Рішення № 90618931, 27.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2020 р. Справа№200/4976/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

20 травня 2020 року ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (юридична адреса: пр.-т. Нахімова, буд. 86, м. Маріуполь, Донецька область, 87517; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 40109058) про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення;

- стягнення невиплаченої індексації грошового забезпечення в сумі 336,40 гривень;

- стягнення з відповідача користь ОСОБА_1 коштів за час затримки виплати індексації при звільненні, починаючи з 30 вересня 2016 року по день фактичного розрахунку, враховуючи принцип співмірності, на день подання позову сума складає 31195,99 гривень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву по справі №200/4976/20-а задоволено та продовжено відповідачу строк для надання відзиву протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на день прийняття наказу про звільнення відповідач не провів з ним розрахунків, а саме: не нарахував та не сплатив індексацію грошових доходів за період часу з листопада 2015 року по вересень 2016 року. Позивач, посилаючись на положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», вказує, що відповідачем протиправно не здійснювалось нарахування та виплату йому індексації грошових доходів за період з листопада 2015 року по вересень 2016 року. Також позивач вважає, що у зв`язку з протиправним не нарахуванням та невиплатою йому індексації грошового забезпечення за вказаний період з відповідача підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів. Крім того, зазначає, що оскільки індексація заробітної плати є об`єктом оподаткування єдиним соціальним внеском відповідач повинен провести його відрахування до пенсійного фонду. Посилаючись на положення Кодексу законів про працю України та практику Верховного Суду позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 29 вересня 2016 року по день ухвалення рішення у цій справі.

В установлений судом строк відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки, у період з 07 листопада 2015 року по 24 листопада 2017 року нормами чинного законодавства не було передбачено проведення індексації грошового забезпечення поліцейських, тому він діяв виключно у межах норм, регламентованих чинним законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з відсутністю клопотань сторін, відповідно до частини 5 статті 252 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив службу в Національній поліції України.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 28 вересня 2016 року №326о/с, останнього звільнено зі служби за власним бажанням з 29 вересня 2016 року.

06 квітня 2020 року Головне управління Національної поліції в Донецькій області на заяву позивача від 30 березня 2020 року повідомило останнього, що нарахування індексації його грошового забезпечення в період з листопада 2015 року по вересень 2016 року не проводилась.

Також з наданих позивачем до суду довідок, виданих Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області 03 квітня 2020 року за №№ 317 та 318, судом встановлено, що в період з 01 листопада 2015 року по 29 вересня 2016 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідачем не проводилась.

Крім того, у відповідності до довідки Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 11 квітня 2020 року №447 розмір середньомісячного грошового забезпечення позивача становить 3915,00 грн., а середньоденного - 130,50 грн.

Не погоджуючись з невиплатою індексації грошового забезпечення позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 4 частини 10 статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580) визначено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 94 Закону № 580, яка регулює питання грошового забезпечення поліцейських, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону № 1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У частині 5 статті 2 Закону № 1282 вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 Закону № 1282 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 1282 порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пункту 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку № 1078).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01 листопада 2017 року після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських», є неприйнятними, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Оскільки право на індексацію грошового забезпечення позивача порушено, тому воно підлягає відновленню в судовому порядку.

Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилась у ненарахуванні та несплаті йому індексації грошового забезпечення, є обґрунтованими.

Водночас, суд зауважує, що розрахунок суми індексації за період з 01 листопада 2015 року по 29 вересня 2016 року віднесено до дискреційних повноважень відповідача, оскільки ця сума повинна була нараховуватись і виплачуватись позивачу в період проходження ним служби.

Таким чином, належним способом захисту порушених прав позивача суд вважає зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 листопада 2015 року по 29 вересня 2016 року.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку за період з 30 вересня 2016 року по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

У спірних правовідносинах мало звільнення позивача зі служби без проведення з ним остаточного розрахунку.

Оскільки спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, суд вважає, що у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника визначений Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналізуючи вищезгадані норми матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, за висновком Верховного Суду України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Згідно з правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21 листопада 2011 року у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Водночас, з пункту 3 Порядку №100 слідує, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Таким чином, оскільки сума індексації грошового забезпечення, що підлягала нарахуванню позивачу, входить до складових для обчислення середньої заробітної плати для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області здійснити відповідні нарахування належних позивачеві сум, оскільки розрахунок таких виплат повинен здійснюватись відповідачем шляхом попереднього коригування заробітної плати позивача на коефіцієнт її підвищення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 623/5338/15-а.

В той же час, суд звертає увагу на те, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, а також те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету, та інші обставини справи.

Такого висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи №825/325/16 (постанова від 18 липня 2018 року).

Тобто при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає сплаті на користь позивача, слід враховувати відсоток, який становить частка невиплачених при звільненні позивачу сум від розрахованої загальної суми середнього заробітку.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (юридична адреса: пр.-т. Нахімова, буд. 86, м. Маріуполь, Донецька область, 87517; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 40109058) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення у період з 01 листопада 2015 року по 29 вересня 2016 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення у період з 01 листопада 2015 року по 29 вересня 2016 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 липня 2020 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна