Ухвала суду № 90620048, 23.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2619/20

У Х В А Л А

23 липня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левчук О.А.

за участю секретаря Лементовського О.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради від 31.10.2018 № 3868-VII "Про скасування рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 року № 2833- VII".

Від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено, що позивач звернувся до суду 26.03.2020 року, тобто майже через півтора року з дня прийняття оскаржуваного рішення. При цьому, рішення від 31.10.2018 № 3868-VII оприлюднено Одеською міською радою на офіційному сайті 16.11.2018 року, а тому позивач мав змогу з ним ознайомитись. Крім того, 10.09.2019 року ОМР отримано запит на інформацію від представника позивача, яким була запита копія рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 року № 2833- VII, та у відповідь на вказаний запит Одеською міською радою листом від 13.09.2019 року № П-144/3-мр повідомлено, що вказане рішення скасоване рішенням Одеської міської ради від 31.10.2018 № 3868-VII. Зазначені обставини, на думку представника відповідача, свідчать про обізнаність позивача про оскаржуване рішення та пропуск строку звернення до суду.

Також, представником відповідача до суду надано додаткові пояснення до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в яких зазначено, що надання ОМР відповіді на запит від 10.09.2019 року свідчить реєстрація листа міської ради, що вбачається з проставлення на ньому дати на номеру реєстрації вихідної кореспонденції. При цьому, неможливість надання розрахункового документа про прийняття листа або розписки про вручення пов`язане з правилами надання послуг поштового зв`язку. Таким чином, на думку представника відповідача, наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Позивачем до суду надано заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду, в яких позивач вказує, що після прийняття рішення від 14.12.2017 року № 2833- VII, ОСОБА_1 намагався отримати вказане рішення задля реалізації, звертався до відповідача, відстоював свої права у суді та в процесі примусового виконання рішення. Пропуск строку звернення до суду було допущено виключно з тієї причини, що відповідач не повідомляв про прийняття рішення від 31.10.2018 № 3868-VII "Про скасування рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 року № 2833- VII". При цьому, відповідачем не надано доказів направлення та отримання листа від 13.09.2019 року № П-144/3-мр, а тому такий аргумент не може бути прийнято до уваги при розгляді клопотання.

Представник відповідача в судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримав, просив його задовольнити.

Представник позивача проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2018 року Одеською міською радою прийнято рішення № 3868-VII "Про скасування рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 року № 2833- VII".

При цьому, рішення від 31.10.2018 року № 3868-VII "Про скасування рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 року № 2833- VII" опубліковано на офіційному сайті Одеської міської ради - 16.11.2018 року.

Тобто, позивач, як і будь-яка інша особа, починаючи з 16.11.2018 року міг безперешкодно ознайомитись з вказаним рішенням на офіційному сайті Одеської міської ради.

Разом з тим, приписами чинного законодавства не передбачено обов`язку позивача, як і будь-якої іншої особи, відстежувати рішення Одеської міської ради, опубліковані на офіційному веб-сайті.

В той же час, будь-яких доказів на підтвердження повідомлення Одеською міською радою, позивача, ОСОБА_1 , про прийняття рішення від 31.10.2018 року № 3868-VII "Про скасування рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 року № 2833- VII" відповідачем, суб`єктом владних повноважень, не надано.

Також, судом встановлено, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа № 815/2052/18 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо ненадання публічної інформації за запитом та зобов`язання Одеської міської ради надати ОСОБА_1 повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту, а саме засвідчену в установленому порядку копію рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 р. № 2833-VІІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею 0,0421 га, за адресою: АДРЕСА_1 ), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", яке оприлюднене на офіційному сайті Одеської міської ради, що свідчить про зацікавленість позивача в реалізації рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 р. № 2833-VІІ.

При цьому, представник відповідача вказує, що позивачу було відомо про прийняття рішення від 31.10.2018 року № 3868-VII "Про скасування рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 року № 2833- VII" з листа від 13.09.2019 року № П-144/3-мр, яким повідомлено, що 31.10.2018 року Одеською міською радою прийнято рішення № 3868-VII, та який був направлений на адресу представника позивача, на підтвердження чого до суду надано витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції.

В той же час, доказів отримання позивачем (представником позивача) листа від 13.09.2019 року № П-144/3-мр, яким повідомлено, що 31.10.2018 року Одеською міською радою прийнято рішення № 3868-VII, суду не надано.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на висновки Верховного Суду в постанові від 31.07.2018 року по справі № 805/5005/15, оскільки в постанові від 31.07.2018 року по справі № 805/5005/15 Верховним Судом не досліджувалось питання дотримання строків звернення до суду.

Так, в позовній заяві позивач вказує, що зі змістом оскаржуваного рішення ознайомився лише у лютому 2020 року, коли здійснював пошук повного тексту рішення від 14.12.2017 року № 2833- VII.

При цьому доказів того, що позивачу було достовірно відомо про рішення Одеської міської ради від 31.10.2018 № 3868-VII "Про скасування рішення Одеської міської ради від 14.12.2017 року № 2833- VII", раніше ніж у лютому 2020 року, відповідачем суду не надано.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивачем пропущено встановлений законом строк для звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами з поважних причин.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 240, 243, 248 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 27 липня 2020 року.

Суддя О.А. Левчук