Рішення № 90619392, 27.07.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року Справа № 280/4141/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши за правилами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Комунарського відділу обслуговування громадян м.Запоріжжя Управління обслуговування громадян (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Комунарського відділу обслуговування громадян м.Запоріжжя Управління обслуговування громадян (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з 27.10.2016 по 31.10.2019;

2) зобов`язати відповідача виплатити позивачу пенсію за період з 27.10.2016 по 31.10.2019.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про виплату неотриманої пенсії за період з 27.10.2016 по 31.10.2019, однак у виплаті пенсії за вказаний період відмовлено у зв`язку відсутністю відповідного порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за вказаний період протиправною, оскільки пенсія є її єдиним джерелом існування. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 30.06.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами, визначеними статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 30.06.2020 витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи ОСОБА_1

22.07.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№33548), в якому вказує, що відповідно до положень Закон №1058-IV перелік підстав для припинення виплати пенсії не є вичерпним та може врегулюватись іншими нормативно правовими актами. Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 №637 (далі - Постанова №637) передбачено, що призначення та виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується відповідною довідкою. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Звертає увагу, що на теперішній час позивач за поновленням виплати пенсії з відповідними документами до Управління не звертався. Крім того, посилається на пропущення строку звернення до суду з даним позовом. На підставі зазначеного просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач отримує пенсію відповідно до Закону №1058-IV та перебуває на обліку в Управлінні.

У відповідності до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.07.2019 №2327-5000160810, позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з неотриманням пенсії за період з березня 2016 року по серпень 2019 року, позивач через свого представника звернувся до Управління із заявою від 17.09.2019 про виплату пенсії за вказаний період.

Листом №55/с-1 від 01.10.2019 Управлінням надано відповідь, за змістом якої зазначено, що з 01.08.2014 позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком. Облік внутрішньо переміщених осіб здійснюється структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання. На підставі проведеного інформаційного обміну у лютому 2016 року органами соціального захисту населення позивачу з 01.03.2016 було припинено виплату пенсії. Поновлення виплати пенсії проводиться на підставі особистого звернення пенсіонера до територіального управління Пенсійного фонду України з відповідною заявою про поновлення виплати пенсії, паспортом, довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Надану 19.08.2019 позивачем довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.07.2019 №2327-5000160810 було передано для перевірки до Управління соціального захисту населення по Комунарському району. Згідно із протоколом рішення комісії №18 від 23.09.2019 позивачу відмовлено у призначенні (відновленні) соціальних виплат у зв`язку з відсутністю особи за фактичним місцем проживання. Запропоновано позивачу звернутись за поновленням пенсії до відділу Управління за місцем фактичного проживання.

28.10.2019 позивач звернувся до Управління з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.07.2019 №2327-5000160810, на підставі якої ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з листопада 2019 року.

На відповідне звернення позивача, листом Управління від 11.11.2019 №94/С-1 з посиланням на Постанову 637 повідомлено, що пенсійні виплати за період з 27.10.2016 по 31.10.2019 у розмірі 56 440,56 грн. будуть виплачені після встановлення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за період з 27.10.2016 по 31.10.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача на підставі поданих сторонами письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд виходить з такого.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Положення частини 1 статті 27 Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: - якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; - якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; - якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; - внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; - в інших випадках, передбачених законами.

Отже, Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування не визначають вичерпного переліку випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі -Закон №1706-VII).

Згідно з нормами статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 Закону №1058-IV, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону №1058.

Згідно з положеннями частини 1 зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

- якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

- на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

- у разі смерті пенсіонера;

- у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

- в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства відповідного рішення про припинення виплати у спірний період пенсії позивачу органами Пенсійного фонду не приймалось.

З аналізу норм статті 49 Закону №1058 вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що за змістом наведеної норми законодавства «інші випадки» для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом.

Доводи відповідача щодо застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення, відновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону №1058.

Крім того, з листа Управління від 11.11.2019 №94/С-1 встановлено, що позивачу на підставі його звернення від 28.10.2019 поновлено виплату пенсії з листопада 2019 року та нараховано пенсію за період з 27.10.2016 по 31.10.2019 у розмірі 56 440,56 грн., у зв`язку чим посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивач не звертався за поновленням пенсії, є необгрунтованими.

Суд зазначає, що сам факт існування у позивача права на отримання пенсії за період з 27.10.2016 по 31.10.2019 у розмірі 56 440,56 грн. не є спірним. Відповідач не виплатив позивачу пенсію за вказаний період з посиланням на Постанову №637.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 21.08.2019 №788 внесено зміни до Постанови №637, зокрема, пункт 1 доповнено реченням такого змісту «Суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».

Разом з тим, за змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях №20-рп/2011 від 26.12.2011 та №2-рп-99 від 02.03.1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою України не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст.9 Закону №1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Суми пенсійних виплат, виплата яких гарантована державою та на отримання яких правомірно розраховує особа, охоплюються поняттям «майно» в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки «на умовах передбачених законом» і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що здійснивши нарахування пенсії минулих періодів, відповідач безпідставно не виплатив заборгованість з виплати пенсії, що утворилася за період з 27.10.2016 по 31.10.2019.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати сум пенсії за вказаний період та необхідність зобов`язання відповідача виплатити такі суми пенсії.

Що стосується питання строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Закон №1058-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері пенсійного забезпечення, строки та порядок виплати пенсій.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про виплату нарахованих сум пенсій за минулий період, і при цьому судом встановлено, що виплата вказаних сум пенсії не здійснюється з вини відповідача та з підстав, які суперечать вимогам Конституції та законів України, суд вважає, що на спірні відносини не розповсюджується шестимісячний строк звернення до суду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Комунарського відділу обслуговування громадян м.Запоріжжя Управління обслуговування громадян щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 27 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 27 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Комунарського відділу обслуговування громадян м.Запоріжжя Управління обслуговування громадян, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення складено 27.07.2020.

Суддя М.О. Семененко