
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/12233/19
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 14.08.2019 № 251 о/с про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2);
- поновити ОСОБА_1 (НОМЕР_2) на службі в Національній поліції України;
- стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без врахування обов`язкових податків і зборів.
В обґрунтування позову вказано, що наказом від 14.08.2019 № 251 о/с капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2) оперуповноваженого відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Житомирський області, відповідно до п. 7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) було звільнено зі служби в поліції. Позивач вважає, що зазначений наказ є протиправним, оскільки 28.06.2019 ним було отримано травму у вигляді закритого перелому обох кісток правої гомілки у зв`язку з чим він перебував на листку тимчасової непрацездатності та йому було здійснено оперативне втручання. Починаючи з моменту отримання травми та за весь період лікування він пережив сильний фізичний біль, моральні страждання та душевне пригнічення у зв`язку з можливістю стати інвалідом та не повернутись до звичного способу життя, постійно перебував у стресовому стані. На фоні сильного душевного хвилювання у зв`язку з отриманою травмою та перенесеними психоемоційними стражданнями, перебуваючи на лікуванні та тимчасово звільненим від служби по причині тимчасової непрацездатності 14.08.2019 ним було написано рапорт про звільнення зі служби в поліції. В подальшому 11.11.2019 було подано заяву про залишення рапорту про звільнення зі служби в поліції без розгляду у зв`язку з бажанням і далі проходити службу в органах Національної поліції України.
Позивач вказує, що оскаржуваний наказ видано відповідачем до закінчення строку визначеного п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991, а тому є протиправним та порушує його права.
У встановлений судом строк відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він заперечував щодо задоволення позову. В обґрунтування відзиву вказано, що ОСОБА_1 було подано рапорт про звільнення за власним бажанням, який було реалізовано належним чином з дотриманням усіх процедур.
Ухвалою від 04.02.2020 позовну заяву було залишено без руху після відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 12.03.2020 було продовжено розгляд справи у зв`язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, які були підставою для залишення її без руху та надання належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 23.06.20 відповідачу було відмовлено у клопотання про заміну відповідача.
Представником позивача та відповідачем було подано заяви про розгляд справи за їх відсутності.
У відповідності до ст.205 КАС України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 14 серпня 2019 року ОСОБА_1 було подано керівництву Департаменту захисту економіки Національної поліції України рапорт про звільнення його зі служби в поліції за власним бажанням з 16 серпня 2019 року.
На підставі вказаного рапорту наказом Департаменту від 14.08.2019 № 251 о/с "По особовому складу" оперуповноваженого відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Житомирський області капітана поліції ОСОБА_1 відповідно до п. 7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) звільнено з 16 серпня 2019 року зі служби в поліції.
Разом з тим, у матеріалах справи містяться копії довідки Комунальної установи "Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф.Гербачевського" Житомисрької обласної ради №1000 з якої вбачається, що у період з 03.07.2019 по 16.07.2019 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, а також довідки №748 ДУ ТМОМВС України по Житомирській області про тимчасову непрацездатність поліцейського, яка є продовженням довідки №1000 з якої вбачається, що у період з 17.07.2019 по 29.08.2019 ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні.
11 листопада 2019 року ОСОБА_1 було подано заяву про залишення рапорту про звільнення зі служби в поліції без розгляду у зв`язку з бажанням і далі проходити службу в органах Національної поліції України.
Вказана заява зареєстрована у Департаменті захисту економіки 27.11.2019.
Відповідачем до суду було надано копію листа від 13.12.2019 №Р-1700 адресовано ОСОБА_1 у якому вказано, що оскільки у поданому ним рапорті від 14.08.2019 зазначена бажана дата звільнення з 16.08.2019, тому наказом ДЗЕ від 14.08.2019 №251 о/с його звільнено зі служби в поліції за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" з 16.08.2019. Станом на момент звернення (27.11.2019) з ним проведено повний розрахунок, а тому скасувати зазначений наказ немає можливості.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 7 ч. 1, ч. 2-3 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Більш детальної регламентації звільнення за власним бажанням Закон України "Про Національну поліцію" не містить.
З аналізу положень Закону вбачається, що останнім не врегульовано процедуру та порядок звільнення особи за власним бажанням, зокрема, строки попередження працівником про таке звільнення та строки прийняття відповідного рішення про звільнення
Згідно із п. 4 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пп. "ж" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 114 від 29.07.1991 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.
При цьому, пунктом 68 вказаного Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Як вбачається зі змісту рапорту в ньому не зазначено підстави поважності причини звільнення позивача з органів поліції за власним бажанням.
При цьому, суд звертає увагу, що в порушення вимог п.п. "ж" п. 64 зазначеного Положення відповідачем підстави написання позивачем рапорту про звільнення не з`ясовувались, бесіда щодо звільнення не проводилась, поважність причин, що перешкоджають виконанню ним своїх службових (посадових) обов`язків, фактично не з`ясовувалась.
Доказів протилежного відповідачем не надано.
Крім того, слід зазначити, що у рапорті ОСОБА_1 вказує, що від проходження військово-лікарської комісії відмовляється у зв`язку з задовільним станом здоров`я.
Водночас, слід наголосити, що зі змісту наданої відповідачем довідки від 08.01.2020 вбачається, що стройовими записками управління захисту економіки Національної поліції України повідомлялось, що ОСОБА_1 з 01.07.2019 перебував на лікарняному. Однак, на день звільнення лист непрацездатності не надав.
Разом з тим, суд критично оцінює посилання відповідача, що позивачем не було надано лист непрацездатності, оскільки тимчасова непрацездатність позивача тривала з 03.07.2019 по 29.08.2019, тобто до 29.08.2019 ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати листок непрацездатності. Проте, вказана довідка достеменно підтверджує факт того, що відповідачу було відомо про тимчасову непрацездатність позивача.
З огляду на вищевикладене, оскільки при винесенні спірного наказу відповідачем не було з`ясовано наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків та позивач звільнений під час його тимчасової непрацездатності, суд дійшов висновку, що звільнення позивача є неправомірним, що є підставою для скасування спірного наказу про звільнення позивача та поновлення його на раніше займаній посаді.
Відповідно до ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
На виконання даної норми Закону наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Аналогічні вимоги містить ст. 235 КЗпП України, відповідно до якої у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Водночас, з огляду на те, що сторонами до суду не було надано довідку про розмір грошового забезпечення суд позбавлений можливості обрахувати належний позивачу розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а тому належним способом захисту є зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу починаючи з 17 серпня 2019 року, оскільки позивача звільнено із займаної посади з 16.08.2019, тобто останнім робочим днем є 16.08.2019.
Що стосується органу який має провести нарахування та виплату то суд вказує, що позивач у позовній заяві просить стягнути належне йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з Національної поліції України, водночас вказаний орган не був визначений відповідачем у даній справі. Крім того, позивача необхідно поновити на ті самій посаді з якої його було звільнено, тобто в Департаменті захисту економіки Національної поліції України, а тому і виплату належного йому грошового забезпечення необхідно здійснювати саме Департаментом захисту економіки Національної поліції України.
Однак, відповідно до норм частин 1 і 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При цьому, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2ст. 9 цього Кодексу суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на наведені обставини та норми законодавства, які їх регулюють суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Керуючись статтями 242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40111732) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 14.08.2019 № 251 о/с про звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2).
Поновити капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2) на посаді оперуповноваженого відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Житомирський області капітана поліції.
Зобов`язати ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 17 серпня 2019 року до 27 липня 2020 року включно.
У задоволенні позову в частині стягнення з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без врахування обов`язкових податків і зборів відмовити.
Судове рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
Судове рішення № 90619091, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 27.07.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 240/12233/19. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: