Рішення № 90618910, 28.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2020 р. Справа№200/1425/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 41142826; Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень щодо нарахування земельного податку з фізичних осіб № 1958-5033-0502 від 09.10.2019 на суму 71968,34 грн. за 2017 рік, № 1960-5033-0502 від 09.10.2019 на суму 88432,33 грн. за 2018 рік, № 1959-5033-0502 від 09.10.2019 на суму 84307,48 грн. за 2019 рік та зобов`язання не нараховувати штраф і пеню за несвоєчасну сплату зобов`язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, якими йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб. Зазначає, що він не є платником земельного податку згідно ПК України, оскільки відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 04.02.2019 та Інформаційної довідки відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.09.2019 №182984373 за ним відсутнє зареєстроване право власності на земельну ділянку, у зв`язку з чим вважає вказані податкові повідомлення-рішення неправомірними і такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, позивач не погоджується з розрахунком земельного податку, оскільки вважає, що відповідачем не вірно визначено розмір земельного податку за формулою: «сума земельного податку дорівнює добутку тарифу на площу земельної ділянки» і не враховано, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться у відсотках від нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі станом на 01 січня поточного року на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, виданого територіальним органом Держгеокадастру.

З огляду на вищевикладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, у зв`язку з чим надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. З огляду на зазначені обставини податковий орган стверджує, що позивач, у зв`язку з набуттям права власності на нежитлову будівлю, що розміщена на земельній ділянці площею 0,3842 га, розташованій за адресою: м. Бахмут АДРЕСА_2 , щодо якої нараховано земельний податок, є власником зазначеної земельної ділянки і повинен сплачувати земельний податок, а тому податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві визначені податкові зобов`язання зі сплати земельного податку за цю земельну ділянку, є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже скасуванню не підлягають.

В матеріалах справи наявна відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими, просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачеві надано 10-тиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2020 у Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області витребувано письмову інформацію щодо земельної ділянки, яка є предметом оподаткування у спірних правовідносинах.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2020 адміністративну справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 11 червня 2020 року.

10 червня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області на виконання вимог ухвали від 12.05.2020 на електронну адресу суду надано інформацію та розрахунок нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, кадастровий номер: 1410300000:00:016:0229, площею 0,3842 га.

11.06.2020 підготовче засідання відкладено на 09.07.2020.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2020.

У визначений день учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, проте надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Позивач на підставі договору купівлі-продажу № 3051 від 23.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Слесарєвим В.В., є власником нежитлової будівлі загальною площею 64,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , про що 17.02.2016 зроблено запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до інформаційної довідки з ДРРП № 53741506 від 22.02.2016 (а.с.7).

З 16 червня 2015 року позивач на підставі договору купівлі-продажу № 3052 від 23.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Слесарєвим В.В., здійснив купівлю земельної ділянки, кадастровий номер 1410300000:00:016:0229, площею 0,3842 га, цільове призначення: для обслуговування АЗС (ділянка № 5), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8-9).

Земельна ділянка, загальною площею 0,3842 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1410300000:00:016:0229, яка надана для обслуговування АЗС (ділянка № 5) в таких межах: від А до А - землі Артемівської міської ради) належала ПАТ «Артемівський завод по обробці кольорових металів» на підставі права власності, що підтверджується Державним Актом № ЯЕ № 715827 від 01.04.2008 (а.с. 84). Підприємством декларувались податкові зобов`язання з земельного податку на вказану ділянку.

Листом від 08.10.2015 ПАТ «Артемівський завод по обробці кольорових металів» подав до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік у зв`язку з продажем земельної ділянки та надав підтверджуючі документи, а саме: договір купівлі - продажу земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_1 та акт прийому - передачі від 19.05.2015 (а.с.87).

Актом прийому-передачі земельної ділянки від 19.05.2015 сторонами договору підтверджено передачу ПАТ «Артемівський завод по обробці кольорових металів» і прийняття ОСОБА_1 у власність зазначеної земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно - нежитлова будівля «Н Бензозаправна станція (ПММ)» та інше майно, щодо бензозаправної станції. Договір та виконання Губським майнових зобов`язань по договору засвідчено приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Донецької області Слєсарєвим В.В. 16.06.2015 (а.с. 8-9, 90).

Відповідачем на підставі приписів пп. 20.1.3 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України направлено запит до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 28442/10/05-99-42-10 від 05.04.2019 щодо надання інформації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2016-2019 роки (а.с. 93).

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, наданої у відповіді від 15.04.2019 № 369/111-19, нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки по роках складає: за 2017 рік та до 17.07.2018 - 2 398 944,8 грн., з 17.07.2018 та 2019 рік - 3 598 417,20 грн. (а.с. 92).

Рішеннями Бахмутської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів» на 2017 рік від 22.02.2017 № 6/67-1240, на 2018 рік від 27.06.2017 № 6/102-1892, на 2019 рік від 23.05.2018 № 6/113-2211, прийнятих згідно п. 5 розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України, плата за землю встановлена у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, в АІС «Податковий блок» були сформовані податкові повідомлення-рішення від 12.07.2019 щодо нарахування позивачеві грошових зобов`язань зі сплати земельного податку за 2017 рік на суму 88 432,33 грн., за 2018 рік на суму 107952,52 грн. та за 2019 рік на суму 107952,52 грн., у зв`язку з чим позивачем до контролюючого органу було подано заяву від 01.10.2019 № 1046/ДЗН з додатками, в якій зазначено, що згідно витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з 01.10.2019 нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки становить 1 439 332,19 грн. (а.с. 94-95).

У зв`язку з отриманням вказаної інформації ГУ ДПС у Донецькій області направлено до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області запит від 02.10.2019 №9033/10/05-99-50-33 щодо роз`яснення підстав зменшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 96).

Листом від 07.10.2019 № 821/111-19 Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомило про зміну з 30.09.2019 нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 1 439 332,19 грн., у зв`язку із внесенням 30.09.2019 змін у системі державного земельного кадастру коду цільового використання земельної ділянки (а.с. 97).

Як встановлено судом, код цільового використання земельної ділянки «1.10.2», який був раніше, змінено на код «11.02» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Зміна цільового використання земельної ділянки призвела також до зменшення ставки податку з 3% до 1% відповідно до рішення Бахмутської міської ради від 23.05.2018 № 6/113-2211 «Про встановлення ставок на 2019 рік».

На підставі п. 286.5 ст. 286 ПК України за результатами розгляду заяви позивача та встановлених розбіжностей у відомостях щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, які були надані Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, податкові повідомлення-рішення від 12.07.2019 № 51616-4210-0502, № 51617-4210-0502, №51618-4210-0502 скасовано.

09.10.2019 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 1958-5033-0502 на суму 71 968,34 грн., № 1960-5033-0502 на суму 88 432,33 грн., № 1959-5033-0502 на суму 84307,48 грн., які отримані позивачем 11.10.2019, про що свідчить відповідна відмітка на корінцях податкових повідомлень-рішень (а.с. 13-15, 86).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся зі скаргою до ДПС України про їх скасування, за результатом розгляду якої ДПС України прийнято рішення № 2099/Г/99-08-05-04-14 від 24.12.2019, яким у задоволенні скарги відмовлено, податкові повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 17-18).

Предметом спору в даній справі є наявність обов`язку у позивача нараховувати і сплачувати земельний податок за земельну ділянку, право власності на яку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, та правомірність, у зв`язку з цим, дій відповідача щодо прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши всі надані учасниками справи і наявні в матеріалах справи докази, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України та Податковим кодексом України.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України) передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України:

земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72);

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73);

земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74);

плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147).

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1); землекористувачі (підпункт 269.1.2).

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з частинами першою і другою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже вказаними нормами встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Таким чином, платником земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які зобов`язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні. Обов`язок сплачувати земельний податок виникає у власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Водночас, у разі набуття права власності на нерухоме майно, що розміщене на землі, та не оформлення права власності або права користування на таку земельну ділянку обов`язок зі сплати податку за землю виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщене на цій землі, адже якщо фізична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Користувач має сплачувати земельний податок за фактичне використання землі.

Як вже зазначалось судом, позивач у встановленому законом порядку на підставі договору купівлі-продажу № 3051 від 23.12.2013 придбав у власність нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 64,4 кв.м. (Н Бензозаправна станція (ПММ). Право власності набуте на підставі договору купівлі-продажу № 3051 від 23.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Слесарєвим В.В., та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2016 за №170714214103 (а.с.101).

В той же день на підставі договору купівлі-продажу № 3052 від 23.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Слесарєвим В.В., позивач придбав земельну ділянку кадастровий номер 1410300000:00:016:0229, площею 0.3842 га, з цільовим призначенням «для обслуговування АЗС (ділянка №5), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ».

Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи діючого законодавства і обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач, придбавши нежитлову будівлю, має сплачувати на загальних підставах земельний податок за земельну ділянку, на якій розташовано таку будівлю, з урахуванням прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто з 17.02.2016.

Обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй прав, у разі набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки або без такого.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17), від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17), від 17 грудня 2019 року (справа № 804/4739/16), від 27 січня 2020 року (справа 804/886/18).

Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги доводи позивача в цій частині.

Крім того, суд не погоджується з посиланнями позивача на необґрунтованість розрахунків сум податкових зобов`язань, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, в обґрунтування протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема, зазначив, що відповідачем, на його думку, не вірно визначено розмір земельного податку за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, оскільки його розрахунок здійснено за весь період 2017, 2018, 2019 роки, а не станом на 1 січня поточного року, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Міськрайонного управління у Бахмутському районі та м. Бахмут від 15.04.2019 № 369/111-19 та розрахунком, наведеним у відзиві на адміністративний позов. Також вважає, що розміри нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначені у витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, не збігаються із сумами, на підставі яких відповідачем проведено розрахунок земельного податку. На переконання позивача, розрахунок плати за землю від 09.10.2019, який є додатком до спірних податкових повідомлень-рішень, не дає змоги визначити розмір ставки земельного податку, який використовувався при його розрахунку. Крім того, позивач вважає, що відповідач, здійснюючи розрахунок належного до сплати земельного податку на підставі листа Міськрайонного управління у Бахмутському районі та м. Бахмут від 15.04.2019 №369/111-19, діяв не у спосіб, визначений законами України, оскільки цей лист не відповідає формі надання інформації про НГО землі, а також містить інформацію, що не дає можливості однозначно встановити базу оподаткування.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 286.4 статті 286 ПК України за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

За приписами пункту 286.5. статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року № 1378-IV (далі - Закон № 1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (частина третя статті 26 Закону № 3613-VI).

Відповідно до частини першої статті 38 Закону № 3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

З 1 січня 2017 року процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком № 489.

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548.

Відповідно до примітки 2 до Додатку 1 Порядку № 489 у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0 (наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за № 1647/29777) або зі значенням 3,0 (наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 березня 2018 року № 162, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10 квітня 2018 року

за № 432/31884).

Таким чином, з 1 січня 2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ, відомості про який містяться у Державному земельному кадастрі. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку нормативної грошової оцінки має застосовуватись Кф 2,0, а з 17.07.2018 Кф 3,0. У зв`язку зі зміною цільового використання спірної земельної ділянки із застарілого коду «1.10.2» на код «11.02» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з 30.09.2019 застосовується Кф 1,2, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Отже, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних Державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01 січня, проте якщо протягом року відбулися зміни об`єкта та/або бази оподаткування, сума земельного податку змінюється, при цьому коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, на який індексується оцінка сільськогосподарських угiдь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розраховується відповідно до п.289.2 ст.289 ПКУ станом на 1 січня поточного року і в даному випадку становить 1,519 за кожен рік спірного періоду, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.06.2020 № 9-5-0.62-2994/2-20 (а.с.129-131) та витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка проведена станом на 01.01.2015 (а.с. 19-21).

Судом встановлено, що розміри нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з витягами № 223 від 05.02.2020 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01 січня 2017, 2018, 2019 років, на які посилається позивач і які додані ним до позовної заяви, становлять: 2 398 945,34 грн. станом на 01.01.2017; 2 398 945,34 грн. станом на 01.01.2018; 3 598 418,01 грн. станом на 01.01.2019, а розміри нормативної грошової оцінки земельної ділянки, які відповідач використовував для розрахунку земельного податку відповідно до листів Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 15.04.2019 № 369/111-19 та від 07.10.2019 №821/111-19, становлять: 2 398 944,8 грн. станом на 01.01.2017 по 17.07.2018; 3 598 417,2 грн. станом з 17.01.2018 по 30.09.2019 та 1 439 332, 19 грн. станом на 30.09.2019.

Суд зазначає, що різниця у розмірах нормативної грошової оцінки земельної ділянки, взятих відповідачем для розрахунку грошового зобов`язання з земельного податку на підставі інформації, отриманої з Держгеокадастру, не є значною, а навпаки є меншою, і фактично відповідає даним Державного земельного кадастру та не впливає на розрахунок грошового зобов`язання з земельного податку.

Крім того, оскільки відповідачем грошові зобов`язання з земельного податку розраховані на підставі отриманої з Держгеокадастру інформації, ним дотримано встановлений порядок їх розрахунку.

Щодо посилань позивача на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі листа Держгеокадастру, що не відповідає встановленій законом формі (витяг або довідка), суд зазначає, що чинним законодавством, зокрема пунктом 286.1 статті 286 ПК України, не встановлено певну форму, в якій Держгеокадастр повинен надати інформацію на запит контролюючого органу. Разом з тим, надання такої інформації у формі листа, у разі якщо остання відповідає відомостям Державного земельного кадастру, не може бути безумовною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

В ході розгляду даної справи встановлено, що станом на дату надання листа на запит відповідача вказані у ньому відомості відповідали даним Державного земельного кадастру, тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 804/886/18.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ДПС у Донецькій області не нараховувати штраф та пеню за несвоєчасну сплату зобов`язань по податковим повідомленням-рішенням від 09.10.2019, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб і прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень у сфері публічно-правових відносин. Тобто, судовому захисту, в даному випадку, підлягають лише ті права та інтереси позивача, які порушені суб`єктом владних повноважень на час звернення до суду і судового розгляду справи. Оскільки відповідачем на час звернення позивача з даною позовною заявою до суду не вчинено таких дій (будь-яких інших доказів, які б спростовували зазначену обставину позивачем до суду не надано), позовні вимоги в цій частині є передчасними і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням наведеного у суду відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

На думку суду у спірних правовідносинах відповідач діяв без порушення меж повноважень, визначених Законами України, та у відповідності до вимог ст. 19 Конституції України і ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Враховуючи наведене вище в сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 41142826; Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 липня 2020 року.

Суддя С.В. Ушенко