Ухвала суду № 90619329, 27.07.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року (о 09 год. 30 хв.) Справа № 280/918/20 : Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту в частині,-

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд, з подальшим уточненням позовних вимог, визнати протиправними і нечинними пункти 6.5., 6.5.1., 6.5.2. Положення про порядок оформлення документів на розміщення стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Запоріжжі, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 30.01.2019 №30, а саме: «6.5. Підставами для відмови у продовженні строку дії паспорту ТС є: 6.5.1. Розміщення ТС за відсутності укладеного з районною адміністрацією договору на право користуванням місцем для розташування стаціонарних ТС, якщо обов`язковість його укладання визначена цим Порядком»; «6.5.2. Внесення змін до Комплексної схеми розміщення ТС, якими не передбачено можливість розміщення ТС на цьому місці».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 (головуючий суддя Сацький Р.В.), позовні вимоги задоволено, а саме:

визнано протиправними і нечинними пункти 6.5., 6.5.1., 6.5.2. Положення про порядок оформлення документів на розміщення стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Запоріжжі, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 30.01.2019 №30, а саме: «6.5. Підставами для відмови у продовженні строку дії паспорту ТС є: 6.5.1. Розміщення ТС за відсутності укладеного з районною адміністрацією договору на право користуванням місцем для розташування стаціонарних ТС, якщо обов`язковість його укладання визначена цим Порядком; 6.5.2. Внесення змін до Комплексної схеми розміщення ТС, якими не передбачено можливість розміщення ТС на цьому місці».

зобов`язано Запорізьку міську раду невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено Положення про порядок оформлення документів на розміщення стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Запоріжжі, затверджене рішенням Запорізької міської ради від 30.01.2019 №30, після набрання рішенням законної сили.

06.07.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла заява (вх. №30906) про ухвалення додаткового судового рішення, у якій зазначає, що 01 червня 2020 року рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі задоволено позовні вимоги позивачки у повному обсязі але не вирішено питання про судові витрати. При цьому, позивач та її представник не були присутнім під час оголошення рішення. Разом з тим із позовною заявою було подано попередній розрахунок судових витрат, які планує понести позивач у зв`язку із розглядом даної справи. За результатами розгляду справи судові витрати на професійну правничу допомогу склали 6900 грн., та судовий збір 2102 грн. З посиланням на приписи ч. 1, 7 ст. 139, ч. 1,2 ст. 252 КАС України просить ухвалити додаткове рішення про стягнення судових витрат та стягнути з територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (69105, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 206, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04053915) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати: на професійну правничу допомогу у розмірі 6 900,00 грн. та судовий збір у розмірі 2102 грн. Здійснювати розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без участі заявниці та її представника.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020, зазначена заява передана для подальшого розгляду судді Калашник Ю.В.

У відповідності до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Для розгляду питання щодо винесення додаткового судового рішення, судом призначено судове засідання на 20.07.2020 о 09:10, про що повідомлено учасників справи.

21.07.2020 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат (вх. № 33121), в якій останній зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що адвокатом Новицьким Д.О. за весь період розгляду справи № 280/918/20 не було надано належним чином засвідчених доказів, щодо укладеного договору надання правової допомоги, та жодного разу не було надано документи, що свідчать про сплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги (касові чеки, платіжні доручення з відмітками банку, квитанції про сплату тощо), окрім квитанції на судовий збір. Представником позивача, у вигляді додатку до заяви про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат надано Акт приймання-передачі наданих послуг від 03.06.2020, укладений між Адвокатським об`єднанням «Борисенко і партнери» та ОСОБА_1 , в якому наведено перелік витрат, пов`язаних з розглядом адміністративної справи. За змістом акту, наведений перелік не відповідає дійсності та має суперечності між заявленими та фактично наданими правовими послугами. Так в частині витрат, відповідно Акту зазначено «складання та подання заяви про забезпечення позову» від 05.02.2020, але дана заява відсутня в матеріалах справи. Разом з цим, звертає увагу на те, що є певна невідповідність, в частині витрат «складання та подання відповіді на відзив» від 23.03.2020. В Акті зазначено, що відповідь на відзив подавалось два рази з зазначенням відповідної суми коштів (а саме: 1200 грн. х 2 = 2400 грн.), в свою чергу, відповідь на відзив, було подано один раз, тому даний факт суперечить дійсності та наданим документам, відповідно до матеріалів справи. Враховуючи вищенаведене, виникає питання, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Окрім того, зазначає, що заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, та надані ним докази не були подані в межах строку та умов, встановлених ч.7 ст. 139 КАС України.

21.07.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі у порядку письмового провадження.

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, заявили суду клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути питання щодо винесення додаткового судового рішення за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Згідно з ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення з питань розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Так, 01.06.2020 Запорізьким окружним адміністративним судом (головуючий суддя Сацький Р.В.) була розглянута справи №280/918/20 та ухвалене рішення, яким позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі, а саме:

визнано протиправними і нечинними пункти 6.5., 6.5.1., 6.5.2. Положення про порядок оформлення документів на розміщення стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Запоріжжі, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 30.01.2019 №30, а саме: «6.5. Підставами для відмови у продовженні строку дії паспорту ТС є: 6.5.1. Розміщення ТС за відсутності укладеного з районною адміністрацією договору на право користуванням місцем для розташування стаціонарних ТС, якщо обов`язковість його укладання визначена цим Порядком; 6.5.2. Внесення змін до Комплексної схеми розміщення ТС, якими не передбачено можливість розміщення ТС на цьому місці».

зобов`язано Запорізьку міську раду невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено Положення про порядок оформлення документів на розміщення стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Запоріжжі, затверджене рішенням Запорізької міської ради від 30.01.2019 №30, після набрання рішенням законної сили.

Таким чином, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 у справі №280/918/20 вказані вимоги позивача було задоволено у повному обсязі, при цьому, суд не вирішив питання про судові витрати.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач при подачі позовної заяви сплатив судовий збір, позов його було задоволено, суд вважає, що, відповідно до ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати у сумі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6900,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи разом із позовною заявою було надано Попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат вих. № 5/02-01 від 27.01.2020. До самої заяви про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат представником позивача надано Акт приймання-передачі наданих послуг від 03.06.2020 на суму 6900,00 грн.

Так, суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Станом на день ухвалення додаткового рішення у справі позивачем та його представником не надано суду документальне підтвердження оплати вартості наданих послуг на суму 6900,00 грн., а відтак у суду відсутні підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6900,00 грн.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18 та постанові Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 280/1765/19.

Також, згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Лавентс проти Латвії» наголосив, що відшкодовуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у п.268 Рішення по справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): «Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V).».

Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано Європейським судом з прав людини і у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пп.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004.

Суд зазначає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити факт оплати вказаних послуг. Відтак, суд вважає заявлені позивачем витрати на правничу допомогу документально не підтвердженими, а отже відсутні підстави для відшкодуванні таких витрат.

Враховуючи, що до матеріалів справи не надано документів про оплату витрат на професійну правничу допомогу (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у стягненні на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 6900,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243-246, 252 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення від 06.07.2020 (вх. № 30906), - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення в адміністративній справі № 280/918/20 за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту в частині.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

В іншій частині вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.07.2020.

Суддя Ю.В. Калашник