Рішення № 90619697, 28.07.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/922/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (далі – позивач) до Державної податкової служби України (відповідач-1), Головного управління ДПС у Кіровоградській області (відповідач-2) про визнання протиправними рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3166-11 від 14 січня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про результати розгляду скарги від 28.02.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 13 вересня 2016 порушено провадження у справі №912/2391/16 про банкрутство позивача і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Таким чином, винесення спірної вимоги під час дії такого мораторію є порушенням норм чинного Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог представник відповідачів у поданому суду відзиві вказав, що позивач як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в силу вимог п.1 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Тому, за порушення позивачем термінів сплати ЄСВ було винесено оскаржувану вимогу. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги зазначив, що таке рішення не створює юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення, а тому не підпадає під дію норми КАС України (а.с.58-61, 63-105).

Представник позивача відповідь на відзив до суду не подавав.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Позивач зареєстрований як юридична особа 19.03.1992 року, перебуває на обліку в Новоукраїнській ОДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області (Бобринецьке відділення) як платник податків (а.с.27-28).

Відповідачі є суб`єктами владних повноважень, які у спірних правовідносинах реалізують надані їм повноваження.

14.01.2020 р. Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3166-11 відносно позивача про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафів та пені у загальній сумі 3 946 806,68 грн., з яких: недоїмка – 2 247 051,71 грн., пеня – 1 699 754,97 грн. (а.с.6).

На вимогу позивачем на адресу ДПС України подано скаргу від 31.01.2020 р. (а.с.7-11).

ДПС України рішенням про результати розгляду скарги від 28.02.2020 р. №7858/6/99-00-08-01-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а вимогу від 14.01.2020 р. №Ю-3166-1 – без змін (а.с.12-14).

Не погоджуючись із вимогою та рішенням про результати розгляду скарги позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.10 №2464-VI, зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2464).

Так, відповідно до статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – не консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону 2464, платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частина 7 статті 9 Закону №2464 передбачає, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому, за правилами частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 51частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – Інструкція №449).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу IV Інструкції №449 сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Згідно підпункту 1 частини 10 статті 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Частина 10 статті 25 Закону №2464 вказує, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно пунктів 1, 2 розділу VII Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Як зазначив представник відповідача-2 у відзиві (а.с.63-65), податкова вимога про сплату боргу була сформована і направлена позивачеві, оскільки після повної сплати позивачем недоїмки по єдиному внеску, контролюючим органом було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пенсії за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за № 0073505106 від 19.12.2018 р., яким до підприємства за період з 21.04.2015 по 10.12.2018 було застосовано штраф у розмірі 999039,96 грн. та нараховано пеню у розмірі 2495583,29 грн..

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 13.09.2016 року у справі № 912/2391/16 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року № 2343-XII (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) було урегульовано умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів (надалі – Закон №2343).

Відповідно частини 1 статті 19 Закону 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно частини 3 статті 19 цього Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Частина 5 статті 19 Закону №2343 передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Згідно з частиною 5 розділу VI "Механізм обліку сум податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску боржників, що перебувають у процедурах банкрутства, та їх погашення" Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07 квітня 2016 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881, передбачено, що облік сум податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску боржників, що перебувають у процедурах банкрутства, а також погашення таких сум здійснюються з урахуванням особливостей, визначених законодавством з питань банкрутства.

Після надходження до органу ДФС відповідного рішення (ухвали, постанови) господарського суду (про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, про порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, про припинення провадження у справі про банкрутство, про введення процедури санації, про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство, про визнання мирової угоди недійсною та/або поновлення провадження у справі про банкрутство, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) дані судового рішення реєструються підрозділом судового оскарження в інформаційній системі органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, днем отримання від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу ДФС, або відповідальної особи, визначеної керівником органу ДФС для виконання таких функцій, із занесенням дати ухвали/постанови суду.

Станом на дату винесення ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в ІКП платника-банкрута здійснюється остаточний розрахунок суми податкового боргу (заборгованості з єдиного внеску), що складається із: суми несплачених зобов`язань; суми штрафних санкцій; суми пені; плати за податковий кредит, та відображаються облікові показники (операції), що фіксують (виділяють) суми боргу (заборгованості).

Від дня припинення провадження у справі про банкрутство до сум грошових зобов`язань (єдиного внеску) та/або податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) застосовується загальний порядок погашення, визначений Податковим кодексом України, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти до висновку, що на момент винесення ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, податковим органом здійснюється остаточний розрахунок суми податкового боргу, при цьому під час дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що 13.09.2016 р. ухвалою господарського суду Кіровоградської області по справі №912/2391/16 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України та введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів.

На даний час, розгляд справи про банкрутство підприємства триває, тому введений судом мораторій діє по сьогоднішній день, а отже і діє заборона на нарахування неустойки (штрафу, пені). При цьому, слід вказати, що заборона на нарахування неустойки триває протягом дії періоду мораторію та поширюється як на конкурсну заборгованість, що виникла до моменту порушення справи про банкрутство, так і на поточну заборгованість, що виникла після порушення справи про банкрутство.

На підставі викладеного, податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3166-11 від 14.01.2020 є протиправною та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги, суд вважає її безпідставною, оскільки обов`язковою ознакою дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Слід зазначити, що права та інтереси позивача не були і не могли бути порушені, оскільки у випадку незадоволення скарги платника податків таке рішення контролюючого органу не створює для платника податків будь-яких нових обов`язків, тобто не призводить до порушення прав останнього, внаслідок чого відсутні правові підстави для задоволення позову у цій частині.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДПС щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах від 26.03.2019 р. у справі № 810/869/16 та від 11.06.2019 р. у справі № 826/24656/15 суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі.

Належність такого висновку підтверджується змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду – тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Запровадженні Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів – адміністративний та судовий – повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі оцінені судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь - яких прав та обов`язків.

Відтак, рішення від 28.02.2020 №7858/06/99-00-08-01-01-06 не підлягає судовому оскарженню, ДПС України діяла на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, рішення за змістом та формою відповідає нормам чинного законодавства і тому скасуванню не підлягає.

Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 року №Ю-3166-11.

Стягнути на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ – 00729913) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 43142606) судовий збір в сумі 21020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень 00 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Згідно до п.п.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько