Ухвала суду № 90618899, 28.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відкриття провадження у справі

28 липня 2020 р. Справа №200/6866/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П., розглянувши позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-48786-51 від 11.03.2020 року та №Ф-48786-51 від 18.06.2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якій просила:

- визнати звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2018 рік (додаток 5) помилково поданим;

- скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-48786-51 від 11.03.2020 року та №Ф-48786-51 від 18.06.2020 року;

- відкоригувати інтегровану картку платника податку шляхом видалення суми боргу (недоїмки) у розмірі 9 823,72 грн.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, суд виходить з наступного. Відповідно до вимог частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Зі змісту вказаних статей випливає, що для спору, який має бути вирішений в порядку адміністративного судочинства має бути уповноваження одного суб`єкта владно керувати поведінкою іншого суб`єкта (суб`єктів), а ці суб`єкти зобов`язані виконати вимоги та приписи такого владного суб`єкта. До юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб`єкти владних повноважень.

Статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначаючи критерії належності спору до адміністративної юрисдикції, слід врахувати не тільки критерії розмежування юрисдикцій за суб`єктним складом, а також з`ясувати предмет спору, про яке право йдеться у спірних правовідносинах.

Із позовної заяви вбачається, що у лютому 2019 року позивачем було помилково, на його думку, подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2018 рік, що спричинило помилкове нарахування боргу (недоїмки) у сумі 9 823,72 грн.

Тому позивач, просить визнати звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2018 рік (додаток 5) помилково поданим.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Обов`язок суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є наслідком встановлення судом протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень. За умови відсутності визначеної законодавством необхідності вчинення дій суб`єктом владних повноважень, бездіяльність суб`єкта владних повноважень не є протиправною, оскільки не суперечить законодавству та не створює для особи жодних негативних наслідків.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у постанові від 05.04.2019 у справі № 809/248/18 (адміністративне провадження № К/9901/53585/18).

Відповідальним за правильність та достовірність заповнення звіту є страхувальник.

Обов`язку фізичної особи-підприємця подати за себе Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску кореспондує обов`язок контролюючого органу прийняти та зареєструвати такий Звіт відповідно до встановленого порядку.

При цьому Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не встановлює права та не визначає порядку дій особи, якою подано Звіт, щодо його скасування, як і не передбачає процедури та послідовності дій органу доходів і зборів щодо скасування або анулювання відповідного Звіту платника.

Суд вважає необхідним роз`яснити позивачу, що лише у випадку прийняття відповідачем на підставі поданого Звіту певного рішення зобов`язального характеру для позивача, останній не позбавлений права оскаржити його в судовому порядку обравши належний спосіб захисту порушеного відповідачем у такий спосіб права позивача, як такого, що породжує певні правові наслідки для позивача як суб`єкта відповідних правовідносин і має обов`язковий характер для нього.

За приписами частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: 1) позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у відкритті провадження в справі в частині визнання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2018 рік (додаток 5) помилково поданим з огляду на те, що зазначений звіт взагалі не є актом суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі. Більше того, в силу вимог розділу Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015, право скасувати відповідні відомості у Звіті шляхом подання уточнюючого звіту надано особі, яка самостійно визначила собі базу нарахування єдиного внеску, тобто таким право наділений позивач, який в свою чергу не надав суду жодного доказу тому, що він таке уточнення подавав і що відповідач його не прийняв або ж відкинув.

Щодо строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Так, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), за положеннями пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

За положеннями частини другої статті 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються зокрема принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями статті 1 Закону № 2464-VI є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов`язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 Закону № 2464-VI.

Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон № 2464-VI.

В силу вимог пункту 4 частини першої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно з абз. 3, 4 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно абз.9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Отже вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманою вимогою, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.

Копію оскаржуваної вимоги позивач отримав 07.07.2020 року.

23.07.2020 року позивачем подано до суду позовну заяву.

Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд бере до уваги, те що пунктом 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину, а також регламентовано, що строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (в редакції на час виникнення спірних відносин).

11 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України № 211 установлений з 12 березня 2020р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19).

В подальшому карантин неодноразово продовжувався, а за рішенням Уряду від 22.07.2020 дію карантину продовжено до 31.08.2020 року.

За вказаних обставин суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду з даним позовом.

Частиною першою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно приписів статті 12 та глави 10 Кодексу адміністративного судочинства України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 257 КАС України.

Згідно із ст. 260 КАС України, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, враховуючи, що адміністративна справа за даним позовом є справою незначної складності, її розгляд слід проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 171, 257, 258, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області в частині визнання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахування єдиного внеску за 2018 рік (додаток 5) помилково поданим.

Прийняти до розгляду позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-48786-51 від 11.03.2020 року та №Ф-48786-51 від 18.06.2020 року і відкоригувати інтегровану картку платника податку шляхом видалення суми боргу (недоїмки) у розмірі 9 823,72 грн. та відкрити провадження у справі №200/6866/20-а.

Призначити розгляд адміністративної справи №200/6866/20-а по суті за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) Донецьким окружним адміністративним судом, розташованим за адресою: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 1.

Відповідач у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання даної ухвали може подати відзив на позов.

Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (частини 3, 4 статті 162 КАС України).

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву, а відповідач - заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. До відповіді на відзив та заперечень застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 КАС України.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, справу буде розглянуто судом за наявними матеріалами.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному веб- порталі судової влади України в мережі Інтернет (https:// adm.dn.court.gov.ua)

Інформація про права та обов`язки сторін та осіб, які беруть участь у справі, міститься у ст. ст. 44, 45, 47 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Г.П. Бабаш