Рішення № 90618645, 03.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року Справа № 804/1796/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С. за участі: позивача представника відповідача 1 та 2 ОСОБА_1 Сивоконь А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання дій протиправними, скасування наказу та поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в якому позивач, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та скасувати наказ ФДМУ від 22.02.2017 року №58-р про переведення ОСОБА_1 , заступника начальника Регіонального відділення по Дніпропетровській області на посаду заступника начальника відділу з питань розпорядження державним майном регіонального відділення та наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 23.03.2017 р. № 46-к про оголошення наказу ФДМУ від 12.02.2017 № 58-р "Про переведення ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Фонд державного майна України поновити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ) на посаду заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровський області з 23.02.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року у справі № 804/13484/13-а встановлені факти переважного права позивача на залишенні на роботі перед заступником начальника регіонального відділення Токмакової О.В., переведення позивача на іншу посаду є протиправним. Отже, дії Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області щодо переведення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника відділу з питань розпорядження державним майном регіонального відділення є протиправними, а наказ Фонду державного майна України від 22.02.2017 року №58-р про переведення ОСОБА_1 та наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 23.03.2017 р. № 46-к про оголошення наказу ФДМУ від 12.02.2017 № 58-р "Про переведення ОСОБА_1 " такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року в справі № 804/1796/17, і справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вказана справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 27.09.2019 року.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року прийнято справу до розгляду, та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.11.2019 року допущено заміну сторони у справі № 804/1796/17, а саме з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на належного відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

07.11.2019 року (вх. № 64105/19) від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що на момент переведення позивача підставою для зміни істотних умов служби було скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу. Вказує, що у зв`язку з тим, що протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення позивача з повідомлення про зміну істотних умов державної служби від неї не надійшла відповідна заява, позивач є такою, що відмовилася від переведення на інші посади та від звільнення, у зв`язку з істотними змінами умов служби, тому вважається такою, що погодилася на продовження служби. Перешкод для переведення її на іншу посаду не було. Зазначає, що було вжито всіх передбачених заходів щодо дотримання прав позивача, було надано позивачу право вибору між двома рівнозначними посадами у різних відділах Регіонального відділення.

18.12.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивачем зазначено, що в попередженні від 19.12.2016 р. було висловлено незгоду щодо скорочення посади, а також у листі від 22.02.2017 р. позивач відмовилась від запропонованих посад. Також посилається на висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 31 липня 2019 року.

У судовому засіданні 03.07.2020 року позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі № 804/13484/13-а наказом Фонду державного майна України від 08 грудня 2015 року №185-р поновлена на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області з 14 червня 2012 року.

22 березня 2016 року Фондом державного майна України прийнято наказ № 34-р "Про затвердження граничної чисельності працівників регіональних відділень Фонду державного майна України", яким установлено граничну чисельність працівників у Регіональному відділенні ФДМУ по Дніпропетровській області в кількості 68 штатних одиниць, з яких 62 - державні службовці та 6 - службовці.

06 липня 2016 року Фондом державного майна України затверджений штатний розпис Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на 2016 рік, яким у структурі Регіонального відділення передбачено три керівні посади: начальник Регіонального відділення, перший заступник начальника Регіонального відділення та заступник начальника Регіонального відділення.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 15 липня 2016 року № 202-6 указаний штатний розпис уведено в дію.

Протоколом № 1 засідання комісії для підготовки та здійснення заходів, пов`язаних зі скороченням чисельності штату та реорганізацією апарату та регіональних відділень Фонду державного майна України, від 28.11.2016 року, складеного за обговоренням питання та прийняття рішення щодо переважного права залишення на посадах заступників начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вирішено погодитись з пропозицією начальника регіонального відділення Миргородської Г.Ю. щодо надання переважного права залишення на займаній посаді ОСОБА_2

19 грудня 2016 року ОСОБА_1 попереджено про скорочення посади заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області. Одночасно з попередженням про скорочення посади ОСОБА_1 було запропоновано вакантні посади:

- заступник начальника відділу з питань розпорядження державним майном;

- заступник начальника відділу приватизації та управління корпоративними правами.

У вказаному попередженні позивачем зазначено про заперечення щодо скорочення її посади.

Також листом від 22 лютого 2017 року начальник Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області запропонував ОСОБА_1 визначитися з посадою, на якій вона бажає продовжувати державну службу.

Листом від 22.02.2017 року позивач повідомила про відмову від запропонованих посад, яка обґрунтована незаконним скороченням її посади.

Актом, складеним Регіональним відділення ФДМУ по Дніпропетровській 22 лютого 2017 року, зафіксовано, що станом на 17:00 год від ОСОБА_1 згода обійняти запропоновані їй посади або заява про звільнення не надходили.

22 лютого 2017 року Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області звернулося до Фонду державного майна України з поданням про переведення заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області ОСОБА_1 на посаду начальника відділу з питань розпорядження державним майном Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області, як таку, що погодилася на продовження проходження державної служби.

Наказом Фонду державного майна України від 22 лютого 2017 року № 58-р ОСОБА_1 на підставі абзацу третього частини четвертої статті 43 Закону України "Про державну службу" переведено на посаду заступника начальника відділу з питань розпорядження державним майном Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області з 23 лютого 2017 року.

Також наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 103-к від 07.04.2017 року звільнено з припиненням державної служби ОСОБА_1 за угодою сторін, відповідно до п.3 ч.1 ст.83 та ч.2 ст.86 Закону України «Про державну службу».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Порядок проходження державної служби, а також підстави для її припинення врегульовано Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 889-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, підставами для зміни істотних умов державної служби є:

1) ліквідація або реорганізація державного органу;

2) зменшення фонду оплати праці державного органу;

3) скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Частиною другою статті 43 Закону № 889-VIII передбачено, що не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов`язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 889-VIII зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов`язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Згідно з частиною 4 статті 43 Закону № 889-VIII про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Частиною 3 статті 87 Закону № 889-VIII передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Судом встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1056 в структурі Фонду державного майна України відбувалися організаційні зміни, покликані привести штатну чисельність працівників Фонду у відповідність до затвердженої Кабінетом Міністрів України граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади.

Так, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 15 липня 2016 року № 202-6 уведено в дію затверджений Фондом державного майна України штатний розпис, відповідно до якого скорочувалися дві посади заступників начальника Регіонального відділення, одну з яких займала позивач, і уводилися посади першого заступника начальника Регіонального відділення та заступника начальника Регіонального відділення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач після попередження про скорочення посади, яку вона займала, відмовилась звільнятись або обійняти інші запропоновані посади.

Суд зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1056 та наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 15 липня 2016 року № 202-6, зокрема в судовому порядку не оскаржувались та є чинними.

Разом з тим, надаючи оцінку діям відповідачів щодо ненадання позивачу переважного права залишення на займаній посаді, суд вказує, що таке рішення закріплено у протоколі № 1 засідання комісії для підготовки та здійснення заходів, пов`язаних зі скороченням чисельності штату та реорганізацією апарату та регіональних відділень Фонду державного майна України, від 28.11.2016 року.

У вказаному протоколі відображено, що ОСОБА_2 має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці.

Серед іншого міститься посилання на наказ Фонду державного майна України від 16.09.2016 року № 146-р, яким позивачу була оголошена догана за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.5 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", а саме за невиконання наказу начальника Регіонального відділення від 06.04.2016 року № 69/15-Н.

Наказ Фонду державного майна України від 16.09.2016 року № 146-р прийнятий на підставі подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Фонду державного майна України від 07.09.2016 року, доповідної записки департаменту забезпечення діяльності Фонду від 04.07.2016 року № 42-148 та листа Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області від 06.06.2016 року № 01-15-02961.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі № 804/6352/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, визнано протиправним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 16.09.2016 року № 146-р про оголошення догани заступнику начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області ОСОБА_1.

Суд вказує, що доводи відповідачів про те, що ОСОБА_2 має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці з огляду на те, що ОСОБА_2 з 01.2016 року з 177 робочих днів відпрацьовано 155 днів, в той час як ОСОБА_1 - 123 дні, відпрацьовано документів за період з 01.01.2016 року ОСОБА_2 : вхідні 3779, вихідні 1778, ОСОБА_1 : вхідні 428, вихідні 675, судом відхиляються, оскільки такі дані не можуть вказувати на більш або менш високу кваліфікацію та продуктивність праці, зважаючи на те, що ОСОБА_1 у вказаний період надавалась відпустка, а також встановлено перебування на лікарняному. Отже, ОСОБА_1 на законних підставах була відсутня на роботі.

Наявності діючих дисциплінарних стягнень відносно ОСОБА_1 судом не встановлено.

Також судом у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, залишеній без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2015, здійснено порівняння рівня кваліфікації і продуктивності праці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та порівнявши рівень кваліфікації і продуктивності праці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Суд дійшов висновку, що позивач має переважне право перед іншим заступником начальника Регіонального відділення ОСОБА_2 на заміщення вакантної посади начальника відділу правового забезпечення на роботі, оскільки має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці на посаді заступника начальника Регіонального відділення.

Суд зазначає, що в розумінні статті 43 Закону № 889-VIII умовою припинення державної служби або переведення державного службовця на іншу посаду є зміна істотних умов служби, якою уважається зміна: (1) належності посади державної служби до певної категорії посад; (2) основних посадових обов`язків; (3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; (4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; (5) місця розташування державного органу.

Підставою таких змін може бути, в тому числі, скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

В даному випадку судом встановлено, що переведення позивача без його згоди на іншу посаду викликано оптимізацією в структурі Фонду державного майна України, що здійснювалась на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1056, а істотні зміни умов служби в розумінні статті 43 Закону № 889-VIII викликані скороченням чисельності або штату працівників у зв`язку з такою оптимізацією.

Разом з тим, відповідачі безпідставно прийшли до висновку про ненадання ОСОБА_1 переважного права на залишення на займаній посаді перед іншим заступником начальника Регіонального відділення Токмаковою О.В.

Крім того, як уже зазначалось, листом від 22.02.2017 року позивач також повідомила Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про відмову від запропонованих посад, яка обґрунтована незаконним скороченням її посади.

Отже, за сукупності викладених обставини суд робить висновок про відсутність правових підстав для переведення позивача на посаду заступника начальника відділу з питань розпорядження державним майном Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області з 23 лютого 2017 року, згідно наказу Фонду державного майна України від 22.02.2017 року № 58-р.

На підставі викладеного наказ Фонду державного майна України від 22.02.2017 року № 58-р про переведення ОСОБА_1 , заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, на посаду заступника начальника відділу з питань розпорядження державним майном цого регіонального відділення з 23 лютого 2017 року та наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 23.02.2017 р. № 46-к про оголошення Наказу Фонду державного майна України від 22.02.2017 № 58-р "Про переведення ОСОБА_1 " є протиправними та підлягають скасуванню з зобов`язанням Фонду державного майна України поновити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ) на посаду заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровський області з 23.02.2017 року.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 640 грн., що документально підтверджується квитанціями № 0.0.723491976.1 від 13.03.2017 року та № 0.0.732567295.1 від 23.03.2017 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 640 грн. підлягає стягненню з Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях за рахунок бюджетних асигнувань у рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання дій протиправними, скасування наказу та поновлення на посаді - задовольнити.

Визнати протиправними дії Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області по винесенню наказів та скасувати наказ Фонду державного майна України від 22.02.2017 року № 58-р про переведення ОСОБА_1 , заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, на посаду заступника начальника відділу з питань розпорядження державним майном цого регіонального відділення з 23 лютого 2017 року та наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 23.02.2017 року № 46-к про оголошення наказу Фонду державного майна України від 22.02.2017 р. № 58-р "Про переведення ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Фонд державного майна України поновити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ) на посаду заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровський області з 23.02.2017 року.

Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ) понесені позивачем судові витрати в сумі 320 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (код ЄДРПОУ 42767945) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ) понесені позивачем судові витрати в сумі 320 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 липня 2020 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков