Рішення № 90620083, 27.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3458/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТАЙМ" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТАЙМ" з позовною заявою до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500030/2020/000008/2 від 21.02.2020 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.02.2020 року №UA500030/2020/00023..

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що між ТОВ «РЕСТАЙМ» та Компанією «XIAMEN JUNDA IMPORT & EXPORT CO., LTD» (Китайська нпродна республіка) (продавець) укладений зовнішньоекономічний контракт №JMТ-20011, за яким продавець зобов`язується продати товар (жіноче і чоловіче взуття), а покупець прийняти та оплатити товар згідно з інвойсом (що підготовлений на підставі Заказу (ордера) покупця), що додаються до кожної окремої поставки товару та є невід`ємною частиною дійсного контракту. Кількість, ціну та якість товару буде вказано в інвойсі, що додаються до кожної окремої поставки товару.

На виконання умов зазначеного контракту та з метою здійснення митного оформлення товару китайським контрагентом було передано позивачу відповідний інвойс від 03.12.2019 року № JMТ-20011 з посиланням на контракт №JMТ -20011 від 19.11.2019 року, яким узгоджено поставку товару - капці (повсякденне взуття), жіночої та чоловічої статі, різного розмірного ряду та кольору, на загальну суму 56975, 76 дол.США. товар поставлено на умовах CIF, порт Одеса, що відповідає умовам контракту. (Інкотермс 2010).

Позивач зазначає, що підприємством до митного органу були надані всі документи, перелік яких передбачений ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт, інвойс, копія митної декларації відправлення від 14.01.2020 №370920200000001880 та інші товаросупровідні документи. Митна вартість товару була визначена декларантом за основним методом. Проте, за твердженнями позивача, після обробки електронної митної декларації співробітником Одеської митниці Держмитсужби було повідомлено про необхідність надання додаткових документів у звязку з тим, що в поданих документах втсанволено розбіжності.

Представник позивача зазначає, що на вимогу відповідача позивачем були подані до митного органу додаткові документи, які повністю невілювали усі підозри митниці. Проте, нзважаючи на надання додаткових документів відповідач зазначив, що додаткові документи не зясовують раніше виявлені розбіжності. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 МКУ, які б усунули встановлені розбіжності. Проте, незважаючи на достатній обсяг документів, які були в розпорядженні митного органу, відповідач не погодився з митною вартістю товару, визначеною позивачем, 21.02.2020 року відповідачем було ухвалено рішення № №UA500030/2020/000008/2 про коригування митної вартості товарів та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2020/00023.

Також представник позивача зазначає, що рішення митного оргнау не відпвідає нормам чинного законодавства оскільки не містить жодних пояснень та докладної інформації, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості товару і така інформація документально не була підтверджена.

Разом з цим, предстанвик позивача зауважує на тому, що час що минув з моменту проведення розмитнення подібного (аналогічного) товару, що був використаний відповдіачем для коригування митної вартості товару позивача, є значним і не є максимально наближеним до часу розмитнення товару позивача, що також є грубим порушенням ст. 60 МК України.

Крім того, представник позивача вказує, що загальні посилання на норми МК України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави для незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обгрунтованості прийнятого субєктом владних повноважень рішень.

З наведених підстав позивач вважає Рішення про коригування та Картку відмови протиправними у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 19.05.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.

09.06.2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що Одеська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UA500030/2020/000008/2 від 21.02.2020 року, картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500030/2020/00023 від 21.02.2020 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТАЙМ».

З метою всебічного та об`єктивного розгляду справи, судом досліджено матеріали адміністративної справи, обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та докази, якими він обґрунтовується, і встановлено наступне.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «РЕСТАЙМ» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.10.2015 року за номером 15561020000056312 та відповідно даних зазначеного реєстру основним видом економічної діяльності підприємства є оптова торгівля одягом та взуттям (а.с. 43-44).

01 листопада 2019 року між ТОВ «РЕСТАЙМ» (покупець) та Компанією «XIAMEN JUNDA IMPORT & EXPORT CO., LTD» (Китайська народна республіка) (продавець) укладений зовнішньоекономічний контракт №JМТ-20011, за яким продавець зобов`язується продати товар (жіноче і чоловіче взуття), а покупець прийняти та оплатити товар згідно з інвойсом (що підготовлений на підставі Заказу (ордера) покупця), що додаються до кожної окремої поставки товару та є невід`ємною частиною дійсного контракту. Кількість, ціну та якість товару буде вказано в інвойсі, що додаються до кожної окремої поставки товару. Товар повинен відправлятися продавцем за адресою покупця з повідомленням, із зазначенням його кількості, асортименту та вартості, вказаної в інвойсі, що додається до кожної окремої поставки товару. Загальна сума контракту складає 56985,76 дол. США (а.с. 21-24).

Відповідно до п. 2.3, 3.3 зовнішньоекономічного контракту №JMТ-20011 від 01 листопада 2019 року, ціни включають вартість експортного пакування та маркування, страхування та фрахту до м. Одеси. Товар постачається продавцем на умовах CIF, порт Одеса (Інкотермс 2010).

Відповідно до умов зазначеного контракту на митну території України поставлений товар - взуття повсякденне, чоловіче, жіноче, типу «капці», вага брутто 12895,25 кг, вага нетто 10659,57 кг, кількість коробок 1645.

З метою здійснення митного оформлення товару, 21.02.2020 року декларантом до Одеської митниці Держмитслужби подана митна декларація №UA500030/2020/202203, в якій митна вартість визначена за основним методом за ціною контракту №JМТ-20011 від 01.11.2019 року, та документи, які підтверджують вартість товару, зокрема, зовнішньоекономічний контракт №JMТ-20011 від 01.11.2019 року, інвойс № JMТ-20011 від 03.12.2019 року, пакувальний лист, накладна ХІА0446372 від 09.01.2020 року, копія митної декларації відправника від 14.01.2020 року №370920200000001880.

21.02.2020 року Відповідачем було ухвалено рішення №UA500030/2020/000008/2 «Про коригування митної вартості товарів» та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2020/00023 від 21.02.2020 року.

У рішенні Відповідачем зазначено наступне.

У поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема:

1) відповідно п.3.3, 7.1 зовнішньоекономічного контракту від 19.11.19 №JMТ-20011 поставка товарів здійснюється на умовах CIF - порт Одеса згідно з міжнародними правилами Інкотермс-2010, відповідно до яких, на продавця покладено обовязок із здійснення страхування товарів. Проте, страхові документи, які відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МКУ в даному випадку мали бути подані, декларантом надані не були;

2) відповідно до пункту 2.4 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу товарів від 19.11.2019 № JMТ-20011 продавець серед інших повинен передати продавцю сертифікат походження форми А, який декларантом наданий не був;

3) митна декларація країни відправлення від 14.01.2020 №370920200000001880 містить значні розбіжності із товаросупровідними документами та комерційними документами (вартість товарів, загальна вага брутто та нетто товарів, кількість місць, реквізити коносаменту та контракту, номер контейнера) та імовірно стосується іншої поставки товарів.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанта було зобов`язано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів;

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

4) страхові документи, якщо здійснювалось страхування;

5) банківські та платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

6) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову, відповідно до ст. 254 МКУ.

Митним органом також було розяснено, що відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

На запит щодо надання додаткових докуентів декларантом були надані лише наступні: прайс-лист виробника товарів від 09.11.19 б/н, страховий поліс від 09.01.2020 року №PYIE202035020592Е00277 та копію митної декларації Китайської Народної Республіки від 03.01.2020 №370920200000000222, але без перекладу на українську мову.

Отже, декларантом не подано всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої - четвертої статті 53 МКУ, які б усунули розбіжності, що були встановлені під час аналізу наданих разом із МД документів.

Листом від 21.02.2020 року б/н декларантом проінформовано про неможливість надання митному органу всіх документів на запит щодо надання додаткових документів.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України, у випадку якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України. Згідно із статтею 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Митним органом з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК АСМО «Інспектор» ЄАІС Держмитслужби. У митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, але наявна інформація щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами (МД від 12.03.2019 №UA5000020/2019/002813, МД від 29.08.2019 №UA100010/2019/348350)

Отже, з дотриманням вимог та застережень щодо застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що зазначені у статтях 60 та 61 МКУ за основу береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, митне оформлення яких вже здійснено - 2,01 дол. США за пару.

Вважаючи протиправними вищезазначені Рішення про коригування митної вартості та Картку відмови позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України)

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не подані всі документи, які підтверджують митну вартість товару.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.3, 3.3 зовнішньоекономічного контракту №JMТ-20011 від 01 листопада 2019 року, ціни включають вартість експортного пакування та маркування, страхування та фрахту до м. Одеси. Товар постачається продавцем на умовах CIF, порт Одеса (Інкотермс 2010). Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А3, Б3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).

Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

При цьому, сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на пакування, маркування, страхування та фрахту входять до ціни товару.

Разом з тим, позивачем на вимогу митного органу серед додаткових документів поданий страховий поліс №PYTE202035020592E00277, в якому вказані реквізити контракту №JMТ-20011, кількість коробок з взуттям, дата страхування 09.01.2020 року, тощо.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до умов контракту № JMТ-20011 постачання товарів здійснювалось на умовах CIF, порт Одеса, тобто страхувальником є продавець, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що ненадання страхових документів є підставою для неприйняття заявленої декларантом митної вартості товару.

Стосовно того, що відповідно до пункту 2.4 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу товарів від 19.11.2019 № JMТ-20011 продавець серед інших повинен передати покупцю сертифікат походження форми А, який декларантом для митного орформлення товару наданий не був, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої та шостої статті 43 Митного Кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Згідно з частинами першою - третьою статті 44 цього Кодексу для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару:

1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України;

2) на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", Закон України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність";

3) якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом досліджено митну декларацію №UA500030/2020/202281 від 21.02.2020 та встановлено, що у графі 36 митної декларації жодних преференцій не заявлено. Також, судом встановлено, що в інвойсі продавцем вказано країну походження товару - Китай.

При цьому суд зазначає, що митний орган позбавлений права виносити рішення про коригування митної вартості на тій підставі, що декларантом не було подано документи, які не відносяться до переліку документів зазначених в ч. 2 ст. 53 МК України. Відповідач може витребувати додаткові документи з метою встановлення невідповідності числових значень митної вартості товарів, проте судом встановлено, що подані позивачем документи містять усі необхідні відомості, які підтверджують митну вартість товару.

Крім того, з метою виконання умов митного органу стосовно того, що митна декларація країни відправлення від 14.01.2020 №370920200000001880 містить значні розбіжності із товаросупровідними документами та комерційними документами (вартість товарів, загальна вага брутто та нетто товарів, кількість місць, реквізити коносаменту та контракту, номер контейнера) та імовірно стосується іншої поставки товарів, позивачем надано митну декларацію країни відправлення №370920200000000222. В рішенні про коригування митної вартості зауваження відповідача зводяться то того, що вказана декларація подана без перекладу на українську мову.

Суд зазначає, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару. При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів. В свою чергу числові значення щодо ваги товару, кількості коробок, а також реквізитів кантракту, коносамента, номера контейнера зазначені в декларації країни відправлення №370920200000000222, відповідають даним зазначениим в інших супровідних документах.

Також, слід зазначити, що митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує заявлену митну вартість товару (ч.2 ст.53 МКУ).

Відповідачем жодним чином не обґрунтовано необхідності надання перекладу документів, не зазначено які саме документи містять дані на підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, складені іншою мовою та потребують перекладу.

З огляду на викладене доводи відповідача є необгрунтованими та спростовуються зібраними по справі доказами.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що надані для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена Позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон повязує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16

Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню»

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митну декларацію, в порівняння з якою співставлялась вартість товару. Визначити який саме товар переміщувався через митний кордон за вказаною деклараціями та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використану Декларації не надано відповідачем до матеріалів справи.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Суд вважає, що митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500030/2020/000008/2 від 21.02.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2020/00023 від 21.02.2020 року, у зв`язку з чим вони належать до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 4731,38 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТАЙМ" (код ЄДРПОУ 40074984, 65088, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 92/94) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA500030/2020/000008/2 від 21.02.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2020/00023 від 21.02.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТАЙМ" (код ЄДРПОУ 40074984, 65088, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 92/94) судові витрати у розмірі 4731,38 грн. (чотири тисячі тридцять одна гривня тридцять вісім копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Радчук А.А.

.