов`язання не заперечується позивачем, та враховуючи, що зі спірного податкового повідомлення-рішення можливо встановити його зміст, тому у суду відсутні підстави для задоволення позову і скасування податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Податкове повідомлення рішення від 26.12.2019 року №0000903305 прийняте за результатами планової виїзної документальної перевірки Комунального підприємства «Добробут» Зарічненської селищної ради, код ЄДРПОУ з питань дотримання законодавства щодо правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 09.04.2012 по 30.09.2019.

За результатами даної перевірки складено акт від 05.12.2019 №493/17-00-33-05/38059239.

Документальною плановою виїзною перевіркою документальної Комунального підприємства «Добробут» Зарічненської селищної ради встановлені порушення, зокрема пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.5, пп.168.1.6 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та п. ”а” п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, а саме:

- утриманий та не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на момент підписання акта перевірки склав 244606,49 грн.;

- несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, передбачених пунктом 168.1 статті 168 Кодексу, у випадку коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб.

- неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету в сумі 684686,84 грн., передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу (Таблиця №1), а саме: по терміну сплати до 01.10.2016 – 101547,97грн., 10.10.2016 – 468,61грн., 11.10.2016 – 2436,65грн., 13.10.2016 – 1126,7грн., 20.10.2016 – 24,12грн., 21.10. 2016 – 126,62грн., 26.10.2016 – 2827,57грн., 01.11.2016 – 603,43грн., 08.11 2016 – 1300,78грн., 10.11.2016 – 34,01грн., 14.11.2016 – 1416,76грн., 21.11.2016 – 799,84грн., 23.11.2016 – 199,63грн., 25.11.2016 – 83,30грн., 28.11.2016 – 1839,87грн., 30.11.2016 – 179,23грн., 01.12.2016 – 566,15грн., 06.12.2016 – 47,20грн., 08.12.2016 – 69,42грн., 13.12.2016 – 1842,93грн., 15.12.2016 – 2040,15грн., 21.12.2016 – 95,20грн., 22.12.2016 – 3069,48грн., 23.12.2016 – 2855,56грн., 27.12.2016 - 265,92грн., 30.12.2016 – 849,81грн., 12.01.2017 – 679,40грн., 19.01.2017 – 1822,09грн., 26.01.2017 – 1149,16грн., 27.01.2017 – 464,72грн., 30.01.2017 – 36,08грн., 01.02.2017 – 4963,82грн., 10.02.2017 – 3527,81грн., 20.02.2017 – 54,12грн., 22.02.2017 – 1358,50грн., 27.02.2017 – 1315,97грн., 02.03.2017 – 484,28грн., 03.03.2017 – 1252,05грн., 15.03.2017 – 4705,36грн., 22.03.2017 – 47,00грн., 24.03.2017 – 1161,57грн., 27.03.2017 – 37,60грн., 28.03.2017 – 3023,91грн., 30.03.207 – 905,93грн., 04.04.2017 – 588,86грн., 05.04.2017 – 261,52грн., 07.04.2017 – 3743,62грн., 11.04.2017 – 3135,81грн., 14.04.2017 – 545,01грн., 18.04.2017 – 40,99грн., 21.04.2017 – 1994,22грн., 25.04.2017 – 180,36грн., 28.04.2017 – 6584,97грн., 30.04.2017 – 71,61грн., 10.05.2017 – 86,88грн., 11.05.2017 – 381,56грн., 12.05.2017 – 3782,35грн., 16.05.2017 – 4772,14грн., 17.05.2017 – 46,28грн., 19.05.2017 – 779,74грн., 22.05.2017 – 424,19грн., 23.05.2017 - 590,41грн., 24.05.2017 – 57,84грн., 25.05.2017 – 786,68грн., 26.05.2017 – 96,41грн., 29.05.2017 – 38,56грн., 30.05.2017 – 1372,71грн., 05.06.2017 – 473,80грн., 08.06.2017 – 4857,48грн., 14.06.2017 – 584,81грн., 15.06.2017 – 311,90грн., 16.06.2017 – 389,87грн., 19.06.2017 – 1540,45грн., 20.06.2017 – 6441,99грн., 23.06.2017 – 313,08грн., 27.06.2017 – 167,16грн., 29.06.2017 – 480,59грн., 30.06.2017 – 538,06грн., 03.07.2017 – 167,16грн., 04.07.2017 – 1615,66грн., 05.07.2017 – 31,34грн., 06.07.2017 – 146,27грн., 07.07.2017 – 4088,46грн., 10.07.2017 – 33,43грн., 11.07.2017 – 5332,91грн., 18.07.2017 – 1564,47грн., 19.07.2017 – 651,18грн., 20.07. 2017 – 406,99грн., 21.07.2017 – 547,72грн., 25.07.2017 – 203,50грн., 26.07.2017 – 364,26грн., 28.07.2017 – 1603,78грн., 31.07.2017 – 1020,79грн., 03.08.2017 – 203,50грн., 08.08.2017 – 40,70грн., 09.08.2017 – 4173,62грн., 11.08.2017 – 2645,44грн., 16.08.2017 – 406,99грн., 17.08.2017 - 976,78грн., 18.08.2017 – 226,96грн., 21.08.2017 – 4171,53грн., 29.08.2017 – 459,38грн., 31.08.2017 – 4650,33грн., 06.09.2017 – 204,17грн., 08.09.2017 – 265,42грн., 11.09.2017 – 830,75грн., 18.09.2017 – 1674,17грн., 19.09.2017 – 4248,63грн., 26.09.2017 – 480,68грн., 27.09.2017 – 38,45грн., 28.09.2017 – 115,36грн., 29.09.2017 – 1456,64грн., 02.10.2017 – 2111,42грн., 03.10.2017 – 44,22грн., 04.10.2017 – 57,68грн.,05.10.2017 – 442,22грн., 06.10.2017 – 5959,50грн., 12.10.2017 – 596,04грн., 17.10.2017 – 197,09грн., 18.10.2017 – 167,53грн., 23.10.2017 – 1351,27грн., 25.10.2017 – 5211,20грн., 03.11.2017 – 1468,74грн., 06.11.2017 – 3252,03грн., 07.11.2017 – 4043,69грн., 13.11.2017 – 39,50грн., 15.11.2017 – 148,14грн., 16.11.2017 – 59,26грн., 17.11.2017 – 849,34грн., 20.11.2017 – 879,70грн., 24.11.2017 – 6441,14грн., 05.12.2017 – 237,03грн., 11.12.2017 – 4337,94грн., 15.12.2017 – 3652,42грн., 22.12.2017 – 2860,16грн., 26.12.2017 - 4721,50грн., 02.01.2018 – 2335,72грн., 03.01.2018 – 1582,04грн., 11.01.2018 – 573,71грн., 12.01.2018 – 2846,94грн., 18.01.2018 – 38,21грн., 23.01.2018 – 143,30грн., 29.01.2018 – 887,14грн., 30.01.2018 – 595,70грн., 31.01.2018 – 4404,16грн., 09.02.2018 – 4164,99грн., 19.02.2018 – 152,89грн., 21.02.2018 – 95,53грн., 23.02.2018 – 6294,81грн., 26.02.2018 – 931,44грн., 27.02.2017 – 623,60грн., 28.02.2017 – 3090,85грн., 06.03.2018 – 199,28грн., 07.03.2018 – 5379,73грн., 15.03.2017 – 3511,21грн., 27.03.2017 – 128,22грн., 02.04.2018 – 3783,99грн., 03.04.2018 – 6081,26грн., 05.04.2018 – 1183,55грн., 10.04.2018 – 78,24грн., 17.04.2018 – 3322,71грн., 27.04.2018 – 1639,14грн., 03.05.2018 – 3847,20грн., 05.05.2018 – 4744,71грн., 16.05.2017 – 2837,65грн., 22.05.2018 – 393,756грн., 29.05.2017 – 1859,33грн., 31.05.2018 - 4577,31грн., 08.06.2018 – 4717,42грн., 19.06.2018 – 2357,15грн., 22.06.2018 – 2076,86грн., 27.06.2018 – 519,39грн., 04.07.2018 – 3745,91грн., 06.07.2018 – 4685,66грн., 13.07.2018 – 2082,64грн., 18.07.2018 – 2441,48грн., 02.08.2018 – 6630,06грн., 03.08.2018 – 610,48грн., 10.08.2018 – 4401,88грн., 17.08.2018 – 2310,67грн., 28.08.2018 – 3134,77грн., 30.08.2018 – 3359,54грн., 05.09.2018 – 1934,31грн., 14.09.2018 – 6228,36грн., 21.09.2018 – 4146,86грн. 24.09.2018 – 2466,73грн., 28.09.2018 – 2097,03грн., 03.10.2018 – 4137,24грн., 04.10.2018 – 4526,04грн., 17.10.2018 – 1815,30грн., 18.10.2018 – 105,44грн., 19.10.2018 – 4375,80грн., 31.10.2018 – 5981,60грн., 06.11.2018 – 189,48грн., 07.11.2018 – 6604,31грн., 19.11.2018 – 3572,68грн., 26.11.2018 – 3418,59грн., 29.11.2018 – 2948,33грн., 30.11.2018 – 841,02грн., 04.12.2018 – 29,28грн., 06.12.2018 – 3879,75грн., 12.12.2018 – 359,72грн., 18.12.2018 – 193,62грн., 19.12.2018 – 2660,29грн., 21.12.2018 – 159,95грн., 22.12.2018 – 4961,75грн., 02.01.2019 – 221,96грн., 03.01.2019 – 2098,60грн., 04.01.2019 – 13311,04грн., 23.01.2019 – 359,36грн., 30.01.2019 – 9154,17грн., 05.02.2019 – 1545,43грн., 08.02.2019 – 7303,96грн., 20.02.2019 – 2017,39грн., 28.02.2019 – 16019,83грн., 08.03.2019 – 7232,71грн., 20.03.2019 – 3459,30грн., 29.03.2019 – 10929,64грн., 11.04.2019 – 579,77грн., 12.04.2019 – 7836,17грн., 19.04.2019 – 7069,78грн., 24.04.2019 – 3474,29грн., 26.04.2019 – 3109,09грн., 08.05.2019 – 10383,83грн., 22.05.2019 – 7569,74грн., 31.05.2019 – 1270,25грн., 05.065.2019 – 4696,89грн., 06.06.2019 – 6577,31грн., 14.06.2019 – 2188,29грн., 19.06.2019 – 2710,38грн., 21.06.2019 – 4215,66грн., 03.07.2019 – 8052,50грн., 08.07.2019 – 7432,72грн., 18.07.2019 – 1530,52грн., 22.07.2019 – 1548,92грн., 31.07.2019 – 11985,75грн., 06.08.2019 – 7168,17грн., 21.08.2019 – 1864,33грн., 27.08.2019 – 20,85грн., 08.08.2019 – 212,67грн., 29.08.2019 – 567,12грн., 30.08.2019 – 8656,17грн., 06.09.2019 – 7089,30грн., 11.09.2019 – 333,60грн., 12.09.2019 – 1768,09грн., 13.09.2019 – 20,85грн., 18.09.2019 - 814,57грн., 20.09.2019 – 2606,27грн., 24.09.2019 – 4720,06грн., 30.09.2019 – 2547,99грн.

Пеня згідно пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями позивачем - КП «Добробут» самостійно не нараховувалась.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу платниками податку є:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Згідно із ст.14 п.1 пп.180 Податкового кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

В статті 163 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Також, статтею 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Так, пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу, а ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (пп.1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу).

Відповідно до п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку. За правилами пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп.14.1.156 Податкового кодексу).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 Податкового кодексу).

Статтею 31 п.1 Податкового кодексу визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пунктом 54.2 ст.54 Податкового кодексу визначено, що грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформоване та вручене оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.12.2019 року №0000903305 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб – за грошовим зобов`язанням – 244606,49 грн., за штрафними санкціями – 602424,05 грн. та пені – 100039,11 грн.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 110.1 статті 110 Податкового кодексу України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п.36.3 ст.36 Податкового кодексу України).

У підпункті 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки. Порядок нарахування пені, визначений статтею 129 Податкового кодексу України.

Положеннями ст.127 Податкового кодексу України встановлюються санкції, як міра відповідальності, яка покладається на податкового агента, саме на несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу.

При цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених ст.127 Податкового кодексу України, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, (ненарахування, неутримання та/або несплата податків), протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.

Суд зазначає, що правову позицію щодо відповідності таких дій контролюючого органу приписами статті 127 Податкового Кодексу України сформовано у постанові Верховного Суду від 02 березня 2018 року у справі справа №820/6196/16 (К/9901/2250/17).

Відповідно до підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Кодексу

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

В силу пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені для місячного податкового періоду Податковим кодексом України

Відповідно до підпункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином контролюючим органом обґрунтовано застосовано штрафні санкцій, передбачені п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України виходячи із кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена у постанові від 14.02.2020 року по справі №817/1272/18 кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності відповідно до статті 127 ПК України є порушення саме податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету.

Суд зазначає, що позивачем невірно наведений алгоритм розрахунку штрафних санкцій зазначивши лише суму утриманого та не перерахованого до бюджету податкового зобов`язання 244606,49 грн., та не враховано, що відповідачем в ході перевірки (таблиця 1 акту перевірки арк.9-17 акту) та графа 7 розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення встановлено факт не перерахованого податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходів на користь платників податків в розмірі 559085,99 грн., з яких розраховано штраф у розмірах 25, 50 та 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до приписів Верховного суду що викладена у постанові від 14.02.2020 року по справі №817/1272/18 нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, як визначено статтями 127, 168 ПК України, є обов`язком платника податків. При цьому подальша сплата такого податку після факту виплати доходу не може нівелювати цей обов`язок.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не спростовано ні факти порушень законодавства, що викладені в акті перевірки як носію доказової бази, ані правомірність розрахунку штрафних санкцій, наведених в розрахунку до податкового повідомлення-рішення.

Стосовно суми пені визначеній у спірному податковому повідомленні-рішенні то суд зазначає наступне.

В силу приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Відповідно до п.п.129.1.1. п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Фактично пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань, які не сплачені у визначені законодавством строки.

Факт несплати позивачем як податковим агентом у встановлений законом строк належних до перерахування сум податку позивачем не спростовується.

Саме положеннями п.п.129.1.1. п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України керувався контролюючий орган при нарахуванні пені, оскільки остання розраховувалася саме контролюючим органом за результатами перевірки, а відтак і правомірний розрахунок її виникнення.

Відповідно до п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Щодо покликання позивача про зазначення норми пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України замість норми пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні то суд зазначає, що Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, яким передбачена форма «Д» податкового повідомлення-рішення, затверджений наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №124/28254 від 22 січня 2016 року.

Як встановлено судом останні зміни до вказаного Порядку були внесені наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» №658 від 21.07.2017 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України за №1021/30889 18 серпня 2017 року.

Отже, зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII, не враховані на даний час у Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Судом враховано той факт, що відповідач позбавлений можливості вносити зміни до затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204 форми податкових повідомлень-рішень.

Додатково суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній в постанові №802/1198/16-а від 06.08.2018 року визначено, що окремі недоліки, допущені податковим органом при оформленні податкового повідомлення-рішення не впливають на факт доведеності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту видається можливим чітко встановити його зміст (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли окремі елементи спірного рішення є недотриманими.

Отже, враховуючи те, що зі спірного податкового повідомлення-рішення можливо встановити його зміст та враховуючи наявність в матеріалах справи розрахунку пені, а факт порушення терміну сплати узгодженого грошового зобов`язання не заперечується позивачем, таке податкове повідомлення-рішення слід розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно з вимогами частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зауважує, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача – суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездільності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На думку Рівненського окружного адміністративного суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності своїх дій та оскаржуваного рішення виконано та доведено їх правомірність й обґрунтованість з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Добробут" Зарічненської селищної ради до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2019 №0000903305 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 28 липня 2020 року.

Суддя Д.Є. Махаринець