Рішення № 90620210, 27.07.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2621/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ДКСУ у Полтавській області/ про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, що виражена у невиконанні рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2018 року по справі №532/2049/l7, зміненого постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року по справі №532/2049/17, щодо стягнення з Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на правову допомогу в розмірі 5632,40 грн;

- зобов`язання Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області виконати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2018 року по справі №532/2049/17, яке змінене постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року по справі №532/2049/17, та стягнути з Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на правову допомогу в розмірі 5632,40 грн та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невиконання рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2018 року по справі №532/2049/17, зміненого постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року по справі №532/2049/17, за період з 23 листопада 2018 року і до моменту виплати /а.с.1-9/.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем у строк, встановлений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", не виконано рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2018 року у справі №532/2049/17, яке змінене постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі №532/2049/17. Обов`язок відповідача щодо виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган (в даному випадку -орган Пенсійного фонду України), є безумовним та не може залежати від наявності в органах Казначейства відкритих рахунків Пенсійного фонду України. Оскільки рішення суду не виконане, позивач має право на компенсацію в розмірі трьох відсотків річних та інфляційних витрат відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 38-42/ зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки орган Казначейства відповідно до наданих йому повноважень здійснює виконання рішень судів у порядку черговості надходження виконавчих документів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040. Виконавчий лист Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2018 року по справі №532/2049/17 підлягає виконанню у третю чергу, відтак виплата заборгованості на користь позивача за цим виконавчим листом може бути здійснена лише у встановленому порядку та з дотриманням сформованої черги, порушення якої спричинить порушення принципу рівності стягувачів перед законом. Виплата компенсації за порушення строку виконання рішення суду про стягнення коштів може бути виплачена лише після фактичного виконання судового рішення, яке перебуває на виконанні в органі державного казначейства.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2018 року у справі №532/2049/17 /а.с.14-16/ позов ОСОБА_1 до Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання рішень неправомірними та зобов`язання вчинити дії задоволено: визнано неправомірним та скасовано рішення Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 48 від 26 жовтня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; визнано неправомірним та скасовано рішення Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 22 від 22 червня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язано Кобеляцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із 08 червня 2017 року; стягнуто із Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь держави 1762 грн судового збору; стягнуто із Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судових витрат на правову допомогу в розмірі 185 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі №532/2049/17 /а.с.17-19/ рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2018 року у справі № 532/2049/17 змінено та викладено абзац 6 резолютивної частини у наступній редакції: "Стягнути із Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на правову допомогу в розмірі 5632,40 грн"; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

19 червня 2018 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області видано виконавчий лист №2-а/532/7/2018 /а.с. 20/, згідно якого 28 квітня 2018 року Харківський апеляційний адміністративний суд, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання рішень неправомірними та зобов`язання вчинити дії, постановив стягнути із Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на правову допомогу в розмірі 5632,40 грн.

ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної казначейської служби України у Кобеляцькому району Полтавської області із заявою про виконання судового рішення від 23 серпня 2018 року (вх.№856/01-16 від 23 серпня 2018 року) /а.с.21, 43/, в якій просив прийняти до виконання виконавчий лист, виданий Кобеляцьким районним судом Полтавської області 16 червня 2018 року у справі №532/4049/17, та вчинити дії по стягненню із Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на його користь понесені ним судові витрати на правову допомогу в розмірі 5632,40 грн.

Управління Державної казначейської служби України у Кобеляцькому району Полтавської області звернулось до Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із листом "Щодо безспірного списання коштів" №02-43/1047 від 27 серпня 2018 року /а.с. 48/, в якому повідомило про надходження на адресу управління Казначейства 22 серпня 2018 року виконавчого листа №532/2049/17 від 19 червня 2018 року про стягнення із Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на правову допомогу в розмірі 5632,40 грн та просило відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №45 від 30 січня 2013 року) повідомити про актуальність здійснення такого стягнення та вжити заходи щодо погашення заборгованості, встановленої рішенням суду.

Листом Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №6376/08 від 29 серпня 2018 року /а.с. 47/ повідомлено Управлінню Державної казначейської служби України у Кобеляцькому району Полтавської області (вх. 870/01-16 від 30 серпня 2018 року) про те, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі №532/2049/17 є чинною та актуальною. Судові витрати на правову допомогу не сплачено у зв`язку з відсутністю фінансування коштів за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3504040.

Згідно з Висновком заступника начальника відділу надходжень та видатків Управління Державної казначейської служби України у Кобеляцькому району Полтавської області №1 від 03 вересня 2018 року, затвердженим в.о начальника Управління Державної казначейської служби України у Кобеляцькому району Полтавської області /а.с. 46/, за результатами розгляду виконавчого листа, виданого Кобеляцьким районним судом Полтавської області 16 червня 2018 року у справі №532/4049/17, та наданих документів встановлено, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року набрала законної сили та виконання постанови суду не зупинено (не відстрочено), виконавчий лист відповідає чинному законодавству і наданий до відповідного органу, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів - 23 листопада 2018 року.

У зв`язку з неможливістю виконання судового рішення про стягнення коштів з рахунків боржника згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №45 від 30 січня 2013 року), Управлінням Державної казначейської служби України у Кобеляцькому району Полтавської області супровідним листом №02-43/1066 від 03 вересня 2018 року "Щодо виконання судового рішення" (вх. 325/14-15 від 06 вересня 2018 року) /а.с.45/ надіслано до Головного управління Державної казначейської служби у Полтавській області пакет документів ОСОБА_1 по справі №532/2049/17 для подальшого виконання за бюджетною програмою КПКІ 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою".

Адвокат Борзовець Олександр Володимирович, який здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області із адвокатським запитом №28 від 28 квітня 2020 року /а.с.23/, в якому просив повідомити про причини невиконання виконавчого листа, виданого Кобеляцьким районним судом Полтавської області 16 червня 2018 року у справі №532/4049/17.

Листом Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області №4-23/2/908 від 07 травня 2020 року /а.с. 24, 44/ адвокату ОСОБА_2 повідомлено, що в Управлінні казначейства у Кобеляцькому районі відсутні відкриті рахунки на ім`я Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, а тому Управління казначейства у Кобеляцькому районі позбавлене можливості здійснити безспірне списання коштів з боржника. Відтак, виконавчий лист, який виданий Кобеляцьким районним судом Полтавської області 16 червня 2018 року у справі №532/4049/17, підлягає виконанню за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою" згідно встановленої черговості виконання таких рішень суду та в межах коштів за бюджетною програмою, виділених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо невиконання рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2018 року у справі №532/2049/l7, зміненого постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі №532/2049/17, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Нормативно-правовим актом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (у редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною другою статті 6 цього Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Підпунктом 1 пункту 9 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України №2456-VI від 08 липня 2010 року установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

При цьому особливості виконання судових рішень центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, визначені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VI /далі - Закон №4901-VI/.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема державний орган.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Пунктом 9 вказаного Положення встановлено, що Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників /далі - Порядок № 845/, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

За визначенням, наведеним у пункті 2 цього Порядку, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

За приписом пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Порядку № 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, а відповідно до підпункту 4 пункту 5 цього ж Порядку під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів та за результатами їх виконання.

Пунктом 6 Порядку № 845 встановлено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету). До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Відповідно до пунктів 24 та 25 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Якщо боржник обслуговується централізованою бухгалтерією, зазначені документи подаються до органу Казначейства, в якому відкрито рахунки відповідної бюджетної установи, при якій створена така централізована бухгалтерія (далі - централізоване обслуговування боржника).

Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника: за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України; із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору; поштових послуг під час здійснення переказу коштів із соціальних виплат, передбачених державним бюджетом на відповідний рік (у тому числі пенсій всіх видів та поштових послуг з доставки та виплати сум компенсаційних виплат); за видатками спеціального фонду відповідного бюджету на оплату праці та нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв; з рахунків із спеціальним режимом використання; за рахунок позик/грантів за міжнародними договорами; у випадку, встановленому абзацом другим пункту 30 цього Порядку.

У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

У силу пункту 31 Порядку № 845 у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Якщо у боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.

Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи. Безспірне списання коштів здійснюється з моменту відкриття відповідних асигнувань.

Відповідно до пункту 33 Порядку № 845 у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.

Згідно з пунктом 34 цього Порядку у разі невиконання боржником зазначених вимог орган Казначейства може застосувати заходи впливу відповідно до Бюджетного кодексу України.

З огляду на викладені норми чинного законодавства, у спірних правовідносинах саме на територіальний орган Державного казначейства України покладено обов`язок виконати рішення суду про стягнення коштів з боржника шляхом їх безспірного списання, а боржник, у свою чергу, зобов`язаний щомісяця повідомляти орган Казначейства про заходи, які ним вжиті з метою виконання судового рішення.

Разом із тим, матеріали справи не містять ані доказів на підтвердження відсутності відкритих асигнувань (коштів на рахунках) за визначеним органом Казначейства кодом класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється безспірне списання коштів, або їх недостатності для виконання судового рішення до кінця бюджетного періоду, ані доказів на підтвердження щомісячного надсилання боржником повідомлення про вжиті ним заходи з метою виконання судового рішення, ані доказів застосування до боржника заходів впливу.

Процедура безспірного списання коштів з державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів визначена пунктами 47- 52 Порядку № 845.

Так, згідно з пунктом 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Отже, безспірне списання коштів за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів здійснюється у разі неможливості здійснити таке списання відповідно до пункту 25 Порядку № 845.

Суду не надано доказів, які б свідчили про неможливість здійснення безспірного списання коштів з рахунку боржника (Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області) відповідно до пункту 25 Порядку № 845.

Згідно з пунктом 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

Станом на дату розгляду судом цієї справи тримісячний строк перерахування коштів сплинув 23 листопада 2018 року, проте у вказаний строк грошові кошти на користь позивача не перераховано, що не заперечується відповідачем.

В обґрунтування поважності причини невиконання виконавчого листа №532/2049/17, виданого Кобеляцьким районним судом Полтавської області 19 червня 2018 року, відповідач посилався на встановлену пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" третю чергу погашення заборгованості позивача та на відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

При цьому документів, що підтверджують включення виконавчого листа №532/2049/17, виданого Кобеляцьким районним судом Полтавської області 19 червня 2018 року, до загальної черговості виконання судових рішень суду не надано.

Відповідно до додатку до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" по Програмі 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" передбачено 500,00 млн грн.

Відповідно до додатку до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" по Програмі 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" передбачено 600,00 млн грн.

Відповідно до додатку до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" по Програмі 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" передбачено 600,00 млн грн.

Також суду не надано відомостей про здійснення у 2018-2020 роках погашення заборгованості за рахунок програми 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" та документів, що підтверджують не настання черги виконання виконавчого листа №532/2049/17, виданого Кобеляцьким районним судом Полтавської області 19 червня 2018 року, у вказаний період.

З правовою позицією відповідача про те, що відсутність відповідних бюджетних призначень може бути легітимною підставою для невиконання відповідачем у законодавчо встановлений строк покладених на нього функцій, пов`язаних з виконанням рішень судів, у тому числі тих, що стосуються позивача, суд не погоджується з наступних мотивів.

Обов`язковість судових рішень гарантується статтею 129-1 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини.

Остання у силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права.

Зокрема, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Суд вважає, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу до зазначеної Конвенції. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Згідно рішення у справі "Ромашов проти України": саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції.

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі "Шмалько проти України").

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України").

Отже, підсумовуючи наведені позиції Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах. Відповідно судове рішення, що набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у встановлений законом строк.

Суд вважає, що встановлення пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" черги погашення заборгованості не може слугувати достатньою правовою підставою для порушення законодавчо встановленого строку виконання судового рішення. Вказана норма не встановлює жодних винятків для недотримання припису частини четвертої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" щодо тримісячного строку для перерахування стягувачу коштів, а тому підлягає застосуванню виключно у системному взаємозв`язку із зазначеним законодавчим положенням.

Крім того, відповідно до пункту 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

При цьому відповідач, посилаючись на відсутність та недостатність відповідних бюджетних призначень, не надає суду жодних доказів на підтвердження вжиття ним заходів щодо подання протягом 10 днів з дня надходження виконавчого листа Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Таким чином, відповідач всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України як суб`єкт владних повноважень не довів суду наявність у нього об`єктивно непереборних обставин, що стали перешкодою для виконання виконавчого листа №532/2049/17, виданого Кобеляцьким районним судом Полтавської області 19 червня 2018 року, у встановлений законом строк.

Зважаючи на положення частини четвертої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд доходить висновку, що відповідачем порушено граничний строк виконання виконавчого листа №532/2049/17, виданого Кобеляцьким районним судом Полтавської області 19 червня 2018 року, що свідчить про бездіяльність відповідача.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області щодо невиконання виконавчого листа №532/2049/17, виданого Кобеляцьким районним судом Полтавської області 19 червня 2018 року про стягнення із Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на правову допомогу в розмірі 5632,40 грн, та зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області виконати виконавчий лист №532/2049/17, виданий Кобеляцьким районним судом Полтавської області 19 червня 2018 року про стягнення із Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на правову допомогу в розмірі 5632,40 грн, а тому позовні вимоги у відповідних частинах підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити компенсацію за невиконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 50 Порядку № 845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Отже, компенсація виплачується Казначейством після погашення заборгованості за рішенням суду.

Оскільки виплата позивачу основної заборгованості за виконавчим листом №532/2049/17, виданим Кобеляцьким районним судом Полтавської області 19 червня 2018 року, наразі не здійснена, суд доходить висновку, що позовна вимога про нарахування та виплату компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів є передчасною, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №816/2089/17.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

У прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про стягнення на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу, яка надана ОСОБА_2 на підставі ордеру серії ПТ № 181653 від 19 травня 2020 року /а.с. 30/.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої - п`ятої статті 134 вказаного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною першою статті 138 КАС України передбачено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з частинами третьою та дев`ятою статті 139 згаданого Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами /частина шоста статті 134 КАС України/.

За подання позову до суду позивач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги №01 від 15 травня 2020 року /а.с.26-27/; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 , виданим на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області №5 від 26 березня 2019 року /а.с.25/; розрахунком наданої правничої допомоги за договором №01 від 15 травня 2020 року /а.с.28/; актом прийому-передачі виконаних робіт за договором №01 від 15 травня 2020 року /а.с.29/; квитанцією №01 від 19 травня 2020 року /а.с. 31/.

З огляду на те, що наданими документами підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а відповідачем клопотання про зменшення цих витрат відповідно до частини шостої статті 134 КАС України не заявлено, суд доходить висновку про наявність підстав для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову та понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3500,00 грн.

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору на підставі статті 139 КАС України.

Клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписом вказаної норми покладення такого зобов`язання на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач після набрання рішенням суду законної сили буде ухилятися від вчинення дій на виконання цього судового рішення.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (вул. Шевченка, буд. 1, м. Полтава, 36011, ідентифікаційний код 37959255) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (вул. Шевченка, буд. 1, м. Полтава, 36011, ідентифікаційний код 37959255) щодо невиконання виконавчого листа №532/2049/17, виданого Кобеляцьким районним судом Полтавської області 19 червня 2018 року про стягнення із Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на правову допомогу в розмірі 5632,40 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (вул. Шевченка, буд. 1, м. Полтава, 36011, ідентифікаційний код 37959255) виконати виконавчий лист №532/2049/17, що виданий Кобеляцьким районним судом Полтавської області 19 червня 2018 року, про стягнення із Кобеляцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на правову допомогу в розмірі 5632,40 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (вул. Шевченка, буд. 1, м. Полтава, 36011, ідентифікаційний код 37959255) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень нуль копійок).

Відмовити у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк