Рішення № 90620029, 27.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1545/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . ,

представника Головного управління ДПС в Одеській області - Бутрик О.А. (за довіреністю),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 серпня 2019 року № Ф-4274-54;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити відомості про взяття на облік як самозайнятої особи ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 28.02.2020 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.03.2020 року судом продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

27 березня 2020 року засобами електронної пошти та 31.03.2020 року через канцелярію суду від позивача надійшла уточнена позовна заява ФОП ОСОБА_2 до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 серпня 2019 року №Ф-4274-54, видану Головним управлінням ДФС в Одеській області;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо включення відомостей про взяття на облік як самозайнятої особи ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити відомості про взяття на облік як самозайнятої особи ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 06 квітня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ФОП ОСОБА_2 (в редакції уточненої позовної заяви від 26.03.2020 року, яка надійшла до суду 27.03.2020 року). Відкрито провадження у справі за даною позовною заявою та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.01.2012 року ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид економічної діяльності - діяльність у сфері права та перебуває на спрощеній системі оподаткування. 17.02.2020 року дізнався, що контролюючими органами за відсутності заяви позивача були внесені відомості про позивача як про особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, у зв`язку з чим позивачу одночасно було нараховано зобов`язання зі сплати єдиного внеску і як фізичній особі-підприємцю, і як самозайнятій особі. Станом на 20.01.2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 3872,26 грн. Згодом дізнався про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 року №Ф-4274-54, виданої Головним управлінням ДФС в Одеській області. У вимозі було вказано про необхідність сплати недоїмки у сумі 4023,90 грн. Позивач вважає, що дана вимога є необґрунтованою, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що виконання вимоги призведе до подвійної сплати єдиного внеску за результатами здійснення тієї ж самої господарської діяльності. При цьому, законом не передбачено поєднання у особи одночасно статусу фізичної особи-підприємця і особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Законодавство не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з отакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

23 квітня 2020 року до суду від представника відповідачів за вх. №ЕП/16515/20 надійшов відзив на позов (а.с.97-98), у якому зазначено, що відповідна заборгованість виникла в позивача у зв`язку з несплатою нарахованого єдиного внеску ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю за 21.01.2019 року у загальному розмірі 4914,36 грн., 19.04.2019 року у розмірі 2754,18 грн. та 19.07.2019 року у розмірі 2754,18 грн. У зв`язку з сплатою ОСОБА_2 з січня по серпень 2019 року єдиного внеску у загальному розмірі 6398,82 грн., сума боргу станом на 15.08.2019 року дорівнювала 4023,90 грн. Вказано, що фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватись фізичною особою-підприємцем. Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасного здійснює підприємницьку діяльність зобов`язана перебувати на обліку як платник податків та окремо як платник єдиного внеску, така особа веде різний податковий облік та подає до контролюючих органів різні види податкових декларацій та звітів.

Враховуючи викладене, представник відповідачів просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

29 квітня 2020 року за вх. №17053/20 (а.с.107-112) та 13 травня 2020 року за вх. №ЕП/6906/20 (а.с.114-119) від позивача надійшли однакові за змістом відзиви на позов, у яких позивач зазначає, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає. Єдиний внесок може нараховуватись лише за одним типом платника; нарахування «подвійного внеску» є протиправним та суперечить положенням закону.

27 травня 2020 року до суду від позивача за вх.№20403/20 надійшла заява про передання справи №420/1545/20 на авторозподіл для призначення нового складу суду у зв`язку з перебуванням головуючого судді Соколенко О.М. тривалий час у відпустці.

Розпорядженням Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року №64 «Щодо повторного автоматичного розподілу справи» на виконання рішення Зборів суддів Одеського окружного адміністративного суду №4 від 02.06.2020 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №420/1545/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2020 року справу №420/1545/20 передано на розгляд головуючому судді Вовченко О.А.

09 червня 2020 року ухвалою прийнято до провадження адміністративну справу №420/1545/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження спочатку.

Ухвалою суду від 07 липня 2020 року заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду задоволено. Поновлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

07 липня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу №420/1545/20 до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник Головного управління ДПС в Одеській області просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом на позовну заяву відповідачів та відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 26.01.2012 року та перебуває на податковому обліку в Березівській державній податковій інспекції Южненського управління Головного управління ДПС в Одеській області (а.с.9-11).

Також, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Реєстру платників єдиного податку позивач є платником єдиного податку 3 групи, видами діяльності якого за КВЕД є 69.10 «Діяльність у сфері права».

Як вбачається з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с.13) ОСОБА_2 15 квітня 2015 року було видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №002690 (а.с.12).

Відповідно до інтегрованої картки платника єдиного внеску ОСОБА_2 за 2019 рік (а.с.99-101) вбачається, що позивачем у 2019 році сплачувався єдиний внесок як фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до листа Головного управління ДПС в Одеській області від 24.01.2020 року №20/ЗПІ/15-32-54-01 (а.с.8-9), наданого у відповідь на запит позивача щодо надання інформації №20/01 від 20.01.2020 року (а.с.31) вбачається, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_2 встановлено ознаку незалежної професійної діяльності з 28.08.2018 року.

15 серпня 2019 року Головне управління ДФС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4274-54 (а.с.14), згідно з якою відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вимагає у ОСОБА_2 сплатити 4023,90 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску. Сума заборгованості формована станом на 31.07.2019 року.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаною вимогою та діями відповідачів щодо взяття його на облік як самозайнятої особи, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст.7 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту): а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання; б) у фізичних осіб; 2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності. Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами. Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з пунктами 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Суд зазначає, що законодавцем розмежовуються платники єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Однак, Законом № 2464-VI не визначено такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом (п.63.5 ст.63 Податкового кодексу України).

Статтею 65 Податкового кодексу України визначено, що взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (п.65.1). Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання (п.65.3).

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що самозайнятими особами є фізичні особи-підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) у територіальних органах Державної фіскальної служби України (далі - контролюючі органи), надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Суд встановив, що позивач як фізична особа-підприємець із 01.01.2016 року перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску.

Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755 (тобто, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Так, згідно п. 1 розділу ІІІ Порядку №1162 (тут і далі - у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).

З вищевикладеного вбачається, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає.

Суд зазначає, що доказів звернення позивача після отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю до контролюючого органу із заявою за формою № 1-ЄСВ відповідачем до суду не надано, так само як не надано доказів направлення позивачу повідомлення про взяття його на облік як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність за формою № 2-ЄСВ.

Таким чином, самостійне встановлення контролюючим органом позивачу 28.08.2018 року ознаки незалежної професійної діяльності не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації. Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (ч.ч.1, 2 ст.16 Закону № 2464-VI).

Відповідно до абзацу 2 ч.3 ст.16 Закону № 2464-VI ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI).

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Згідно пункту 1 розділу ІІІ Положення № 10-1, з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.

Пунктом 2 розділу ІІІ Положення № 10-1 встановлено, що облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом.

До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Як вбачається з форми витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення № 10-1, пункт 6 розділу V), у реєстрі міститься інформація щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

При цьому, такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення № 10-1 не визначає.

Системний аналіз норм Закону № 2464-VI, Порядку № 1162 та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Суд зазначає, що вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеними у зразковій справі №520/3939/19 у рішенні від 02.09.2019 року, яке залишено в силі постановою від 04.12.2019 року Великої Палати Верховного Суду, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Харківській області від 04 березня 2019 року № Ф-141392-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8024,60 грн.

Зокрема, у вказаній постанові зазначено, що «…Суд констатує наявність колізії між приписами нормативно-правових актів різної юридичної сили - невідповідність між приписами закону та положеннями підзаконного нормативно-правового акта. За правилом колізійного принципу «lex superior derogate legi interior» нормативний акт вищої юридичної сили має пріоритет над нормативним актом нижчої юридичної сили. Отже, потрібно резюмувати, що положення закону за своєю юридичною силою превалюють над нормами підзаконних нормативно-правових актів. Відповідно визначення спеціального «змішаного» правового статусу на рівні підзаконного нормативного-правового акта (Порядку), з огляду на невідповідність положенням закону, є неправомірним, а тому не повинно братися до уваги в аспекті правозастосовної діяльності.

Враховуючи зазначене, Суд доходить висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає.

… Отже, контролюючий орган, дотримуючись принципів законності та належного врядування як суттєвих елементів принципу верховенства права, повинен був врахувати, що хоча процедура щодо обліку платника єдиного внеску була встановлена нормативно-правовим актом, однак у частині визначення типів (видів) платників єдиного соціального внеску не відповідала Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру відповідали принципам належного врядування, оскільки надано перевагу приписам не Закону, а нормативно-правовому акту, нижчому за ієрархією.

Оскільки йшлося про майновий інтерес, то контролюючий орган повинен був діяти у належний спосіб (у цьому випадку з урахуванням приписів Закону № 2464-VI, де не передбачено такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності) та з урахуванням послідовності дій (способів) у частині взяття на облік платника єдиного внеску з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (зміни таких) та застосовувати ті процедури, які б вказували на ясність дій».

При цьому Верховний Суд визначив ознаки типової справи:

1) позивач: самозайнята особа, яка є платником єдиного внеску, у межах провадження незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої, викладацької, медичної практики, адвокатської практики, нотаріальної практики, релігійної (місіонерської) діяльності).

2) відповідач: суб`єкт владних повноважень - територіальний орган доходів і зборів, на обліку якого стоїть платник єдиного внеску;

3) предмет спору: рішення відповідача у справі (вимога) про сплату позивачем боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог позивача шляхом визнання протиправними дій Головного управління ДФС в Одеській області щодо включення відомостей про взяття на облік ОСОБА_2 як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність та зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області виключити відомості про взяття на облік ОСОБА_2 як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Також, на підставі вищевикладеного суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 серпня 2019 року №Ф-4274-54, видану Головним управлінням ДФС в Одеській області.

При цьому суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо включення відомостей про взяття на облік як самозайнятої особи ОСОБА_2 та зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області виключити відомості про взяття на облік як самозайнятої особи ОСОБА_2 з тих підстав, що самозайнятими особами як вбачається з вищенаведених норм є як фізичні особи-підприємці, так і особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Позивачем у позовній заяві та у судових засіданнях не обґрунтовано підстав, за яких вбачається протиправність взяття його Головним управлінням ДФС в Одеській області на облік як самозайнятої особи, при цьому враховуючи реєстрацію ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем, що як вбачається із Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» може бути здійснено лише за волевиявленням такої особи.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic» №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Решта доводів та заперечень відповідача у відзиві на позов висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 2942,80 грн. згідно квитанції №0.0.1645010138.1 від 11.03.2020 року (а.с.30).

При цьому, сума судового збору, яка підлягала сплаті за подачу даного позову до суду становить: 840,80 грн. за майнову вимогу щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (4023.90*1%=40.24, що є менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно абз.4 пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір») та 2102,00 грн. за вимогу майнового характеру та похідну до неї вимогу щодо визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії (згідно абз.6 4 пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Зважаючи на вищевикладене, часткове задоволення позовних вимог позивача, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судового збору у розмірі 840,80 грн.

15 липня 2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлено у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи, що 10-й день складання повного тексту рішення припав на вихідний день (субота), в силу положень ст.120 КАС України, повний текст рішення суду складено \ 27.07.2020 року (перший робочий день).

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241- 246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС в Одеській області від 15 серпня 2019 року № Ф-4274-54.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Одеській області щодо включення відомостей про взяття на облік ОСОБА_2 як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити відомості про взяття на облік ОСОБА_2 як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

- Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370);

- Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646).

Повний текст рішення складено та підписано 27.07.2020 року.

Суддя О.А. Вовченко