Рішення № 90619427, 27.07.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 липня 2020 року Справа № 280/2818/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 40111732) про стягнення недоплаченої грошової допомоги та середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - відповідач ), в якому позивач просить суд стягнути на користь позивача із відповідача недоплачену суму одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції в сумі 6560,87 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення станом за період з 03.12.2019 року по 24.04.2020 року в сумі 65215,08 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що у звязку із створенням Національної поліції 06.11.2015 був звільнений з органів внутрішніх справ та 07.11.2015 прийнятий на службу до Національної поліції. 02.12.2019 позивач був звільнений зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. На момент звільнення обіймав посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки Управління захисту економіки в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України. станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складав 17 років 03 місяці та 18 днів.

Після звільнення 17.12.2019 були виплачені грошові кошти, в тому числі одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 112224,08 грн.

Зазначає, що із документів вбачається, що при розрахунку виплаченої грошової допомоги використано розмір місячного грошового забезпечення 13403,89 грн. Однак протягом останніх чотирьох місяців розмір місячного грошового забезпечення позивача становив 13974,70 грн. Вказує на те, що при обчисленні розміру допомоги не було взято індексацію грошового забезпечення. За таких обставин вважає, що одноразова грошова допомога виплачена була не в повному обсязі.

Вважає, що виплата одноразової грошової допомоги не в день звільнення є порушенням законодавства, а тому відповідач зобовязаний відшкодувати середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення до моменту звернення до суду. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/2818/20 та призначено підготовче засідання на 03.06.2020.

02.06.2020 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно із довідкою про грошове забезпечення на день звільнення позивача місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 за грудень складається з: окладу, звання, вислуги, надбавки за особливі умови проходження служби та премії і в загальному становить 13403, 89 грн. Відповідно до інформаційної довідки розрахунок грошової допомоги позивача становить: 13403, 89 грн. х 50% х 17 років = 113933,07 грн.

Відповідно до розрахункового листа позивача за грудень 2019 року одноразова грошова допомога була нарахована в розмірі 112224,08 грн з урахуванням сплаченого податку (113933,07-1,5% військовий збір).

Зазначає, що ні Порядком № 260, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016, ні постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 не передбачено включення індексації до складу грошового забезпечення.

Що стосується виплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, то відповідач повідомив, що розрахунок з позивачем проведено 12.12.2019, що підтверджується випискою Приватбанку від 24.04.2020, тоді як 17.12.2019 з позивачем було проведено остаточний розрахунок та виплачено одноразову грошову допомогу. Крім того, на день звільнення позивача були відсутні достатні кошторисні призначення для виплати одноразової грошової допомоги, а тому така виплата була здійснена 17.12.2019.

Звертає увагу на те, що одноразова грошова допомога не є складовою грошового забезпечення поліцейського, а є за своєю суттю соціальною пільгою, гарантованою допомогою, тому норми трудового законодавства, а також норми, які регулюють строки виплати грошового забезпечення поліцейських на позивача не розповсюджуються. З урахуванням викладеного строки виплати грошового забезпечення порушено не було. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 03.06.2020 підготовче провадження було закрито та призначено до розгляду справи по суті на 16.07.2020.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням зазначених обставин, згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України №395 о/с від 27.11.2019 "По особовому складу" майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії хабарництву та організованим формам злочинності у сфері економіки управління захисту економіки в Запорізькій області, з 02.12.2019 з виплатою компенсації за 08 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2019 році звільнено зі служби у поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Відповідно до даного наказу станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складає 17 років 03 місяці 18 днів.

Позивачу нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 113933,07 грн. та її виплачено 17.12.2019, що підтверджується розрахунковим листом за грудень 2019 року, інформаційною довідкою на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським та випискою АТ КБ «Приватбанк» від 24.04.2020.

Не погодившись із проведеним відповідачем розрахунком одноразової грошової допомоги при звільненні та невиплатою середнього заробітку за час затримки виплати належних при звільненні сум, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Статтею 102 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02 липня 2015 року передбачено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року /далі - Закон №2262-ХІІ/ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" №393 від 17 липня 1992 року військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до пункту 23 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 /далі - Наказ № 260/, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

При цьому пунктом 3 розділу І Наказу № 260 визначено, що до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відносяться підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер.

Отже, зі змісту наведених норм слідує, що одноразова грошова допомога при звільненні нараховується з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

Матеріалами справи підтверджується, що для обчислення позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні взято до розрахунку його місячне грошове забезпечення станом на день звільнення (грудень 2019 року), а саме: посадовий оклад - 2700,00 грн; оклад за спеціальним званням - 2000,00 грн; надбавка за стаж служби в поліції (35%)- 1645,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби (60%) - 3807 грн; премія (32,032%)- 3251,89 грн, всього - 13403,89 грн, що підтверджується довідкою про грошове забезпечення на день звільнення.

Відповідно до матеріалів справи одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 нарахована у розмірі 113933,07 грн (13403,89 грн х 50% х 17 років) та виплачена 17.12.2019 у сумі 112224,08 грн (за вирахуванням військового збору 1,5 %).

Таким чином, позивачу проведено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

Індексація доходів передбачена окремою постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", відповідно до якої підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Таким чином, індексація не є видом грошового забезпечення поліцейського та відповідно до вимог пункту 23 розділу І Наказу № 260 не враховується при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідно до пункту 13 розділу ІІ Наказу № 260 поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік надається матеріальна допомога для оздоровлення в розмірі посадового окладу. Допомога для оздоровлення надається поліцейському за його рапортом, погодженим керівником фінансового підрозділу, в межах асигнувань на зазначені цілі.

Отже, матеріальна допомога на оздоровлення є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та не виплачується щомісяця, а тому відповідно до вимог пункту 23 розділу І Наказу № 260 не враховується при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Наказу № 260 при звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Кількість днів надмірно нарахованої частини щорічної відпустки вказується в наказі про звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Таким чином, грошова компенсація за невикористану відпустку є одноразовою компенсаційною виплатою, яка не входить до структури грошового забезпечення поліцейського і відповідно до вимог пункту 23 розділу І Наказу № 260 не враховується при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги позивача відповідач діяв на підставі, у межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством, а відтак підстави для задоволення позовних вимог про стягнення недоплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції відсутні.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.12.2019 по 24.04.2020 в сумі 65215,08 грн. на користь позивача, суд виходить з наступного.

Вищенаведені нормативно-правові акти регулюють порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейських та при цьому не встановлюють відповідальність за затримку такої виплати .

В той же час питання відповідальності роботодавця за несвоєчасну виплату працівнику всіх належних при звільненні сум врегульоване Кодексом законів про працю України (далі - КЗпПУ).

Так, згідно із частиною першою статті 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпПУ в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У практиці застосування наведених норм (зокрема, в постановах від 10 квітня 2019 року у справі №820/1363/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 806/536/16 та у постанові від 20 січня 2020 року у справі 440/4332/18) Верховний Суд вказував на те, що, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини, застосуванню підлягає загальне (трудове) законодавство.

З огляду на неврегульованість спеціальним законодавством питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських із служби в Національній поліції України, що фактично позбавляє поліцейських гарантій на своєчасне фінансове забезпечення та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України, зокрема стаття 117, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні при наявності факту порушення власником строку розрахунку та вини власника.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивача звільнено зі служби в Національній поліції 02.12.2019, а виплата одноразової грошової допомоги при звільненні проведена лише 17.12.2019, що не заперечується відповідачем.

Тож одноразова грошова допомога при звільненні виплачена позивачу несвоєчасно та з вини відповідача, враховуючи, що право особи на отримання грошових коштів не може бути поставлено в залежність від бюджетних асигнувань, про що також зазначав Верховний Суд, зокрема у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 820/660/17.

Також Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі №806/2164/16 дійшов висновку, що в основу розрахунку середньоденного грошового забезпечення слід брати кількість календарних днів, а не робочих.

Відповідно до довідки про доходи Департаменту захисту економіки Національної поліції України № 146 від 14.05.2020 середньоденне грошове забезпечення складає 469,94 грн.

Затримка виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 02 грудня 2019 року по 17 грудня 2019 року становить 15 календарних днів.

З урахуванням викладеного та висновків суду щодо необгрунтованості розрахунку позивачем недоплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7049,10 грн. (469,94 грн х 15 календарних днів), а не 65215,08 грн (як зазначає позивач). Разом з тим вимога щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні поза межами фактичного розрахунку законодавством не передбачена.

Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України та беручи до уваги висновки Верховного Суду (викладені у постановах від 20 січня 2020 року у справі 440/4332/18, від 20 лютого 2019 року у справі №814/1735/16, від 11 жовтня 2018 року у справі №806/829/17), вважає за необхідне стягнути на користь позивача із Департаменту захисту економіки Національної поліції України середній заробіток в сумі 7049,10 грн за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову, підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову згідно частково задоволених позовних вимог на суму 420,40 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 40111732) про стягнення недоплаченої грошової допомоги та середнього заробітку - задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 40111732) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток у сумі 7049,10 грн. (сім тисяч сорок дев`ять гривень десять копійок) за весь час затримки сплати належних йому при звільненні сум по день фактичного розрахунку.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 40111732) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 420,40 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня й ого проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27.07.2020

Суддя А.В. Сіпака