Рішення № 9061894, 19.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.10                                                                                 Справа № 8/66

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру телекомунікаційних послуг №20 Луганської філії ВАТ «Укртелеком», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, м. Луганськ, - про стягнення 793 грн. 47 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Васюк О.М., - юрисконсульт 2 категорії відділу правового забезпечення, - довіреність №133 від 12.02.10 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги зв’язку у сумі 697,92 грн., пені за період з вересня 2009 року по січень 2010 року у сумі 33,31 грн., інфляційних нарахувань у сумі 48,78 грн. та 3% річних у сумі 13,46 грн., нарахованих ним у зв’язку з неналежним виконанням з боку відповідача умов договору №5219989 про надання послуг електрозв’язку, укладеного між сторонами 22.05.08 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 19.03.10 року до 06.04.10 року та з 06.04.10 року до 19.04.10 року - у зв’язку з неявкою представника відповідача та невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів.

До початку судового засідання 19.04.10 року представником позивача заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву та участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки до суду не повідомив, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

На підставі викладеного, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, приймаючи до уваги те, що судом двічі (22.03.10 року за вих. №346 та 08.04.10 року за вих. №443) на юридичну адресу відповідача спрямовано ухвалу суду про призначення справи до слухання, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе здійснити розгляд цього спору по суті за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

22.05.08 року між позивачем (Підприємство зв’язку) та відповідачем (Споживач) укладено договір про надання послуг електрозв’язку №5219989, за умовами якого Підприємство зв’язку надає Споживачу послуги електрозв’язку, перераховані в додатку №1, і безплатні послуги, перераховані в додатку №2 (пункт 1 договору), а Споживач має право користуватися додатковими (сервісними) видами послуг, які надаються по телефону (п. 3.1.3), користуватися телефонним зв’язком із спецслужбами (п. 3.1.4), користуватися автоматичним міжміським та міжнародним телефонним зв’язком, якщо це передбачено технічними можливостями обладнання АТС (п.3.1.11), користуватися міжміським та міжнародним телефонним зв’язком за допомогою оператора за попереднім замовленням (п. 3.1.12).

Споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (п. 3.2.8), та плату за користування радіоточкою (п. 3.2.16).

Послуги, які надаються Підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством (п. 4.1); Споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою авансовою системою оплати (п. 4.2); Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги (п. 4.3); розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку та кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг (п. 4.5).

У разі застосування авансової системи оплати Споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості у розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг (п. 4.6).

У разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад встановлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки (п.5.8).

Цей договір набирає чинності з дня підписання і діє п’ять років (п.7.1).

Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін (п. 7.2).

Договір є чинним на час розгляду спору по суті.

На виконання умов договору Підприємством зв’язку (позивачем) за період з січня 2009 року по 23.02.10 року надано відповідачу послуг електрозв’язку на суму 697,92 грн., які, згідно твердженням позивача, відповідач не оплатив.

Наявність боргу підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи:

розрахунками суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань (а.с.7-10);

рахунками про надання послуг електрозв’язку №5219989: від 30.09.09 року на суму 27,02 грн.; від 31.08.09 року на суму 45,17 грн.; від 31.07.09 року на суму 90,44 грн.; від 30.06.09 року на суму 69,72 грн.; від 31.05.09 року на суму 88,41 грн.; від 30.04.09 року на суму 31,87 грн.; від 31.03.09 року на суму 44,93 грн.; від 28.02.09 року на суму 36,92 грн.; від 31.01.09 року на суму 53,74 грн. та ін. (а.с.27-36);

рахунками №4407013008089248 за жовтень-грудень 2009 року (а.с.39-41); іншими доказами (а.с.42-42-50).

Позивачем вживались заходи, спрямовані на спонукання відповідача сплатити борг (а.с. 37), яку не дали позитивних результатів, - що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Згідно наданому позивачем розрахунку, сума основного боргу за період з січня 2009 року по січень 2010 року становить 697,92 грн.

На вказану суму позивач нарахував (а.с.7-10):

пеню за період з вересня 2009 року по січень 2010 року у сумі 33,31 грн.;

інфляційні нарахування у сумі 48,78 грн.;

3% річних у сумі 13,46 грн., - а всього 793,47 грн., які він просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ. Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Як сказано у ст.11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

          За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

          Отримавши надані послуги, споживач (відповідач по справі) повинен був дотримуватися вимог ст.ст. 530 та 903 ЦКУ, - здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором, - тобто діяти у відповідності до пунктів 3.2.8, 3.2.16, 4.1-4.3 та 4.5-4.6 договору.

          Однак він у вказаний термін вартість наданих послуг сплатив частково, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобов’язання.

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Пунктом 1 частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу для стягнення пені встановлено річний термін.

          Позивач в частині визначення суми пені дотримався вищезгаданих вимог чинного законодавства.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, відповідає вимогам ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

          Відповідач позовні вимоги не спростував.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного цивільного законодавства України.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,527,530,610-614,901 та 903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, ідентифікаційний код 35629030, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Демьохіна, 19, - на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Цеху телекомунікаційних послуг №20 Луганської філії ВАТ «Укртелеком», місто Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 01182820, який знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Вілєсова, 3, - заборгованість у сумі 697 (шістсот дев’яносто сім) грн. 92 коп., пеню у сумі 33 (тридцять три) грн. 31 коп., інфляційні нарахування у сумі 48 (сорок вісім) грн. 78 коп., 3% річних у сумі 13 (тринадцять) грн. 46 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 19.04.10 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –20 квітня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа