Рішення № 90618674, 27.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року Справа № 160/5130/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 12.05.2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-115002-17/414 від 12.02.2020 року про сплату боргу (недоїмки).

В обґрунтування позову позивач посилається на протиправність прийняття оскарженої вимоги, оскільки вважає, що у нього відсутній обов`язок сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі з огляду на те, що він з 04.06.2018 року є найманим працівником, за якого підприємство сплачує єдиний внесок. Крім того, рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах №№ 160/8/19 та 160/5370/19, скасовано вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області, якими позивачу було нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки під час прийняття оскарженої вимоги відповідач діяв у спосіб, передбачений законодавством України з огляду на те, що за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 обліковуються нарахування єдиного внеску в сумі 17 616,30 грн, з яких платником сплачено 13 457,00 грн., станом на 31.12.2018 року в ІКП обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у сумі 159,30 грн. За несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань позивачу автоматично розраховано щоквартальні нарахування за 2019 рік, а саме:

рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0014775650 від 12.12.2018 року у розмірі 340,39 грн.;

рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0014775650 від 12.12.2018 року у розмірі 491,44 грн.;

4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 року;

1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року.

За несплату єдиного внеску за рішенням про застосування штрафних санкцій № 0014775650 від 12.12.2018 року нараховано пеню у розмірі 118,74 грн. та штрафну санкцію в розмірі 831,83 грн. Крім того, 30.01.2020 в інтегрованій картці платника обліковувалась недоїмка в розмірі 17633,20 грн., як основних нарахувань. Оскільки станом на 30.01.2020 в інтегрованій картці платника обліковується недоїмка в розмірі 18 583,77 грн., керуючись абз. 1 п. 4 р. VІ Інструкції № 449 контролюючим органом сформовано вимогу № Ф-115002-17/414 від 12.02.2020 про сплату боргу (вимоги з єдиного внеску на суму 18 583,77 грн., з них 17633,20 грн. - основна несплачена недоїмка 831,83 грн., - штраф, 118,74 грн. - пеня.) Вимогу направлено платнику на податкову адресу, яка зазначена і в позовній заяві, поштою. Поштове відправлення отримано позивачем 27.04.2020. Вимога контролюючого органу щодо сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування і відповідних штрафних санкцій, є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов`язані із правомірністю визначення оподатковуваного доходу позивача як об`єкту оподаткування і військовим збором, і єдиним внеском (постанова Верховного суду від 24.02.2020, справа № 440/4443/18). Крім того, платником не оскаржено рішення про застосування штрафних санкцій № 001477650 від 12.12.2018, яким нараховано гр. ОСОБА_1 пеню у розмірі 118,74 грн. та штрафну санкцію в розмірі 831,83 грн. Посилання позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання незаконною вимоги не є підставою для скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0014775650 від 12.12.2018 року та безпосереднім списанням податкового боргу в інтегрованій картці платника податків. В рішеннях суду лише скасовано вимоги, як такі, що не відповідають критерію «пропорційності», які є похідними, проте судами не визнано протиправними основну несплачену недоїмку, штраф у розмірі 831,83 грн., пеню - 118,74 грн. В інтегрованій картці позивача не відображається винесена вимога, а відображається лише скасування та/або нарахування єдиного соціального внеску. Вимога - це документ, який формується та надсилається платнику про повідомлення про наявність існуючого боргу та виконавчій службі. Контролюючий орган не може брати на себе відповідальність щодо звільнення в такому випадку платників від сплати єдиного внеску. Рішення суду по справі № 160/5370/19 не може бути підставою для задоволення позову в цій справі, оскільки судом не було досліджено всіх обставин справи № 160/461/19, що вплинуло на прийняття такого рішення.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про таке.

Судом встановлено та не є спірним, що ОСОБА_1 з 12.03.2012 року має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю.

З 13 січня 2017 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Криворізькому південному управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Апостолівська ДПІ (Апостолівський район) як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

У період червень 2018 року - травень 2019 року позивач працював у Публічному акціонерному товаристві "ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "СВІТЛО ШАХТАРЯ".

З 14 січня 2019 року позивач прийнятий на посаду адвоката в адвокатському об`єднанні "ПЕРШИЙ РАДНИК".

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 року по справі № 160/8/19 (набрало законної сили 29.03.2019 року) скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.11.2018 року № 115002-17/414 на суму 4159,30 грн., єдиний соціальний внесок по якій нараховано за період з 04.06.2018 по 30.11.2018 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 року по справі № 160/5370/19 (набрало законної сили 25.11.2019 року) визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №Ф-115002-17/414 від 11.05.2019 року та № 115002-17/414 від 09.08.2019 року про сплату боргу (недоїмки).

12 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-115002-17/414, згідно з якою станом на 31 січня 2020 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені , яка становить 18583,77 грн. відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Не погодившись з вказаною вимогою, позивач оскаржив правомірність її прийняття до суду.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (п. 1 ст. 1 Податкового кодексу України)

За приписами п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України №5076-VI від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. (ч.2 ст.13 Закону України №5076-VI від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону України №2464-VI від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених норм доводить, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема адвокати. Разом з тим, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 року у справі №820/1538/17.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період червень 2018 року - травень 2019 року позивач працював у Публічному акціонерному товаристві "ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "СВІТЛО ШАХТАРЯ", а з 14 січня 2019 року позивач прийнятий на посаду адвоката в адвокатському об`єднанні "ПЕРШИЙ РАДНИК".

При цьому, жодних доказів того, що підприємствами, де працював позивач щомісячно не сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника - ОСОБА_1 в розмірі не менше мінімального від суми нарахованої йому заробітної плати за місяць, відповідачем не надано.

Таким чином, за позивача, як найманого працівника вказані підприємства сплачували єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так само, відповідачем не надано доказів, що позивач отримував дохід від зайняття адвокатською діяльністю, за який передбачено обов`язок окремого нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за його зайняття незалежною адвокатською діяльністю у період, коли позивач її не здійснював та доходів від зайняття адвокатською діяльністю не отримував.

Аналогічних висновків дійшов суд і в рішеннях у справах № 160/8/19 та № 160/5370/19, а саме:

- рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 року по справі № 160/8/19 (набрало законної сили 29.03.2019 року) скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.11.2018 року № 115002-17/414 на суму 4159,30 грн. У вказаному рішенні суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності, однак доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем суду не надано;

- рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 року по справі № 160/5370/19 (набрало законної сили 25.11.2019 року) визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №Ф-115002-17/414 від 11.05.2019 року та № 115002-17/414 від 09.08.2019 року про сплату боргу (недоїмки). У цьому рішенні судом було надано оцінку правомірності нарахування єдиного внеску позивачу та суд дійшов висновку, що оскільки Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесені оскаржувані вимоги, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

За приписами ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Однак, незважаючи на вказану норму, прийняті судові рішення, відповідач втретє виносить вимогу про сплату боргу (за один і той же період) відносно позивача, аргументуючи свої дії наявнісчтю узгодженого податкового боргу в інтергованій карці платника податку.

При цьому, жодних яких пояснень з приводу того, чому в інтегрованій катці позивача не відображено результати розгляду справ № 160/8/19, № 160/5370/19 та не зменшено розмір недоїмки з єдиного соціального внеску на суму боргу (недоїмки) на суму, визначену у скасованих вимогах, відповідачем не наведено.

Враховуючи вище наведені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога прийнята відповідачем протиправно, з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для її скасування.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений ним за подання позову, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч.1, ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивач у позовній заяві ставить питання щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

На підтвердження даних витрат, позивачем надано:

договір про надання правової допомоги від 04.05.2020 року;

рахунок на оплату № АО15 від 04 травня 2020 року;

Детальний опис послуг ОСОБА_1 , наданих АО «Неофеліс Ло Груп» від 04 травня 2020 року;

акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги від 04 травня 2020 року.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 30 квітня 2020 року у справі № 826/4466/18.

Однак, позивачем не надано суду жодних документальних доказів щодо підтвердження розміру здійснених ним витрат на правничу допомогу.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав про задоволення вимоги позивача про стягнення з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витрат на професійну правову допомогу у розмірі 7000,00грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області № Ф-115002-17/414 від 12.20.2020 року про сплату боргу (недоїмки).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43145015) судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна