Ухвала суду № 90619879, 27.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5883/20

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

27 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Січових Стрільців, 11, код ЄДРПОУ 37831493), в якому просить суд:

-визнати дії відповідача протиправними щодо відмови у видачі паспорта громадянину України ОСОБА_1 згідно його заяви від 06.05.2020;

-зобов`язати відповідача видати громадянину України ОСОБА_1 паспорт громадянина України згідно поданої заяви від 06.05.2020, так як в розумінні п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» він є громадянином України.

Одночасно з пред`явленням позовної заяви представником позивача - адвокатом Цімурою Я.В. подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Державній міграційній службі України, її територіальним органам і територіальним підрозділам, органам охорони державного кордону та органам Служби безпеки України вчиняти дії щодо позивача, ОСОБА_1 : прийняття рішень про примусове повернення та/або примусове видворення, вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, видворення позивача за межі території України до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Необхідність у забезпеченні позову представник позивач обґрунтовує тим, що позивач вважає відповідне рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про відмову у видачі йому паспорта громадянину є незаконним та протиправним. Однак, враховуючи, що саме по собі оскарження такого рішення не зупиняє його виконання, вважає, що існує реальна можливість щодо його примусового видворення за межі України. Наведене, на його думку, свідчить про очевидну небезпеку можливості заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі як і те, що йому доведеться докласти значних зусиль і витрат щоб відновити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Так, положення ст. 150 КАС України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони, в тому рахунку, із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання № 34-8127 від 24.09.2018 позивач має зареєстроване місце проживання у м. Львові.

06.05.2020 ОСОБА_1 звернувся у територіальний підрозділ ДМС м.Львова з питань оформлення паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм взамін паспорта зразка 1994 (паспорт НОМЕР_2 виданий Баранівським РВ УМВС України у Житомирській області 31.01.2003), який є недійсний.

Згідно із відповідю №4654-28/4654.1-20 від 07.07.2020 начальник відділу Центру оформлення документів №4 ЛМУ ГУДМС України у Львівській області Куценко Я. відмовив у видачі паспорта ОСОБА_1 на підставі пп.1, 5 п.100 Порядку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не є громадянином України ( не звертався з питань набуття громадянства України у встановленому законом порядку).

Із поданої представником позивача заяви убачається, що основною підставою для забезпечення позову є припущення позивача про можливість його примусового видворення з території України до завершення розгляду адміністративної справи.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що саме позивач, як суб`єкт звернення із клопотанням повинен обґрунтувати існуванням передбачених ч.1 ст.150 КАС України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із нормою ч.1 ст.9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Виходячи із наведених норм суд зазначає, що обов`язок довести існування обставин із якими процесуальний закон пов`язує виникнення підстав для забезпечення позову, у випадку звернення із відповідним клопотанням, лежить саме на позивачу.

У свою чергу ні в позовних матеріалах, ні до поданої заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів про те, що з боку відповідача у даний час вчиняються чи можуть вчинятися дії, спрямовані на примусове виконання оскаржуваного рішення.

Порядок вчинення дій посадовими особами та прийняття ними рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців, які незаконно перебувають на території України врегульовано у ст.ст.26, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також в Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 за № 353/271/150. За змістом вказаних правових приписів примусовому видворенню іноземця з території України передує досить складна та тривала процедура, в межах якої підлягають дослідженню в тому числі і підстави невиїзду особи в добровільному порядку за межі України. А саме рішення про примусове повернення іноземця до країни походження може бути предметом окремого судового оскарження.

Стосовно заборони Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області вчиняти певні дії до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, суд зазначає, що заявлений захід забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки відбудеться втручання в дискреційні повноваження органу державної влади.

Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень прийняті у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського Суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення чи дію суб`єкта владних повноважень, який під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення чи діє на основі адміністративного розсуду.

У даному випадку, на переконання суду, невжиття заходів до забезпечення позову ніяк не може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цьому спорі, так само як і не виключається можливість для позивача здійснювати ефективний захист та поновлення своїх прав без вжиття відповідних заходів до забезпечення позову у заявлений ним спосіб.

Крім того, застосування вказаного заявником виду забезпечення позову призведе до фактичного вирішення спору без ухвалення судом рішення у справі, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, позивачем не доведено існування обставин, вказаних у ст. 150 КАС України. А всі його доводи ґрунтуються лише на припущеннях, які наразі належними доказами не підтверджені.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд приходить до висновку, що подана представником позивача заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

У Х В А Л И В:

у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після її підписання суддею.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з моменту підписання ухвали.

Суддя Лунь З.І.