Рішення № 90619885, 22.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4778/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Львівській області № Ф-121569-54-У від 12 серпня 2019 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-121569-54-У від 12 серпня 2019 року, згідно якої у нього наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 21007,22 грн., є протиправною та такою, що її належить скасувати, виходячи з такого. Зазначає про те, що з 2002 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець та здійснював діяльність арбітражного керуючого, яка була визначена як підприємницька відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Вказаним Законом у редакції від 22 грудня 2011 року визначено, що арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності. При цьому Закон не забороняє арбітражному керуючому бути фізичною особою-підприємцем. Тому позивач зауважує, що залишаючись фізичною особою-підприємцем отримав свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого та відповідно до вимог чинного законодавства постійно і в повному обсязі сплачував внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується долученими до позовної заяви квитанціями. Позивач вказує, що у період з 2017 року по 2019 рік у нього був відсутній дохід, а відтак відповідні внески були сплачені у відсотках (22%) від мінімальної заробітної плати у розмірі, передбаченому чинним законодавством, а саме: за 2017 рік у - розмірі 8448,00 грн., за 2018 рік - у розмірі 9828,72 грн., за 2019 рік - у розмірі 11016,72 грн., за 2020 рік - у розмірі 2080,00 грн. (станом на 21 квітня 2020 року).

Крім того, позивач звертає увагу на те, що з оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-121569-54-У від 12 серпня 2019 року неможливо зрозуміти порядок нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач додатково зазначає про те, що зі змісту поданого відповідачем відзиву слідує, що недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у нього виникла у зв`язку з подвійним нарахуванням такого внеску, а саме як фізичній особі-підприємцю на спрощеній системі оподаткування та як фізичній особі-підприємцю з незалежною професійною діяльністю. Позивач стверджує, що таке подвійне нарахування податковим органом єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є незаконним, оскільки за наявного правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено. Позивач вказує, що взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами. Крім того, підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Також позивач посилається на рішення Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у зразковій справі № 520/3939/19.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує наступне. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач з 10 жовтня 2013 року перебуває на податковому обліку в Миколаївській державній податковій інспекції (м. Новий Розділ) Стрийського управління Головного управління ДПС у Львівській області; з 10 квітня 2002 року перебуває на обліку як платник єдиного внеску у цьому ж контролюючому органі. 16 вересня 2019 року внесено запис № 24210010001001195 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця - позивача. Згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України позивач є адвокатом та має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 02 грудня 2010 року № 1814; перебуває на обліку в Раді адвокатів України. Крім того, відповідно до даних, які містяться на Публічному сайті Єдиного реєстру арбітражних керуючих позивач здійснює діяльність арбітражного керуючого згідно свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1302 від 02 липня 2013 року, виданого на підставі наказу Міністерства юстиції України від 11 червня 2013 року № 1136/5, яке є чинним.

Відповідач вказує, що відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - ОСОБА_1 з 10 квітня 2002 року по сьогоднішній день перебуває на податковому обліку зі станом « 0» - платник податків за основним місцем обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області (запис № 135). Відповідач зазначає, що якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та, при цьому, провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючому органі як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 пункту 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588.

Відповідач зауважує, що на дату формування оскаржуваної вимоги позивач знаходився на загальній системі оподаткування та не перебував у стані припинення чи ліквідації. Відповідно до облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 31 липня 2019 року заборгованість фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю - ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 21007,22 грн. Вказана заборгованість виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2018 рік, а саме 819,06 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році - 819,06 грн. та за 2019 рік - 2730,50 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2019 році 918,08 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-121569-54-У від 12 серпня 2019 року на суму 21007,22 грн. сформована відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 22 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновлено його.

Ухвалою суду від 22 червня 2020 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 03 липня 2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено.

Ухвалою суду від 22 липня 2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 10 квітня 2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності - 69.10 Діяльність у сфері права. З 10 жовтня 2013 року позивач перебуває на обліку як платник податків в Миколаївській державній податковій інспекції (м. Новий Розділ) Стрийського управління Головного управління ДПС у Львівській області; з 10 квітня 2002 року перебуває на обліку як платник єдиного внеску у цьому ж контролюючому органі. 16 вересня 2019 року внесено запис № 24210010001001195 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця - позивача.

Згідно відомостей, які містяться у Єдиному реєстрів адвокатів України ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва від 02 грудня 2010 року № 1814 та обліковується у Раді адвокатів Львівської області. Формою адвокатської діяльності є індивідуальна адвокатська діяльність.

Відповідно до даних з Публічного сайту Єдиного реєстру арбітражних керуючих ОСОБА_1 має право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, що підтверджується свідоцтвом про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1302 від 02 липня 2013 року, виданого на підставі наказу Міністерства юстиції України від 11 червня 2013 року № 1136/5.

Позивач сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме:

- за 2017 рік у розмірі, який становить 8450,00 грн., що підтверджується квитанціями від 20 жовтня 2017 року на суму 4000,00 грн., від 06 листопада 2017 року на суму 4450,00 грн.;

- за 2018 рік у розмірі, який становить 10800 грн., що підтверджується квитанціями від 21 березня 2019 року на суму 7000,00 грн., від 25 березня 2019 року на суму 3800,00 грн.;

- за 2019 рік у розмірі, який становить 11070,00 грн., що підтверджується квитанціями від 19 квітня 2019 року на суму 2760,00 грн., від 14 серпня 2019 року на суму 2800,00 грн., від 21 жовтня 2019 року на суму 2755,00 грн., від 20 січня 2020 року на суму 2755,00 грн.;

- за 2020 рік у розмірі, який становить 2080,00 грн., що підтверджується квитанцією від 21 квітня 2020 року.

Факт сплати зазначених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підтверджується також даними зворотного боку облікової картки платника податків ОСОБА_1 .

Згідно даних зворотного боку облікової картки платника податків ОСОБА_1 станом на 31 липня 2019 року у позивача наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, який становить 21007,22 грн.

У зв`язку з цим, 12 серпня 2019 року Головне управління ДПС у Львівській області відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів винесло вимогу № Ф-121569-54-У про погашення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 21007,22 грн.

Уважаючи, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-121569-54-У від 12 серпня 2019 року є протиправною та такою, що її належить скасувати, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності прийняття відповідачем спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-121569-54-У від 12 серпня 2019 року, оскільки позивач вважає, що відповідач здійснив подвійне нарахування йому єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме як фізичній особі-підприємцю, який перебуває на спрощеній системі оподаткування та як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (тут - і надалі в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) (далі - Закон № 2464-VI) завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

За визначенням, яке міститься в підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з пунктом 65.2 статі 65 Податкового кодексу України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Пунктом 65.3 статі 65 Податкового кодексу України передбачено, що для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

Відповідно до пункту 178.1 статті 178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 178.2 статті 178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

При цьому, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Наведене передбачено статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 3 цієї ж частини статті застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, що встановлено пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (база нарахування єдиного внеску), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24 листопада 2014 року (далі - Порядок № 1162).

Так, положення вказаного порядку поширюються на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку № 1162 взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 1162 передбачено, що взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІІ цього ж Порядку платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок № 1162 не передбачає.

Суд відзначає, що будь-яких доказів на підтвердження подання позивачем, як самозайнятою особою, заяви за формою № 1-ЄСВ про взяття його на облік платником єдиного внеску, відповідачем не надано, у матеріалах справи такі докази відсутні. Відтак, відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку № 1162.

Абзацом 2 частини 3 статті 16 Закону № 2464-VI встановлено, що ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як передбачено абзацом 3 частини 1 та абзацом 3 частини 2 статті 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18 червня 2014 року (далі - Постанова № 10-1).

Пунктами 1 та 2 розділу ІІІ Положення № 10-1 встановлено, що з метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки. Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI.

За змістом пункту 2 розділу ІV Положення № 10-1, до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Системний аналіз положень Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави дійти висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 (далі - Порядок № 435).

Пунктом 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

Положення пункту 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, Верховний Суд у рішенні від 02 вересня 2019 року у зразковій справі № 520/3939/19 зазначив, що приписи пункту 16 Порядку № 435 про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд вказав, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI не передбачає.

За такого правового регулювання, взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності - не передбачено.

Взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.

Підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону № 2464-VI.

В межах розгляду цієї адміністративної справи спірним є питання сплати позивачем єдиного внеску за двома підставами, а саме як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності за КВЕД.

При цьому, суд встановив, що позивач як фізична особа-підприємець з 10 квітня 2002 року перебуває на обліку в Миколаївській державній податковій інспекції (м. Новий Розділ) Стрийського управління Головного управління ДПС у Львівській області, як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд дійшов висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у рішенні від 02 вересня 2019 року у зразковій справі № 520/3939/19, зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач, як фізична особа-підприємець належно виконував обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями про сплату єдиного внеску (а.с.5-9), а тому відсутні підстави для формування та направлення позивачу спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Враховуючи усі наведені положення чинного законодавства, та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо оскарження правомірності нарахування відповідачем єдиного внеску як особі, що провадить незалежну професійну діяльність.

Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-121569-54-У від 12 серпня 2019 року не відповідає критеріям, які встановлені пунктами першим, третім, п`ятим, шостим частини другої статті 2 КАС України, а тому така вимога порушує право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання її протиправною та скасування.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції № СЕХС-4К79-ЕК5А-0Р70 від 19 червня 2020 року при поданні позовної заяви позивач сплатив судовий у збір у розмірі 840,80 грн. Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-121569-54-У від 12 серпня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ 43143039) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 840,80 грн. сплаченого судового збору, згідно квитанції № СЕХС-4К79-ЕК5А-0Р70 від 19 червня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 27 липня 2020 року.

Суддя Клименко О.М.